Ваша дивовижна подорож додому
Президент Дітер Ф. Ухтдорф
Другий радник у Першому Президентстві
Якщо ви з радістю використовуєте карту, яку ваш люблячий Батько підготував для вашої подорожі, вона приведе вас у святі місця і ви зростете до вашого божественного потенціалу.
Цього вечора нас вшановано присутністю Президента Томаса С. Монсона, нашого улюбленого пророка. Президенте, ми завжди молимося за вас.
Мої дорогі сестри, дякуємо вам за музику і слово проповіді. Все було надихаючим і таким доречним для Великодня, священної пори, яку ми святкуємо цього тижня.
Яка це радість бути з вами, дорогоцінні молоді сестри, разом з вашими матерями і чудовими провідниками. Ви випромінюєте світло й усміхаєтеся, спонукаючи й інших усміхатися. Безсумнівно, Господь пам’ятає про вас і з любов’ю дивиться на вас з небес.
Я виріс у Цвікау, в колишній Східній Німеччині. Коли мені було близько 11 років, за моїм батьком, який був політичним дисидентом, було встановлено дедалі суворіший нагляд, і мої батьки відчули, що єдине безпечне рішення для нашої сім’ї—це втекти до Західної Німеччини. Було вирішено, що найбезпечнішим планом для членів сім’ї буде від’їхати в різний час і різними шляхами добиратися на Захід, залишивши все наше майно.
Оскільки в найнебезпечнішій ситуації був мій батько, він вирушив найшвидшим шляхом, через Берлін. Мої старші брати попрямували на північ і кожен з них добирався на захід своїм шляхом. Моя сестра—якій тоді було стільки років, скільки багатьом з вас сьогодні—разом із Хельгою Фассман, її вчителькою у Товаристві молодих жінок, та кількома іншими, сіли на потяг, маршрут якого в одному місці трохи заходив на територію Західної Німеччини. Вони заплатили провіднику, щоб той відімкнув їм одну з дверей, і після того, як поїзд перетнув кордон Західної Німеччини, вони на ходу зістрибнули з поїзда назустріч свободі. Я був у захопленні від мужності своєї сестри.
Я був найменшою дитиною і моя мама вирішила, що ми з нею пішки підемо через гірський хребет, який розділяє дві країни. Пам’ятаю, як вона завернула обід, ніби ми збиралися на пішу прогулянку або пікнік в горах.
Поїздом ми проїхали стільки, скільки могли, а потім багато годин йшли пішки, потроху наближаючись до кордону із Західною Німеччиною. Кордони ретельно охоронялися, але у нас була карта і ми знали про час і місце, де могли перетнути кордон безпечно. Я відчував тривогу матері. Вона постійно дивилася навкруги, щоб переконатися, що за нами не стежать. З кожним кроком її ноги й коліна, здавалося, слабшали. Коли ми забиралися на останній, довгий пагорб, я допомагав їй нести важку валізу з їжею, важливими документами та сімейними фотографіями. Напевно вона гадала, що ми вже перетнули кордон. Коли вона нарешті відчула, що ми у безпеці, ми сіли й почали їсти наш обід для пікніка. Я переконаний, що вперше того дня вона почала дихати спокійніше.
Лише тоді ми побачили знак, що кордон попереду. Ми були ще так далеко від нього! Ми влаштували пікнік на не тому боці кордону. Ми все ще були у Східній Німеччині!
Прикордонники могли з’явитися будь-якої миті!
Моя мама несамовито зібрала наш обід і ми з усіх сил поспішили вгору на пагорб. Цього разу ми не наважувалися зупинитися, поки достеменно не дізналися, що перейшли на інший бік кордону.
Хоча кожен член нашої сім’ї вирушив окремою дорогою і зазнав дуже великих труднощів на шляху, згодом всі ми були у безпеці. Зрештою ми возз’єдналися як сім’я. Який то був чудовий день!
Історії про подорожі
Те, що я вам щойно розповів, є моїм досвідом, який для мене є дуже цінною подорожжю. Зараз я можу озирнутися на своє життя й упізнати багато таких своїх “подорожей”. Не всі вони полягали в перетинанні гірських хребтів або політичних кордонів; деякі більше стосувалися подолання випробувань або духовного зростання. Але всі вони були подорожами. Я вважаю, що кожне життя є зібранням особистих “історій про подорожі”.
Я певен, що ви знаєте, що кожна культурна традиція є багатою на історії про подорожі. Наприклад, можливо ви знаєте про подорож Дороті і її собачки Тото, з кінофільму Чарівник країни Оз. Торнадо підхопило Дороті й Тото і віднесло їх в країну Оз. Там Дороті знаходить ту відзначну жовту цегляну дорогу, якою проходить її подорож, що зрештою приводить її додому.
А ще є Ебенезер Скрудж Чарльза Діккенса, чия подорож простягається не з місця до місця, а з часу в час. Це подорож всередині його власного серця, яка допомогла йому усвідомити, чому він став таким, яким є, і що станеться з ним, якщо він продовжуватиме іти своїм шляхом егоїзму й невдячності1.
Одним з великих класичних романів китайської літератури є роман Подорож на захід. Він був написаний в 16 столітті. В ньому розповідається прекрасна історія про пригоди і паломництво монаха, який за допомогою чотирьох дружніх осіб подорожує в напрямку духовного просвітлення.
І звичайно ж є Більбо Беггінз, маленький, скромний хоббіт, який дуже хотів би залишатися вдома і їсти свій суп. Але, коли в його двері постукали, він відгукнувся на заклик великого невідомого і вийшов у світ разом із чарівником і групою гномів, щоб виконати небезпечну, але життєво важливу місію2.
Історія всесвіту
Чи не любимо ми ці історії про подорожі, тому що можемо бачити у мандрівниках себе? Їхній успіх і невдачі можуть допомогти нам знайти наш власний шлях крізь життя. У відео, яке ми переглядали кілька хвилин тому, також розповідається історія про прекрасну подорож. Можливо ці історії також нагадують нам подорож, про яку всі ми маємо знати—історію подорожі, в якій кожен з нас відіграє важливу роль.
Ця історія бере початок дуже давно. Задовго до того, як Земля почала обертатися на своїй орбіті, задовго до того, як сонце почало простягати свої полум’яні руки в холодний космос, задовго до того, як великі й малі створіння з’явилися на нашій планеті. На початку цієї історії ви жили дуже далеко у прекрасному місці.
Ми не знаємо багатьох подробиць стосовно життя в доземному існуванні, але дещо ми знаємо. Наш Небесний Батько відкрив нам Хто Він такий, хто ми такі, і ким ми можемо стати.
У тому першому стані ви знали з абсолютною впевненістю, що Бог існує, бо ви бачили й чули Його. Ви знали Ісуса Христа, Який мав стати Агнцем Божим. Ви мали віру в Нього. І ви знали, що це не ваша доля залишатися у безпечній доземній домівці. Так само, як ви любили те вічне існування, ви знали, що мали почати подорож, і бажали цього. Вам потрібно було піти з присутності вашого Батька, пройти крізь завісу забуття, отримати смертне тіло і засвоїти й відчути те, що, як слід сподіватися, допоможе вам зростати й стати більш схожими на Небесного Батька і повернутися в Його присутність.
У тому священному місці, в оточенні тих, кого ви знали й любили, важливим питанням, що було у вас на вустах і у вашому серці можливо було таке: “Чи повернуся я безпечно в мій небесний дім?”
На землі буде стільки всього, чого ви не зможете контролювати. Смертне життя іноді буде важким, сповненим несподіваних поворотів на дорозі: хвороб, розбитого серця, нещасних випадків, конфліктів.
Не пам’ятаючи про своє попереднє існування—про те, що колись ви ходили зі своїм Небесним Батьком—чи зможете ви все ще впізнати Його голос серед всього гомону й шаленості смертного життя?
Майбутня подорож здавалася такою довгою й мінливою—сповненою великого ризику.
Вона не буде легкою, але ви знали, що вона варта будь-яких зусиль.
Отже, ви стояли на краю вічності, дивлячись вперед з невимовною радістю й надією—але, я припускаю, і з тінню тривоги й страху.
Вкінці ви знали, що Бог буде справедливим—що Його великодушність переможе. Ви брали участь у великих небесних нарадах і знали, що ваш Спаситель забезпечить шлях, щоб вас могло бути очищено від гріха і врятовано від фізичної смерті. Ви мали віру, що вкінці ви радітимете і здійматимете свій голос разом із небесним хором, вигукуючи хвалу Його святому імені.
Отже, ви глибоко вдихнули …
І зробили великий крок уперед …
І тепер ви тут!
Ви, кожен з вас, розпочали свою власну дивовижну подорож назад у свій небесний дім!
Ваша карта
Тепер, коли ви тут, на землі, можливо буде мудро спитати себе, як проходить ваша подорож. Чи на вірному ви шляху? Чи стаєте ви тією людиною, якою були створені бути і якою хотіли стати? Чи приймаєте ви ті рішення, які допоможуть вам повернутися до вашого Небесного Батька?
Він послав вас у цю подорож не для безцільного блукання на самоті. Він хоче, щоб ви повернулися додому до Нього. Він дав вам люблячих батьків і відданих провідників Церкви, а також карту, на якій зображено місцевість і позначено небезпечні місця; на карті показано, де можна знайти мир і щастя, і вона допоможе вам прокласти свій курс назад додому.
Тож, де вам знайти цю карту?
-
У Священних Писаннях.
-
У словах пророків і апостолів.
-
І через особисте одкровення від Святого Духа.
Ця карта—це євангелія Ісуса Христа, радісна звістка і щасливий шлях учня Христа. Це заповіді й приклад, дані нам нашим Заступником і Наставником, Який знає шлях, оскільки Він сам є шляхом3.
Звичайно ж, якщо у вас просто є карта, це ніяк не допоможе вам, якщо ви не вивчаєте її,—якщо ви не користуєтеся нею, щоб мати провід у житті. Я запрошую вас зробити вивчення Божого слова своїм найвищим пріоритетом і застосовувати його в житті. Відкрийте своє серце Святому Духу, щоб Він міг скеровувати вас під час вашої подорожі життям.
Ваша карта містить послання, сповнені підтримки й повчань від вашого Небесного Батька і Його Сина Ісуса Христа. Сьогодні я хотів би поділитися з вами трьома з цих послань, які допоможуть зробити вашу подорож додому успішною.
Перше послання “Не бійтеся, бо, Я, Господь, з вами”4.
Ви не одні в цій подорожі. Ваш Небесний Батько знає вас. Навіть, коли ніхто не чує вас, Він чує вас. Коли ви тішитеся у праведності, Він тішиться з вами. Коли вас оточують випробування, Він сумує з вами.
Небесний Батько зацікавлений у вас незалежно від того, наскільки ви багаті, красиві, здорові або розумні. Він бачить вас не так, як бачить вас світ; Він бачить вас тими, ким ви дійсно є. Він дивиться на ваше серце5. І Він любить вас6, тому що ви Його дитина.
Дорогі сестри, щиро шукайте Його і ви знайдете Його7.
Обіцяю вам—ви не самотні.
А тепер на хвилинку подивіться на людей навколо вас. Дехто з них можуть бути вашими провідниками, друзями або членами сім’ї. Інших ви можете бачити вперше. Однак кожен, кого ви бачите навколо себе,—на цих зборах або в будь-якому іншому місці, сьогодні або в будь-який інший час—був доблесною людиною в доземному світі. Та скромна й звичайна на вигляд людина, яка сидить поруч із вами, можливо була однією з тих великих особистостей, кого ви любили й ким захоплювалися у середовищі духів. Ви самі могли бути таким зразком для наслідування!
В одному ви можете бути певні: кожен, кого ви бачите—незалежно від раси, релігії, політичних переконань, статури або зовнішності—одна сім’я. У молодої жінки, на яку ви дивитеся, той самий Небесний Батько, що і у вас, і вона, так само, як і ви, залишила Його присутність, де її любили, палко бажаючи прийти на цю землю і жити так, щоб одного дня повернутися до Нього.
Однак вона може почуватися самотньо, саме так, як інколи можете почуватися й ви. Часом вона може навіть забувати мету своєї подорожі. Будь ласка, нагадайте їй своїми словами й діями, що вона не самотня. Ми тут, щоб допомагати одне одному.
Життя може бути складним, і через це серця людей можуть кам’яніти такою мірою, що до деяких людей, здається, важко достукатися. Дехто сповнився гніву. Інші можуть висміювати тих, хто вірить у люблячого Бога, й глузувати над ними. Але поміркуйте над цим: хоча вони цього й не пам’ятають, вони також колись жадали повернутися до свого Небесного Батька.
Це не ваш обов’язок навертати когось. Це робота Святого Духа. Ваше завдання—ділитися своїми віруваннями і не боятися. Будьте друзями всім людям, але ніколи не поступайтеся своїми нормами. Залишайтеся вірними своїм переконанням і вірі. Стійте з високо піднятою головою, бо ви є дочкою Бога, і Він підтримує вас!
Друге послання: “Любіть один одного, як Я вас полюбив”8.
Чи цікавилися ви колись, якою мовою всі ми розмовляли, коли жили в присутності Бога? Я дуже підозрюю, що то була німецька мова, хоча, гадаю, що цього напевно не знає ніхто. Але я знаю, що в нашому доземному житті ми вивчили універсальну мову безпосередньо від Батька наших духів—мову, яка має силу подолати емоційні, фізичні й духовні бар’єри.
Ця мова є чистою любов’ю Ісуса Христа.
Це наймогутніша мова у світі.
Любов Христа—це не удавана любов. Це не та любов, яку зображують на вітальних листівках. Це не та любов, яку славлять у популярних піснях і кінофільмах.
Ця любов викликає справжню зміну характеру. Вона може приборкувати ненависть і розчиняти заздрість. Вона може зцілювати образу і утамовувати вогонь люті. Вона може творити чудеса.
Ми отримали свої “перші уроки”9 цією мовою любові як духи в присутності Бога, і тут, на землі, ми маємо можливості говорити нею вільно. Ви можете знати, що вивчаєте цю мову любові, оцінюючи те, що мотивує ваші думки і вчинки.
Коли ваші думки переважно зосереджені на тому, яку користь щось може принести вам, ваші мотиви можуть бути егоїстичними й низькими. Це не та мова, яку ви хочете вивчити.
Але коли ваші думки й поведінка переважно зосереджені на служінні Богу та іншим—коли ви дійсно бажаєте благословляти й надихати оточуючих вас—тоді сила чистої любові Христа може діяти у вашому серці й житті. Це та мова, яку ви хочете вивчити.
Коли ви почнете вільно говорити цією мовою і користуватися нею у ваших стосунках з іншими людьми, вони впізнають щось таке, що може пробудити в них давно приховане прагнення шукати вірний шлях у подорожі назад в їхній небесний дім. Зрештою, мова любові також є й їхньою справжньою рідною мовою.
Цей глибокий і незмінний вплив є мовою, яка сягає самої душі. Це мова розуміння, мова служіння, мова натхнення, радості й втішення.
Навчайтеся користуватися універсальною мовою Христової любові.
І третє послання: “Будьте в доброму гуморі”10.
Чи не правда, що ми іноді невдоволені тим, де знаходимося в нашій подорожі? Якщо вам 12 років, можливо ви хотіли б, щоб вам було 14. В 14 вам хочеться бути 18-річними. А в 18 вам іноді навіть хочеться знову, щоб вам було 12 років, і ви отримали можливість все почати знову.
Завжди буде на що жалітися—на те, що, здається, відбувається не зовсім правильно. Ви можете прожити життя, відчуваючи сум, самотність, непорозуміння або свою непотрібність. Але це не та подорож, на яку ви сподівались, і це на та подорож, в яку послав вас Небесний Батько. Пам’ятайте, ви справді є дочкою Бога!
Пам’ятаючи про це, я запрошую вас, ходити упевнено і з радістю. Так, на дорозі є вибоїни, об’їзди й навіть деякі небезпеки. Але не переймайтеся ними. Шукайте щастя, яке Небесний Батько приготував для вас на кожному кроці вашої подорожі. Щастя—це кінцева точка подорожі, але це також і сама подорож. Мир у цьому світі і вічне життя у світі прийдешньому—це те, що Він обіцяє11. Саме тому Він наказує нам бути у доброму гуморі.
Якщо ви з радістю використовуєте карту, яку ваш люблячий Батько підготував для вашої подорожі, вона приведе вас у святі місця і ви зростете до вашого божественного потенціалу. Ви станете такою дочкою Бога, якою сподівалися стати.
Дорогі сестри, дорогі молоді жінки Церкви, дорогі молоді друзі, як апостол Господа я залишаю вам благословення, щоб ви знайшли свій шлях у цій подорожі додому, і щоб ви були натхненням для ваших товаришів у подорожі. Це також моє обіцяння й молитва: якщо ви шануватимете завіти, принципи і цінності євангелії Ісуса Христа й вірно житимете за ними, в кінці вашої подорожі вас зустріне Небесний Батько. Він обійме вас і ви раз і назавжди знатимете, що безпечно дісталися додому. В ім’я Ісуса Христа, амінь.