Нести євангелію всьому світу

Старійшина Джон Б. Діксон

Сімдесятник

Церква невпинно заповнювала світ, просуваючись від країни до країни, від культури до культури, від народу до народу за розкладом Господа і у встановлений Ним час.

Служіння Спасителя у смертному тілі завершилося. Його страждання в Гефсиманії і на хресті закінчилися. З першого розділу Дій ми дізнаємося, що після Свого воскресіння Він служив 40 днів із “засвідченням” апостолами, та “про Божеє Царство казав” (Дії 1:3).

Він сказав їм: “Ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас, і Моїми ви свідками будете в Єрусалимі, і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі” (Дії 1:8).

Невдовзі після цього “Він угору возноситись став, а хмара забрала Його з-перед їхніх очей.

А коли вони пильно дивились на небо, як Він віддалявся, то два мужі у білій одежі ось стали при них,

та й сказали: “Галілейські мужі,—чого стоїте й задивляєтесь на небо? Той Ісус, що вознісся на небо від вас, прийде так, як бачили ви, як ішов Він на небо!” (Дії 1:9–11).

Насправді, Спаситель знову прийде під час Свого Другого пришестя, а тим часом євангелія Ісуса Христа мала проповідуватися “аж до останнього краю землі”.

Від Матвія ми дізнаємося про особливий наказ апостолам нести євангелію всім народам:

“А Ісус підійшов і промовив до них та й сказав: “Дана Мені всяка влада на небі й на землі.

Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа” (Матвій 28:18–19).

В перші дні існування Церкви в середині часів євангелія проповідувалась тільки дому Ізраїля; потім Петро, старший апостол, отримав одкровення, що настав час нести євангелію не тільки Ізраїлю, але й іновірцям. 10 та 11 розділи Дій допомагають нам зрозуміти процес і зразок, за якими про це необхідне поширення Церкви серед більшої кількості Божих дітей стало відомо її головуючим чинам і всім членам Церкви.

На прикладі Корнилія, який був іновірцем, сотником і хорошим чоловіком, Господь допоміг Петру зрозуміти, що євангелію буде донесено іновірцям, ідея про що була новою і незвичною для святих того часу. Одкровення, яке внесло ці зміни у справи Церкви, прийшло до Петра, старшого апостола. Нам відомо, що після цього євангелія швидко почала розповсюджуватися серед народів іновірців.

Прикладом зростання Церкви у той час було навернення Павла, який став великим апостолом, що проповідував іновірцям. По дорозі в Дамаск у нього було видіння, в якому він побачив світло і почув голос, він покаявся у своїх гріхах і був покликаний Богом (див. Дії 22:6–18), ставши згодом величним знаряддям у поширенні євангелії Ісуса Христа.

Тепер давайте перенесемося на 1800 років уперед до часів Відновлення євангелії або відновлення всього перед Другим пришестям. Я свідчу, що через Пророка Джозефа Сміта Церкву було відновлено і вона продовжує просуватися вперед під керівництвом Першого Президентства і Кворуму Дванадцятьох Апостолів. Вони отримали такий самий наказ проповідувати євангелію світу, як і апостоли давнини.

З моменту організації Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів у 1830 році, Церква невпинно заповнювала світ, просуваючись від країни до країни, від культури до культури, від народу до народу за розкладом Господа і у встановлений Ним час.

У 1978 році, відповідно до встановленого зразку отримання одкровення через старшого апостола, Президента Спенсера В. Кімбола, прийшло одкровення, яке цього разу стосувалося поширення благословень священства серед усіх гідних чоловіків в усьому світі. Це означає, що в наші дні, всі діти Небесного Батька по всьому світу можуть отримати кожне благословення відновленої євангелії. Наскільки доречно це було для царства Божого на землі у дні наближення Другого пришестя Христа!

Щодо мене, то в той час мене щойно було покликано як президента місії, і ми з сестрою Діксон готувалися вирушити з сім’єю до Мексики, коли старійшина Річард Г. Скотт, тоді член кворуму сімдесятників, сказав мені про отримане пророком особливе одкровення. Пам’ятаю, як на очі мені виступили сльози, коли він розповів мені про те, що сталося. Мене сповнила невимовна радість, оскільки я знав, що це правильно, і що настав час, щоб кожен обряд, завіт і благословення євангелії стали доступними всьому людству.

Це сталося майже 35 років тому і тоді я й гадки не мав, що кілька років свого служіння проведу в якості сімдесятника в Західноафриканській території Церкви серед віруючих, відданих людей, чиї життя настільки сильно зміняться завдяки одкровенню про священство, даному в 1978 році. Ми з сестрою Діксон жили там протягом чотирьох років і то був чудовий досвід, який змінив наше життя.

Як народ, західноафриканці вірять в Бога, абсолютно не соромляться говорити про свої вірування і ділитися ними з іншими людьми та мають надзвичайні здібності як провідники. Сотні їх приєднуються до Церкви і мало не кожен тиждень десь у Західноафриканській території утворюється пара приходів або філій, де, майже завжди, провідниками священства і допоміжних організацій є виключно африканці.

Як би я хотів, аби ви могли приєднатися до святих у храмі в Аба, Нігерія, або в Аккрі, Гана, де б ви відчули зобов’язання святих і познайомилися з президентствами храмів, які складаються виключно з африканців. Як би я хотів представити вас територіальним сімдесятникам з Африки, які зібралися з нами тут, у Конференц-центрі, сьогодні, і є юристами, професорами та комерційними директорами, або познайомити вас з провідниками африканських колів і приходів та їхніми сім’ями.

Відвідування уроків недільної школи, допоміжних товариств або священства є священною подією, під час яких вчителі викладають за навчальним планом Церкви, і де великою мірою відчувається, що євангелію розуміють, їй навчають і її вивчають з Духом.

Євангелія в Африці поширюється серед щасливих людей, які зовсім не зважають на принади, що впливають на життя багатьох у Західній півкулі. Їх не цікавить безкінечне накопичування матеріального майна.

Про африканців кажуть, що “в них дуже мало того, що є не дуже значимим, і дуже багато того, що має велике значення”. Їх мало цікавлять великі будинки і шикарні автомобілі, але вони мають велике прагнення пізнати свого Небесного Батька і Його Сина, Ісуса Христа, та утворити вічні сім’ї. Природним наслідком їхньої віри є те, що Господь підтримує їх всілякими способами.

Якщо знати їх так, як знаємо їх ми, буде не дивно, що вони відіграватимуть таку важливу роль у поширенні Церкви Ісуса Христа в останні дні. Коли Даниїл, пророк зі Старого Завіту, побачив у видінні, що царство Боже в останні дні “[котитиметься] аж до кінців землі, наче камінь, який відсічено від гори без рук, покотиться, доки він не наповнить усю землю” (УЗ 65:2), це наводить на думку про те, що наші чудові африканські брати і сестри відіграватимуть важливу роль у здійсненні цього пророцтва, і що одкровення, які уможливлюють це, приходитимуть за встановленим Господом зразком.

Я свідчу, що наш Небесний Батько любить всіх Своїх дітей, що Ісус є Христос, і що євангелія доступна всім, як живим, так і померлим. В священне ім’я Ісуса Христа, амінь.