Чому і в чому мені необхідно сповідуватися перед моїм єпископом?
Надавати вам допомогу в покаянні—це одна зі складових покликання єпископа. Ваша совість підкаже вам, коли необхідно з ним поговорити.
Ви можете не розуміти, чому вас навчають сповідуватися своєму єпископу або президенту філії, коли ви припускаєтеся серйозних гріхів. Ви можете казати собі: “Хіба покаяння—це не особисті стосунки між мною і Господом? Якщо я облишив свою гріховну поведінку і зізнався в ній Богу, навіщо мені говорити з єпископом?”
Фотоілюстрації Крістіни Сміт
Чому саме з єпископом, а не з кимось іншим?
Багатьом молодим людям легше зізнатися у своїх помилках батькам або провідникам молоді. Хоча ваші батьки і провідники молоді можуть надати необхідну підтримку і пораду, Господь проголосив, що єпископ є загальним суддею в Ізраїлі (див. УЗ 107:72, 74). Він має відповідальність визначати гідність членів Церкви у своєму приході. Завдяки висвяченню та праведному життю єпископ має право на отримання одкровення від Святого Духа стосовно членів свого приходу, у тому числі й вас.
Єпископ може допомагати вам під час процесу покаяння таким чином, як не можуть це зробити ваші батьки або інші провідники. Якщо гріх достатньо серйозний, він може прийняти рішення щодо обмеження ваших привілеїв у Церкві. Наприклад, під час процесу покаяння він може попросити вас не приймати причастя чи не застосовувати священство упродовж певного періоду часу. Він працюватиме з вами і визначить, коли ви знову станете гідні, щоб брати участь у цих священнодійствах.
Ваш єпископ порадить вам, що робити, аби зміцнити вашу здатність опиратися спокусі. Він може заохочувати вас вивчати певну доктринальну тему, наприклад, покаяння, а потім попросить розповісти йому, що ви засвоїли. Він може попросити вас кожного тижня зустрічатися з ним, щоб розповісти, яким чином ви уникаєте спокусливих ситуацій.
Коли я маю з ним поговорити?
Ви можете думати: “Все це добре, але як я знатиму, чи скоєне мною є достатньо серйозним, аби говорити про це з єпископом?” Відповідь є короткою: “Ваша совість вам підкаже”. Коли вас мучать докори сумління, відразу ж дійте (див. Aлма 34:31–34).
Говорячи про гріх, цар Веніямин навчав: “Я не можу сказати вам про все те, коли ви можете вчинити гріх; бо є різні шляхи і засоби, а саме, їх так багато, що я не можу перелічити їх” (Moсія 4:29). Тож замість того, щоб робити докладний перелік того, у чому ви маєте сповідуватися єпископу, хочу просто поділитися кількома принципами, які допоможуть вам прийняти таке рішення.
У чому мені слід сповідуватися?
Я знаю, що ви намагалися бути слухняними, але, можливо, припустилися кількох помилок—навіть серйозних помилок. Більшість помилок, яких припускаються люди, можна вирішити за допомогою особистої молитви та щирого покаяння. Деякі помилки, особливо ті, що стосуються аморальності, вимагають покаяння перед єпископом, перш ніж ви зможете отримати прощення від Господа.
Коли ви думаєте про зроблені помилки, то можете почуватися винними, неспокійними, нещасливими або навіть нещасними. Якщо ви маєте якісь із цих почуттів, тоді вам, мабуть, треба поговорити з єпископом про ці помилки.
Не намагайтеся виправдовувати себе або свій гріх. Ви можете думати: “Я надто збентежений, щоб розповідати єпископу про те, що зробив. Він думає, що я не такий. Він буде приголомшений, якщо я розповім про те, що накоїв. Він більше не буде мене любити”.
Я обіцяю, що Він не буде вас засуджувати. Як служитель Господа він буде добрим і з розумінням виcлухає. Потім він допомагатиме вам упродовж процесу покаяння. Він є Господнім посланцем милосердя, аби допомагати вам очиститися через Спокуту Ісуса Христа.
Господь сказав: “Ось, хто покаявся у своїх гріхах, того прощено, і Я, Господь, не пам’ятаю їх більше.
По цьому ви можете знати, чи покаялася людина у своїх гріхах—ось, вона зізнається в них і полишить їх” (УЗ 58:42–43).
Коли ви сповідаєтеся у своїх гріхах і облишите їх, Господь простить вас. Ви вже не будете відповідати перед Ним за ці гріхи, коли настане час вашого суду.
А якщо я не сповідаюся?
Іноді людина припиняє чинити неправильно, але ніколи не сповідується перед своїм єпископом, коли є в цьому необхідність. В результаті ця людина продовжує нести тягар свого гріха самотужки, замість того, щоб дозволити Спасителю забрати цей гріх.
Дозвольте навести приклад. Якось увечері багато років тому я проводив співбесіду з дорослими членами Церкви для поновлення їхньої храмової рекомендації. На співбесіду прийшла жінка середнього віку. Вона мала храмовий шлюб і була активною у Церкві все своє життя.
Я відчув у її душі дуже глибокий смуток. Під час співбесіди я отримав духовне спонукання. Я сказав їй: “Сестро, я маю відчуття, що ви скоїли серйозний гріх у підлітковому віці, у якому не сповідалися своєму провіднику священства. Чи не хочете ви розповісти про це мені?”
Жінка відразу почала плакати. Вона сказала, що це дійсно так, але їй завжди було надто соромно зізнатися про це єпископу. Під час своєї розповіді про те, що вона вчинила, ця сестра навела достатньо деталей, аби я міг визначити її гідність.
Зізнання в гріху провіднику священства стало кінцем її процесу покаяння, а не його початком. Вона несла непотрібний тягар і смуток того гріха понад 30 років.
Оскільки вона зробила завершальний крок у покаянні, її провину було змито. Я час від часу бачив її після тієї вечірньої співбесіди. Її обличчя почало сяяти, і вона була щасливою.
Я хочу, аби ви знали, що я не пам’ятаю її прізвища. Господь забирає такі спогади від єпископів. Але я дійсно пам’ятаю ось що: завдяки сповіді перед своїм провідником священства жінка середнього віку зняла своє почуття провини, яке несла надто багато років.
Будь ласка, не припускайтеся цієї помилки. Якщо у вас є відчуття провини, але ви не впевнені, чи вам треба сповідатися перед єпископом, зустріньтеся з ним. Дозвольте йому допомогти вам. Не беріть на себе ризик нести непотрібний тягар все життя, бо ви будете почуватися нещасними. Сповідь перед єпископом та ваше покаяння дадуть можливість Господу зняти тягар з вашої душі (див. Iсая 1:18).
Чому мені необхідно покаятися?
Своєю спокутною жертвою Ісус Христос сплатив ціну гріхів усіх людей. Він запрошує вас покаятися і уникати непотрібного смутку і страждань. “Покайся, щоб … не були твої страждання тяжкими—наскільки тяжкими, ти й не знаєш, настільки винятковими, ти й не знаєш, так, як важко їх зносити, ти й не знаєш.
Бо знай, Я, Бог, вистраждав це за всіх, щоб їм не страждати, якщо покаються;
Але якщо вони не покаються, вони повинні страждати саме так, як Я. …
Отже, Я наказую тобі знову покаятися, … і зізнатися у своїх гріхах, щоб не страждати тобі від тих покарань, про які Я сказав” (УЗ 19:15–17, 20).
Я свідчу, що Своїми стражданнями Ісус Христос уже сплатив ціну за ваші гріхи. Ви можете отримати прощення, якщо каєтеся. Не намагайтеся сплатити ціну за свої гріхи. Скільки б ви не страждали, це не викупить вас; ви можете отримати прощення лише через Спокуту.
Тож виявляйте віру в Ісуса Христа і Його Спокуту. Я свідчу в ім’я Ісуса Христа, що завдяки покаянню, яке також включає сповідь перед єпископом, коли це необхідно, ви станете чистими. Крім того, завдяки Спасителевій милості—Його силі, що робить все можливим—вас може бути зміцнено у вашій здатності протистояти спокусам у майбутньому. Отже, ви матимете мир у розумі та щастя в цьому житті і успадкуєте вічне життя у світі прийдешньому.