Дивіться прямо вперед
Зосереджуватися на тому, що найбільш важливо—особливо на тому, що “прямо попереду”, на вічному—це ключ до маневрування по цьому життю.
Коли мені виповнилося 15 років, я отримав учнівські водійські права, що дозволяли мені водити машину лише, коли хтось з моїх батьків був зі мною. Коли мій батько спитав, чи я хочу покататися, моїй радості не було меж.
Він проїхав кілька кілометрів, щоб виїхати за місто до довгої прямої дороги з двома смугами, якою майже ніхто не їздив—я маю зауважити, що вірогідніше за все, це було єдине місце, де він почувався зі мною в безпеці. Він виїхав на узбіччя, і ми помінялися місцями. Він дещо мені пояснив, а потім сказав: “Потихеньку виїжджай на дорогу та їдь, поки я тобі не скажу зупинитися”.
Я виконував його накази з точністю. Але десь через 60 секунд він сказав: “Синку, з’їдь на узбіччя. Мене загойдало від твого водіння. Тебе носить по всій дорозі”. Потім він спитав: “На що ти дивишся?”
З деяким роздратуванням я сказав: “Я дивлюся на дорогу”.
Після цього він сказав наступне: “Я спостерігав за твоїми очима, ти дивишся лише на те, що знаходиться безпосередньо перед капотом твоєї машини. Якщо ти будеш дивитися лише на те, що знаходиться безпосередньо перед тобою, ти ніколи не будеш їхати прямо”. Потім він наполегливо сказав: “Дивись прямо вперед. Це допоможе тобі їхати прямо”.
Я, 15 річний юнак, подумав, що то був хороший урок із водіння машини. З того часу я зрозумів, що це також був чудовий урок життя. Зосереджуватися на тому, що найбільш важливо—особливо на тому, що “прямо попереду”, на вічному—це ключ до маневрування по цьому життю.
Одного разу Спаситель захотів побути на самоті, отже “Він на гору пішов помолитися насамоті”1. Він послав Своїх учнів з настановами переплисти море. У нічній темряві човен, на якому були учні, потрапив у велику бурю. Ісус прийшов, щоб врятувати їх, але у незвичний спосіб. У Писаннях читаємо: “А о четвертій сторожі нічній Ісус підійшов до них, ідучи по морю”2. Коли вони побачили Його, то почали боятися, бо гадали, що фігура, яка наближалася до них, була якимось привидом. Ісус, відчуваючи їхню тривогу і бажаючи заспокоїти їхні серця та розум, звернувся до них, кажучи: “Заспокойтесь,—це Я, не лякайтесь!”3
Петро не просто заспокоївся, а навіть сповнився відваги. Будучи завжди хоробрим та часто імпульсивним, Петро сказав Ісусу: “Коли, Господи, Ти це, то звели, щоб прийшов я до Тебе по воді”4. Ісус відповів Своїм знайомим та незмінним запрошенням: “Іди”5.
Петро, будучи напевно захоплений такою можливістю, виліз з човна і став не у воду, а на воду. Зосереджений на Спасителі, він міг зробити неможливе—навіть йти по воді. Спочатку Петро не зважав на бурю. Але “велик[ий]”6 вітер зрештою відволік його, і він загубив свій орієнтир. Страх повернувся. Відповідно віра зменшилася, і він почав тонути. “І скричав: “Рятуй мене, Господи!”7 Спаситель, який завжди готовий спасати, дотягнувся до нього і підняв з води.
З цієї дивовижної історії можна навчитися великої кількості уроків, але я зупинюся на трьох.
Зосереджуйтеся на Христі
Перший урок: зосереджуйтеся на Ісусі Христі. Поки Петро тримав свій погляд, зосередженим на Ісусі, доти він міг йти по воді. Буря, хвилі та вітер не могли йому перешкодити, поки він зосереджувався на Спасителі.
Розуміння нашої кінцевої цілі допомагає нам визначати, на чому нам треба зосереджуватися. Ми не можемо бути успішними в грі, якщо не знаємо її цілі, також ми не можемо прожити життя, сповнене значення, якщо не знаємо його мети. Одним з найбільших благословень відновленої євангелії Ісуса Христа є те, що вона серед усього іншого відповідає на таке запитання: “Яка мета життя?” “Мета цього життя—мати радість і готуватися до повернення у присутність Бога”8. Коли ми пам’ятаємо, що ми тут на землі, аби готуватися, щоб повернутися жити з Богом, це допомагає нам зосередитися на тому, що веде нас до Христа.
Зосередження на Христі вимагає дисципліни, особливо стосовно маленьких та простих духовних звичок, які допомагають нам ставати кращими учнями Христа. Учнівство неможливе без дисципліни.
Наше зосередження на Христі стає більш чітким, коли ми дивимося прямо вперед, туди, де ми хочемо бути і ким ми хочемо стати, а потім щодня приділяємо час тому, що нам у цьому допоможе. Зосередження на Христі може спростити для нас прийняття рішень і дати скерування, як найкраще використовувати свій час і ресурси.
Хоч є багато чого, на чому варто зосереджуватися, ми дізнаємося з прикладу Петра, як важливо завжди в центрі нашої уваги тримати Христа. Лише через Ісуса Христа ми можемо повернутися, щоб жити з Богом. Ми покладаємося на благодать Христа, коли намагаємося стати подібними до Нього, та прагнемо Його прощення і підтримки, коли помиляємося.
Стережіться відволікань
Другий урок: стережіться відволікань. Коли Петро припинив зосереджуватися на Ісусі та звернув увагу на вітер і хвилі, що ударялися об його ноги, він почав тонути.
Є багато чого “перед капотом”, що може відволікати нас від зосередження на Христі і на вічному, що знаходиться “прямо попереду”. Диявол—майстер відволікання. Зі сну Легія ми дізнаємося, що голоси з великої та просторої будівлі намагаються спокусити нас на те, що зіб’є нас з курсу, який є підготовкою до того, щоб повернутися жити з Богом9.
Однак є багато інших менш помітних відволікань, які можуть бути так само небезпечними. Як говориться в одному прислів’ї: “Для того, щоб перемогло зло, хорошим людям достатньо нічого не робити”. Супротивник, здається, вирішив спрямувати свій вплив на хороших людей, щоб вони нічого не робили або принаймні витрачали свій час на те, що буде відволікати їх від їхньої величної мети та цілей. Наприклад, дещо з того, що прийнятно використовувати з помірністю, може стати небезпечними відволіканнями, якщо себе не дисциплінувати. Супротивник розуміє, що відволікання не обов’язково мають бути поганими або аморальними, щоб бути ефективними.
Нас можна врятувати
Третій урок: нас можна врятувати. Коли Петро почав тонути, він закричав: “Рятуй мене, Господи!… І зараз Ісус простяг руку й схопив його”10. Коли ми тонемо, коли проходимо через випробування або коли ми помиляємося, Він теж нас може врятувати.
Під час випробувань та труднощів ви, можливо, подібні до мене і сподіваєтеся, що допомога прийде негайно. Однак пам’ятайте, що Спаситель прийшов на допомогу апостолам о четвертій сторожі вночі—коли вони вже провели більшість ночі, борючись із бурею11. Якщо допомога не приходить негайно, ми можемо молитися, щоб вона прийшла, хоча б у другій або навіть о третій сторожі бурхливої ночі. Коли ми маємо чекати, будьмо певними, що Спаситель завжди пильнує й обіцяє, що нас не буде випробувано більше, ніж можемо перенести12. Ви, хто чекає вже о четвертій сторожі вночі, можливо, все ще перебуваючи у стражданнях, не втрачайте надії. Рятунок завжди прийде до вірних, чи то у смертному житті, чи то у вічності.
Іноді ми починаємо тонути через наші помилки та гріхи. Якщо ви тонете з цих причин, зробіть радісний вибір покаятися13. Я гадаю, мало що робить Спасителя більш радісним, ніж спасіння тих, хто звернувся або повернувся до Нього14. У Писаннях є багато прикладів людей, які одного разу відступили або помилися, але які покаялися і стали стійкими у вірі в Христа. Я думаю, що історії цих людей наведені у Писаннях для того, щоб нагадувати нам, що любов Спасителя до нас та Його сила викупляти нас є безмежними. Не лише Спаситель отримує радість, коли ми каємося, але й ми отримуємо велику радість також.
Підсумок
Я запрошую вас цілеспрямовано “дивитися прямо вперед” та краще зосереджуватися на тому, що має значення. Тримаймо Христа в центрі нашої уваги. Попри всі відволікання, що знаходяться “перед капотом”, та попри всі негаразди, що вирують навколо, я свідчу, що Ісус—наш Спаситель, і наш Викупитель, і наш Рятівник. В ім’я Ісуса Христа, амінь.