Дім: школа життя

Старійшина Енріке Р. Фалабелла

Сімдесятник

Уроки [життя] пізнаються вдома—місці, яке може стати частинкою небес тут, на землі.

Деякі батьки виправдовуються за зроблені вдома помилки. Причиною цього вони називають те, що не існує школи для батьків.

Насправді, така школа існує і вона може бути кращою за всі інші. Ця школа називається домом.

Повертаючись у минуле на крилах своєї пам’яті, я згадую дорогоцінні миті, пережиті разом з дружиною. Коли я буду ділитися цими спогадами з вами, ви можете пригадати власні історії—як щасливі, так і сумні; бо на них ми вчимося.

1. Храм—єдине вірне місце

Коли я повернувся з місії, то зустрів прекрасну дівчину з довгим темним волоссям аж до пояса. Вона мала великі красиві очі медового кольору і чарівну усмішку. Вона полонила мене з першого погляду.

Моя дружина поставила ціль вийти заміж у храмі—хоча у ті дні, щоб дістатися до найближчого храму, потрібно було здійснити подорож у 6 400 км.

Церемонія укладання нашого цивільного шлюбу була водночас і щасливою, і сумною, тому що нам оголосили, що прийде час, коли він припиниться. Ведучий промовив слова: “А тепер я проголошую вас чоловіком і дружиною”,—але відразу після цього він сказав: “Доки смерть не розділить вас”.

Завдяки жертвуванню ми заощадили гроші на придбання квитків в один кінець до храму в Месі, штат Аризона.

У храмі, коли ми стояли навколішках у олтаря, вповноважений служитель промовив слова, яких я так чекав і які проголошували нас чоловіком і дружиною на час і на всю вічність.

Наш друг повів нас на Недільну школу. Під час зборів він піднявся і представив нас класу. Після тих зборів до мене підійшов один брат, потиснув мені руку і залишив у ній 20-доларову купюру. Невдовзі підійшов ще один брат і, на мій подив, також залишив купюру в моїй руці. Я швидко знайшов очима свою дружину, яка була в іншому кінці класу і вигукнув: “Бланкі, потисни кожному руку!”

Незабаром ми зібрали достатньо грошей, щоб повернутися у Гватемалу.

“У целестіальній славі є три неба, або ступені;

І для того, щоб здобути найвищий, людина має ввійти в цей чин священства”¹.

2. Для суперечки потрібні дві людини

Одним із правил моєї дружини було таке: “Для суперечки потрібні дві людини, і я ніколи не буду однією з них”.

Господь ясно описав якості, якими ми повинні керуватися у своїх справах з іншими людьми. А саме: переконання, довготерпіння, м’якість, лагідність і любов нелицемірна².

У ряді країн вже менше зустрічаються випадки жорстокого поводження в сім’ї, і ми радіємо цьому. Однак ми все ще далекі від усунення емоційних образ. Кривда, нанесена цим видом жорстокого поводження живе в нашій пам’яті, вона ранить нашу особистість, сіє ненависть у наших серцях, занижує нашу самооцінку і сповнює нас страхом.

Не достатньо самої лише церемонії целестіального шлюбу. Ми також повинні вести целестіальне життя.

3. Дитина, яка співає—щаслива

Це інше правило, яке часто згадує моя дружина.

Спаситель розумів важливість священної музики. Після того, як Він з учнями спожив Пасху, в Писаннях говориться: “А коли відспівали вони, на гору Оливну пішли”³.

І говорячи через пророка Джозефа, Він сказав: “Бо Моя душа втішається в пісні серця; так, пісня праведних є молитвою для Мене, і на неї відповіддю буде благословення на їхні голови”⁴.

Як зворушливо чути пісню маленьких дітей, які були навчені своїми батьками співати “Я Божеє дитя”⁵.

4. Мені потрібні твої обійми

Слова: “Я тебе люблю”, “Дуже дякую” і “Пробач мені” діють, як бальзам, на душу. Вони перетворюють сльози на щастя. Вони втішають обтяжену душу і підтверджують ніжні почуття нашого серця. Так само, як рослини всихають від нестачі дорогоцінної води, наша любов в’яне і помирає, коли ми забуваємо про слова і вчинки любові.

Я пригадую часи, коли ми відправляли листи з посланням любові звичайною поштою і як ми збирали монетки, щоб дзвонити дорогим нам людям з телефонної будки, або як ми малювали і писали вірші про любов на звичайних аркушах паперу.

Сьогодні все це звучить, як музейний матеріал!

Розвиток технологій у цей час і добу дозволяє нам робити чудеса. Як же легко відправити текстове повідомлення з висловленням любові і вдячності! Молодь, робіть це постійно. Мені цікаво, чи будемо ми продовжувати цю та інші прекрасні справи після того, як створимо сім’ю. В одному з недавніх текстових повідомлень, отриманих від моєї дружини, написано: “Обіймаю небом, цілую сонцем і чекаю під місяцем. Гарного дня. Люблю тебе”.

Я не можу не відчувати себе на небесах, коли отримую такі повідомлення.

Наш Небесний Батько є досконалим прикладом у висловлюванні любові. Представляючи Свого Сина, Він сказав так: “Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!”⁶

5. Я люблю Книгу Мормона і мого Спасителя Ісуса Христа.

Мене переповнюють почуття, коли я бачу, як моя дружина кожного дня читає Книгу Мормона. Коли вона читає, я можу відчувати її свідчення просто завдяки радості, яку я бачу на її обличчі, коли вона читає уривки, які свідчать про місію Спасителя.

Якими мудрими є слова нашого Спасителя: “Дослідіть-но Писання, бо ви думаєте, що в них маєте вічне життя,—вони ж свідчать про Мене!”⁷

Натхнений цими словами я запитав свою онучку Ракель, яка недавно навчилася читати: “Як ти ставишся до того, щоб поставити ціль прочитати Книгу Мормона?”

Вона відповіла: “Але, дідусю, це так важко. Це—велика книга”.

Тоді я попросив її прочитати мені сторінку. Я взяв секундомір і засік час. Я сказав: “Ти витратила всього лише 3 хвилини; а Книга Мормона іспанською має 642 сторінки, тож тобі потрібно 1926 хвилин”.

Це могло ще більше її налякати, тому я розділив це число на 60 хвилин і сказав, що їй потрібно лише 32 години, щоб прочитати цю книгу. Це менше, ніж півтора дня!

Потім вона сказала мені: “Це так легко, дідусю”.

Зрештою, Ракель, її брат Естебан та інші наші онуки витратили більше часу, ніж я казав, тому що це книга, яку потрібно читати з духом молитви і розмірковування.

З часом, коли ми навчимося втішатися Писаннями, то вигукнемо, як автор псалмів: “Яке то солодке слово Твоє для мого піднебіння, солодше від меду воно моїм устам!”⁸

6. Не достатньо знати Писання; ми повинні жити згідно з ними

Я пам’ятаю, як повернувшись з місії, де старанно досліджував Писання, я думав, що вже все про це знаю. Під час наших побачень ми з Бланкі вивчали Писання разом. Я використовував багато своїх нотаток і посилань, щоб ділитися з нею своїм знанням євангелії. Після нашого одруження я прийшов до серйозного усвідомлення, бо завдяки їй виніс важливий урок: можливо, я й намагався навчати її євангелії, але вона навчила мене, як жити за нею.

Коли Спаситель закінчив Проповідь на горі, Він дав таку мудру пораду: “Отож, кожен, хто слухає цих Моїх слів і виконує їх, подібний до чоловіка розумного, що свій дім збудував на камені”⁹.

Люди, які живуть за целестіальними принципами, що знаходяться в Писаннях, дають втіху тим, хто страждає. Вони приносять радість тим, хто пригнічений; спрямування тим, хто збився з дороги; мир тим, хто страждає і надійний провід тим, хто шукає істину.

Підсумовую:

Храм—єдине вірне місце.
Для суперечки потрібні дві людини, і я ніколи не буду однією з них.
Дитина, яка співає—щаслива.
Мені потрібні твої обійми.
Я люблю Книгу Мормона і мого Спасителя, Ісуса Христа.
Не достатньо знати Писання; ми повинні жити за ними.

Ці та багато інших уроків пізнаються вдома—місці, яке може стати частинкою небес тут, на землі¹⁰. Я свідчу, що євангелія Ісуса Христа і план нашого Небесного Батька дають надійне скерування в цьому житті й обіцяння вічного життя. В ім’я Ісуса Христа, амінь.