Надія Божого світла
Президент Дітер Ф. Ухтдорф
Другий радник у Першому Президентстві
Коли ми намагатимемося збільшувати свою любов до Бога і будемо прагнути любити нашого ближнього, світло євангелії охопить і піднесе нас.
Вхід до просвітлення
В моєму офісі є картина, яку я дуже люблю. Вона має назву “Вхід до просвітлення”. Її створив мій друг, датський художник Йоган Бентін, який був першим президентом колу в Копенгагені, Данія.
На картині зображена темна кімната з відкритими дверима, з яких сяє світло. Цікаво те, що світло, яке сяє крізь дверний отвір, не освітлює всю кімнату—лише простір безпосередньо перед дверима.
Для мене темрява й світло на цій картині є метафорою життя. Обставини нашого життя, як смертних істот, іноді бувають такими, що ми почуваємося, ніби оточені темрявою. Ми могли втратити дорогу людину; наша дитина могла збитися з дороги; нам могли поставити тривожний медичний діагноз; у нас могли виникнути труднощі з роботою і нас обтяжують сумніви чи страхи; або ми можемо почуватися самотніми чи нелюбимими.
Та попри те, що ми можемо відчувати, що загубилися в наших теперішніх обставинах, Бог обіцяє надію Його світла—Він обіцяє освітити шлях перед нами і показати нам вихід з темряви.
Темна кімната
Я хотів би розповісти вам про жінку, яка виросла в темній кімнаті—я зватиму її Джейн.
З того часу, як Джейн виповнилося три роки, її часто били, принижували і ображали. Її залякували й дражнили. Прокидаючись щоранку, вона не знала, чи доживе до наступного дня. Люди, які мали захищати її, були її мучителями чи дозволяли, щоб це жорстоке поводження тривало.
Щоб захиститися, Джейн навчилася позбавлятися почуттів. У неї не було надії на порятунок, тож вона притупила емоції, закрившись від жахів своєї реальності. В її світі не було світла, тому вона підкорилася темряві. Будучи нечутливою, що може статися тільки через постійний і безжалісний контакт зі злом, вона прийняла той факт, що будь-який момент міг бути в її житті останнім.
Коли Джейн виповнилося 18 років, вона знайшла Церкву Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Радість і надія відновленої євангелії проникли в її серце і вона прийняла запрошення христитися. Світло вперше увійшло в її життя, і вона побачила перед собою яскраву дорогу. Вона залишила темряву свого світу і вирішила піти навчатися якомога далі від свого кривдника. Нарешті вона відчула себе вільною від оточення темряви й зла—вільною насолоджуватися солодким миром і чудесним зціленням Спасителя.
Однак багато років потому, коли її кривдник помер, Джейн знову потурбували жахливі події її молодості. Глибокий смуток і гнів загрожували знищити чудове світло, яке вона знайшла в євангелії. Вона зрозуміла: якщо вона дозволить тій темряві поглинути себе, її мучитель здобуде вирішальну перемогу.
Вона шукала поради й медичної допомоги і почала усвідомлювати, що найкращим шляхом зцілення для неї буде зрозуміти й прийняти те, що темрява існує—але не залишатися в ній. Бо, як вона тепер знала, світло також існує—і саме в ньому вона і вирішила жити.
Через те, що її минуле було сповнене темрявою, Джейн легко могла стати мстивою, злобною, або навіть вдатися до насильства. Але вона цього не зробила. Вона протистояла спокусі, відмовившись поширювати темряву і діяти зі злістю, образою чи цинізмом. Натомість вона міцно трималася за надію, що з Божою допомогою вона може зцілитися. Вона вирішила випромінювати світло і присвятити своє життя допомозі іншим. Це рішення допомогло їй залишити минуле позаду і увійти в славетне, яскраве майбутнє.
Вона стала шкільною вчителькою, а сьогодні, кілька десятиріч потому, своєю любов’ю вона вплинула на життя сотень дітей, допомагаючи їм пізнати, що вони дорогоцінні, що вони важливі. Вона стала невтомною захисницею слабких, страждальців і тих, хто втратив надію. Вона будує, зміцнює і надихає кожного, хто поруч із нею.
Джейн пізнала, що зцілення приходить тоді, коли ми виходимо з темряви і прямуємо до надії яскравішого світла. Завдяки практичному застосуванню віри, надії й милосердя, вона змінила не тільки своє особисте життя, але й назавжди благословила життя багатьох, багатьох інших.
Світло припадає до світла
Серед вас можуть бути ті, хто відчуває, що їх огортає темрява. Можливо ви відчуваєте тягар тривоги, страху чи сумніву. Вам і всім нам я повторюю чудову й певну істину—Боже світло є реальним. Воно доступне всім! Воно оживлює все1. Воно має силу пом’якшувати біль найглибшої рани. Воно може бути цілющим бальзамом від самотності й недугів нашої душі. В борознах відчаю воно може посадити насіння яскравішої надії. Воно може пролити світло в найглибші долини печалі. Воно може освітити перед нами путь і провести нас крізь найтемнішу ніч до обіцяного нового світанку.
Це—“Дух Ісуса Христа”, Який дає “світло кожній людині, яка приходить у світ”2.
Однак духовне світло рідко приходить до тих, хто просто сидить у темряві, чекаючи, щоб хтось увімкнув перемикач. Щоб відкрити свої очі Світлу Христа від нас вимагається діяти з вірою. Духовне світло не можна розпізнати плотськими очима. Ісус Христос сам навчав: “Я є світло, що сяє у темряві, і темрява не осягає його”3. Бо “людина тілесна не приймає речей, що від Божого Духа, бо їй це глупота, і вона зрозуміти їх не може, бо вони розуміються тільки духовно”4.
Тож, як нам відкрити свої очі надії Божого світла?
Перше: почніть там, де ви є.
Чи не чудовим є знання про те, що нам не потрібно буди досконалими, аби отримувати благословення й дари нашого Небесного Батька? Нам не потрібно чекати, коли ми перетнемо фінішну пряму, щоб отримати благословення Бога. Насправді, небеса починають розступатися, а небесні благословення проливатися на нас вже навіть з перших кроків, які ми робимо в напрямку світла.
Найкраще місце, щоб почати прямувати до світла—це те місце, де ви знаходитеся прямо зараз. Не має значення, наскільки невідповідними ви можете вважати себе, або наскільки відсталими від інших ви можете почуватися. З того самого моменту, як ви почнете шукати вашого Небесного Батька, надія Його світла почне пробуджуватися, оживати й облагороджувати вашу душу5. Темрява можливо й не розсіється миттєво, але світло прийде так само певно, як ніч завжди поступається світанку.
Друге: поверніться серцем до Господа.
Піднесіть свою душу в молитві і розкажіть вашому Небесному Батькові, що ви відчуваєте. Визнайте свої недоліки. Вилийте ваше серце і висловіть свою вдячність. Розкажіть Йому про свої випробування. В ім’я Христа благайте Його про сили й підтримку. Просіть, щоб ваші вуха було відкрито, аби ви могли чути Його голос. Просіть, щоб ваші очі могло бути відкрито, аби ви могли бачити Його світло.
Третє: ходіть у світлі.
Ваш Небесний Батько знає, що ви будете помилятися. Він знає, що ви спотикатиметеся—можливо багато разів. Це засмучує Його, але Він любить вас. Він не хоче, щоб ви занепали духом. Навпаки, Він хоче, аби ви піднялися й стали особистістю, якою вам призначено бути.
Для цієї мети Він послав Свого Сина на цю землю освітити шлях і показати нам, як безпечно пройти повз камені спотикання, розміщені на нашому шляху. Він дав нам євангелію, яка нас навчає учнівству. Вона навчає тому, що нам потрібно знати, робити і якими ми маємо бути, щоб ходити в Його світлі, наслідуючи Його Улюбленого Сина, нашого Спасителя.
Світло долає темряву
Так, ми помилятимемося.
Так, ми спотикатимемося.
Але, коли ми намагатимемося збільшувати свою любов до Бога і будемо прагнути любити нашого ближнього, світло євангелії охопить і піднесе нас. Темрява напевно розсіється, бо вона не може існувати в присутності світла. Якщо ми наближатимемося до Бога, Він наближатиметься до нас6. І день за днем надія Божого світла зростатиме в нас, “яскравіша[тиме] і яскравіша[тиме] аж до дня досконалого”7.
Всіх, хто відчуває, що ходить у темряві, я запрошую покладатися на певне обіцяння, дане Спасителем людства: “Я Світло для світу. Хто йде вслід за Мною, не буде ходити у темряві той, але матиме світло життя”8.
Світло в Африці
Кілька років тому, ми з моєю дружиною, Гаррієт, мали незабутній досвід, завдяки якому ми побачили виконання цього обіцяння. Ми були у Західній Африці, прекрасній частині світу, де Церква зростає і де живуть чудові святі останніх днів. Однак у Західній Африці також існує багато випробувань. Зокрема, я був засмучений бідністю, яку побачив. У містах є багато безробітних і сім’ям часто важко забезпечити свої щоденні потреби й безпеку. Коли я дізнався, що багато наших дорогоцінних членів Церкви живуть в такій бідності, в мене защеміло серце. Але я також дізнався, що ці хороші члени Церкви допомагають одне одному полегшувати їхні важкі ноші.
Зрештою ми прибули в один з наших домів зборів біля великого міста. Але там ми не побачили обтяжених або поглинутих темрявою людей, а знайшли щасливих людей, які випромінювали світло! Щастя, яке вони відчували завдяки євангелії, передалося й нам, і піднесло наші душі. Любов, яку вони виявили до нас, смиряла. Їхні посмішки були щирими й заразливими.
Пам’ятаю, як тоді я замислювався, чи є на лиці землі щасливіші люди, ніж ці. Хоча цих дорогих святих обступили труднощі й випробування, вони були сповнені світла!
З початком зборів, я почав свій виступ. Але невдовзі в будівлі вимкнули електроенергію і ми залишилися в цілковитій темряві.
Протягом деякого часу я ледве бачив когось із зібрання, але я міг бачити і відчувати на собі блискучі й прекрасні посмішки наших святих. О, як же мені було приємно бути з цими чудовими людьми!
Ми все ще залишалися в темряві, тому я сів біля своєї дружини і чекав, поки електроенергію знову увімкнуть. Коли ми чекали, сталося щось дивовижне.
Кілька людей почали співати гімни Відновлення. І тоді до них приєдналися інші. І ще інші. Невдовзі каплицю наповнив хор приємних голосів, що переповнювали душу.
Цим членам Церкви не потрібні були книги гімнів; вони знали кожне слово кожного гімну, який співали. І вони співали один гімн за іншим з силою й духом, які зворушували мою душу.
Зрештою, світло знову увімкнули і зал наповнився світлом. Ми з Гаррієт подивилися одне на одного і побачили, що наші щоки були вологі від сліз.
Серед великої темряви ці прекрасні, чудові святі наповнили цю церковну будівлю і наші душі світлом.
Для нас то був надзвичайно зворушливий момент, який ні Гаррієт, ні я ніколи не забудемо.
Прийдіть до світла
Так, здається, що час від часу нашого життя може торкатися темрява або навіть поглинати його. Ніч, що оточує нас, іноді буде гнітити, засмучувати й лякати.
Моє серце сумує через багато скорбот, з якими дехто з вас стикається, через болісну самотність і виснажливі страхи, які ви можливо переживаєте.
Однак я свідчу, що наша жива надія в Христі Ісусі! Він є істинним, чистим і могутнім входом до божественного просвітлення.
Я свідчу, що там, де Христос, темрява відступить. Темрява не здобуде перемоги над світлом Христа.
Я свідчу, що темрява не може встояти перед яскравим світлом Сина живого Бога!
Я запрошую кожного з вас відкрити Йому ваше серце. Шукайте Його через навчання й молитву. Прийдіть в Його Церкву—Церкву Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Навчіться від Нього і з Його євангелії, будьте активними, допомагайте одне одному і з радістю служіть нашому Богу.
Брати і сестри, навіть після найтемнішої ночі, Спаситель світу поведе вас до ласкавого, яскравого світанку, який наставатиме поступово і який напевно зійде в вас.
Коли ви прямуватимете в напрямку надії Божого світла, то довідаєтеся про співчуття, любов і доброту люблячого Небесного Батька, в Якому “немає … жадної темряви”9. Про це я свідчу в священне ім’я Ісуса Христа, амінь.