Ваші святі місця

Енн М. Дібб

Другий радник у генеральному президентстві Товариства молодих жінок

Якими б не були [ваші святі місця]—географічними чи моментами в часі—вони однаково священні та сповнені неймовірною зміцнюючою силою.

Назва нашої теми для Спільних заходів молоді у 2013 році взята з 87-го розділу Учення і Завітів. Цей наказ міститься в трьох окремих розділах; очевидно, що цей заклик є важливим. В ньому пояснюється, як ми можемо отримати захист, силу й мир у тривожні часи. Натхненна настанова звучить так: “Стійте на святих місцях і не сходьте”¹.

Обмірковуючи цю тему, я не можу не запитати себе: “Про які “святі місця” говорить Небесний Батько?” Президент Езра Тефт Бенсон казав: “Святими місцями є наші храми, наші каплиці, наші домівки і коли Сіону, які … існують “для захисту і для притулку”². Крім цих місць, я переконана, кожен з нас може знайти й багато інших місць. Спочатку ми можемо розуміти слово місце, як якесь фізичне середовище або географічне розташування. Однак, місцем може бути “певне становище, положення, або певний стан розуму”³. Це означає, що святими місцями також можуть бути моменти в часі—моменти, коли Святий Дух свідчить нам, моменти, коли ми відчуваємо любов Небесного Батька, або моменти, коли ми отримуємо відповідь на наші молитви. Більш того, я вірю, що кожен раз, коли ви виявляєте мужність, щоб відстоювати те, що правильно, особливо в тих ситуаціях, коли цього не бажає робити ніхто, ви створюєте святе місце.

Протягом короткого, але величного життя Джозефа Сміта, він дійсно “[стояв] на святих місцях” і не сходив. Коли він був підлітком, його непокоїло релігійне безладдя в його громаді і він хотів знати, яка з усіх церков була істинною. Гай неподалік від його дому став святим місцем, коли він схилив коліна серед дерев і вперше помолився вголос. На його молитву прийшла відповідь і сьогодні святі останніх днів називають цей гай—Священним гаєм.

Молоді жінки по всьому світу стоять на святих місцях на природі в таборах Товариства молодих жінок. Одна з провідників поділилася зі мною історією про досвід, набутий однією молодою жінкою. Ця дівчина була малоактивною і дещо скептично ставилася до отримання духовного досвіду в лісі. Пробувши у таборі один день вона сказала провіднику: “Я чудово проводжу час, та чи не могли б ми, будь ласка, трохи менше говорити про Духа? Я тут, щоб відпочити, насолодитися природою, бути зі своїми друзями і веселитись!” Однак, під час завершальних зборів свідчень ця сама дівчинка зі сльозами на очах визнала: “Я не хочу їхати додому. Як мені весь час відчувати те, що я відчуваю прямо зараз, цей Дух?” Вона відкрила для себе святе місце.

Ще одним святим місцем в житті Джозефа Сміта була його спальня. Можливо в це буде важко повірити, бо, як і багато з вас, він спав в одній спальні зі своїми братами. Спальня стала святим місцем, коли він помолився з великою вірою, покорою і, маючи потребу. Він пояснював: “Я вже в ліжку віддався молитві, благаючи Всемогутнього Бога, щоб Він простив усі мої гріхи та глупоти”⁴. Три роки, які минули з того часу, як Джозеф мав видіння у Священному гаю, не були легкими. Сімнадцятирічний Джозеф зносив нескінченні глузування, висміювання й залякування. Але тієї ночі, у відповідь на його благання, в спальню Джозефа явився ангел Мороній. Джозеф здобув знання і втішення. Тієї ночі його спальня стала святим місцем.

Переглядаючи відеофрагмент з Мормонських послань для молоді, я стала свідком того, як ще одна спальня стала святим місцем. У фільмі показано Інгрід Дельгадо, молоду жінку з Сан-Сальвадора, яка ділиться своїми почуттями про храм. Вона каже: “Як чудово знати, що у нас є місце, куди ми можемо піти від того, що від світу, і отримати священні обряди й допомогти тим, хто не міг отримати їх у цьому житті”. Під час її розповіді у відео показується, як Інгрід читає Писання, а навколо неї в кімнаті мормонські плакати, цитати, брошура “Особистий розвиток”, фотографії її сім’ї й храму і, так, її улюблені м’які іграшки-тваринки⁵. Можливо, навіть не усвідомлюючи цього, вона створила своє святе місце осторонь від речей світу. Хотіла б я знати, як часто Інгрід читала свої Писання, відчувала Духа і отримувала відповіді на свої молитви у своєму святому місці.

Ще одним несподіваним святим місцем у житті Джозефа Сміта була в’язниця Ліберті. Старійшина Джеффрі Р. Холланд сказав: “В житті Джозефа не було важчого часу, ніж коли його було жорстоко, незаконно й несправедливо ув’язнено”. Старійшина Холланд продовжував, пояснивши, що в’язницю Ліберті називали “в’язницею-храмом”, завдяки священному досвіду, який пророк Джозеф Сміт отримав там⁶.

Дехто з вас, молоді жінки, можливо почувається так, наче перебуває в особистій в’язниці Ліберті, місці, де ви стикаєтеся з приниженням, місці, де ви не відчуваєте любові й доброти, місці, де над вами глузують, де вас залякують, або навіть завдають фізичної шкоди. Вам, молоді жінки, я пропоную почути слова старійшини Холланда: “Ви можете отримати священний, глибоко повчальний досвід і одкровення від Господа у найскрутніші моменти свого життя …, переживаючи найболісніше несправедливе ставлення, стикаючись з найбільш непереборними труднощами й протидією, які тільки зустрічалися вам”⁷. Іншими словами, подібно до пророка Джозефа Сміта, ви можете створювати і стояти на святих місцях навіть у найважчі часи, які ви будь-коли переживали.

Молода жінка на ім’я Кірстен розповіла мені про свій болісний досвід. Школа була її в’язницею Ліберті. На щастя, музичний клас став її віддушиною. Вона сказала: “Коли я увійшла в цей клас, мені здалося, ніби я увійшла в безпечне місце. Там не було чутно слів глузування, приниження й блюзнірства. Натомість ми чули слова підтримки й любові. Ми виявляли доброту. То було місце, де почуваєшся щасливим. Музичний клас був сповнений Духом, коли ми репетирували і виконували музичні твори. Великою мірою цей клас був таким завдяки впливові вчителя музики. Він був хорошим християнином. У моїх спогадах середня школа була для мене місцем для вдосконалення. Було важко, але я навчилася відновлювати свої духовні сили. Я завжди буду вдячна за мій притулок, моє святе місце, музичний клас”⁸.

Чи замислювалися ви сьогодні увечері про свої святі місця? Я звернулася до сотень молодих жінок з проханням розповісти мені про їхні “святі місця”. Якими б вони не були—географічними чи моментами в часі—вони однаково священні та сповнені неймовірною зміцнюючою силою. Ось дев’ять їхніх лагідних відповідей:

Перша: “Коли я була в лікарні й тримала на руках свого новонародженого братика”.
Друга: “Щоразу, як я читаю своє патріарше благословення, то відчуваю, що Небесний Батько знає й любить мене”.
Третя: “Коли мені виповнилося 12 років, молоді жінки з мого приходу прикрасили мої двері паперовими сердечками⁹. Я відчувала, що мене люблять і приймають. Я була щасливою!”
Четверта: “Коли я читала Писання одного дня, то ясно побачила одну фразу. Я знайшла відповідь на мої молитви”.
П’ята: “Я прийшла на вечірку, де люди випивали і брали участь в інших неприйнятних справах. Дух сказав мені розвернутися і йти додому. Я так і зробила, і, так, через це у мене виникли проблеми з друзями. Однак, тієї миті я здобула потрібну мені впевненість у тому, що я можу жити за євангелією”.
Шоста: “Під час причастя я думала про Спокуту. Я усвідомила, що мені потрібно простити людину, на яку я тримала зло. Моє рішення простити, було позитивним вчинком, завдяки якому Спокута діятиме в моєму повсякденному житті”.
Сьома: “Після відвідання Нових починань зі своєю мамою вона поцілувала мене у щоку і сказала, що любить мене. Вона вперше на моїй пам’яті зробила це”.
Восьма: “Запевнена своїм єпископом, я знала, що обіцяння з Писань є істинним: “Коли ваші гріхи будуть як кармазин,—стануть білі, мов сніг”¹⁰. Я здобула надію і знала, що могла почати свій довгий процес покаяння”.
Остання: “Одного вечора я набралася мужності, щоб поділитися своїми почуттями про євангелію і Книгу Мормона зі своєю найкращою подругою. Пізніше, я мала привілей бути на її хрищенні. Зараз ми ходимо до Церкви разом”.

Дозвольте мені розповісти вам про одне з моїх святих місць. Якось я відчувала приголомшення, страх і цілковиту самотність. Я подумки помолилась: “Небесний Батько, я не знаю, як це зробити. Будь ласка, допоможи мені!” Невдовзі, до мене неочікувано підійшла людина, поклала мені на плече руку і сказала щирі слова підтримки. В ту мить я відчула мир. Я відчула, що про мене дбають. Все змінилося. На думку спали слова Президента Спенсера В. Кімбола: “Бог помічає нас, Він пильнує за нами. Але зазвичай наші потреби він задовольняє через інших людей”¹¹. Для мене той момент, те місце, стали святими.

Дорогі молоді жінки, існує безліч інших святих місць, про які б я хотіла, аби ми розповіли одна одній. Коли ви повернетеся додому ввечері, я запрошую вас написати у своєму щоденнику про ті місця, які ви знаєте і пам’ятаєте. Для мене є очевидним, що тисячі з вас стоять на святих місцях. Ці місця надають вам захист, сили й мир у тривожні часи. Ваші свідчення стають міцнішими, тому що ви відстоюєте істину і праведність у славетні способи.

Ви, благородна молодь Церкви, є моїми героями. Я люблю вас. Я відчуваю, як неймовірно сильно вас любить Небесний Батько, і свідчу вам, що євангелія Ісуса Христа є істинною. Він чекає, готовий підтримати вас, коли ви стоятимете на святих місцях і не сходитимете. Я люблю й підтримую Президента Томаса С. Монсона, нашого істинного й люблячого пророка. Я кажу це в ім’я Ісуса Христа, амінь.