Стаючи людиною миру
Храм, місія і служіння допомогли Роджеру та його сім’ї рухатися в напрямку створення вічної сім’ї.
Роджер Рандріанарісон знав, що чогось не вистачає у його сімейному житті.
“Я молився Богові, щоб отримати допомогу в пошуках того, що буде скеровувати мою сім’ю,—каже він.— Я мав бажання вести свою сім’ю до чогось хорошого, до того, що виведе нас на правильний шлях”.
Його непокоїло те, як виховувати трьох дітей—синів, Рандріанандрі і Седініріна, та дочку Ніріну. Йому було неприємно, що його неврівноважений характер був причиною складнощів у сім’ї. Він хотів бути добрішим батьком.
“Я вирішив, що саме мені треба змінюватися, бо бачив, яким став”,—розповідає він.
Роджер втратив будівельний бізнес кілька років тому і працював таксистом в Атананаріво, Мадагаскар. Одного дня він підвозив двох сестер-місіонерок.
“Як тільки вони сіли в машину, то запитали, як мене звуть і чи є в мене сім’я,—розповідає він.— Вони запитали, чи знаю я, хто такий Бог і чи молюся Йому”.
Місіонерки співали з Роджером пісні, поки їхали, і запросили його до Церкви. Він намагався кілька разів прийти, але ніяк не міг узгодити збори зі своїм розкладом і втратив контакт з місіонерками.
Приблизно через 5 місяців, одного дня, Роджер працював вдома, коли почув, як на вулиці двоє місіонерів розмовляють біля його паркана. Роджер знав, що вони прийдуть поговорити і з ним. У нього було відчуття, що йому слід ствердно відповідати на всі поставлені ними запитання.
Представившись, місіонери запитали Роджера, чи знає він щось про Бога. Так. Чи хоче він помолитися Богові? Так. Чи хоче він поговорити з місіонерами? Так. Коли? Зараз. Місіонери сказали, що повернуться за 20 хвилин. Коли вони повернулися, то привели з собою члена Церкви, який жив неподалік.
Упродовж місяця місіонери багато разів навчали Роджера в його домі. Решта його сім’ї через слухи про Церкву не хотіла навчатися у місіонерів. Після місяця вивчення євангелії Роджер пішов до Церкви з місіонерами. Теплота, з якою його прийняли, справила враження на нього. “Члени Церкви зустріли мене так, ніби ми давно були знайомі”,—розповідає він.
Роджер прийшов додому з Церкви і сказав сім’ї, що через місяць буде христитися і що вони самі можуть вирішувати, чи приєднуватися їм до Церкви чи ні. Вони попросили його зачекати, щоб і вони христилися разом з ним. Вони почали ходити на збори і також були приємно здивовані.
Перше відвідування церковних зборів справило глибоке враження на старшого сина Роджера, Рандріанандрі. “Коли я вперше прийшов до Церкви, то був дуже здивований, бо люди були такими смиренними,—розповідає він.— По-перше, вони були відповідним чином одягнуті для Церкви. Після цього я зрозумів, що вони дійсно прийшли з певною метою, а не лише, щоб вийти на люди”.
Уся сім’я Рандріанарісонів була охрищена 20 лютого 2003 року. На той час Ніріні було 8 років, Седініріну—17, а Рандріанандрі—19. Сім’я перестала працювати в неділю й життя за євангелією стало для неї пріоритетним.
Зміни
“Після хрищення я помітила в нашому домі багато змін,—розповідає Ареліна, дружина Роджера.— Він став духовним домом, і так багато благословень, як матеріальних, так і духовних, прийшли завдяки життю за євангелією”.
Щодо мирських справ, Роджер завдячує Небесному Батькові за допомогу у відновленні свого бізнесу. Після двох років роботи таксистом та виконання будь-чого для забезпечення сім’ї, він почав отримувати контракти на будівництво. “Я впевнений, що Бог завжди благословляє мене, коли я приймаю рішення йти за Ним”,—каже він.
Але, за словами синів, найбільшу зміну вони помітили в характері батька. Зараз вони розповідають про нього, як про взірець смирення і доброти. Роджер каже, що євангелія переконала його в необхідності змінитися. З того часу, як він почав її вивчати, Роджер намагається наповнювати своє життя добрими справами.
“Завдяки євангельським вченням я ніколи не втрачаю контроль над собою,—каже він.— Іноді хочеться роздратуватися, але євангелія в моєму серці та в моєму дусі. Це допомагає мені зберігати спокій”.
Коли виникає неприємна ситуація, саме Роджер заспокоює членів сім’ї і нагадує, що слід діяти так, як це зробив би Спаситель.
“Мій батько став смиренним і зараз із любов’ю піклується про нашу сім’ю,—каже Седініріна.— Коли я дивлюся, як змінився мій батько, я такий вдячний за Небесного Батька, за євангелію і за членство у Церкві”.
Вічна сім’я
У 2006 році завдяки Загальному фонду підтримки відвідувачів храму Роджер і Ареліна поїхали до Йоганнесбурга, Піденно-Африканська Республіка, щоб запечататися у храмі.
З 2009 по 2011 рік Седініріна і Рандріанандрі служили на місії в Південно-Африканській Республіці—Сідініріна в Кейп-Тауні, а Рандріананді в Йоганнесбурзі. Частково мотивом для служіння послужило бажання допомогти іншим сім’ям змінитися так само, як їхня сім’я.
“Диво, подібне цьому, може статися, і воно сталося завдяки тому, що місіонери прийшли в наш дім,—каже Рандріанандрі.— Тож я мав бажання зробити те саме для ще якоїсь сім’ї”.
Те рішення принесло ще одне благословення в сім’ю Рандріанарісонів. Було дев’ять днів, упродовж яких і Седініріна, і Рандріанандрі перебували в Йоганнесбурзькому центрі підготовки місіонерів. Роджер організував поїздку до Південно-Африканської Республіки з Ареліною та дочкою Ніріною, аби вся сім’я могла запечататися в храмі. Ніріна, якій на той час було 14 років, сказала, що важко описати все, що вона відчувала.
“Це зміцнило мою віру і допомогло сильніше відчувати Бога”,—каже вона.
Зараз сім’я працює над тим, щоб укріпляти і зміцнювати людей навколо себе. Роджер служить єпископом свого приходу. Ареліна залучена до програми Початкового товариства під назвою “Віра в Бога”. Седініріна—помічник діловода колу. Рандіанандрі—помічник діловода приходу. Ніріна—музичний керівник приходу.
Євангелія стала відповіддю на молитви сім’ї Рандріанарісонів. Вона зцілили старі рани, зблизила їх і дала можливість бути разом навіки. Вона навчила Роджера любові. “Сімейне життя,—каже він,—це життя сповнене любові”.
Підвозячи в машині місіонерок, Роджер Рандріанарісон розпочав свій шлях учнівства.
Фотографія сім’ї Рандріанарісон зроблена Метью Д. Фліттоном
Вивчення євангелії всією сім’єю допомогло Рандріанарісонам згуртуватися.
Подорож до Південно-Африканської Республіки для запечатування в Йоганнесбурзькому храмі зміцнила сім’ю Рандріанарісонів.
Вгорі: фотографія Девіда Вільяма Ньюмена © IRI; внизу: фотографія © Лори Паркер