Коробка з фотографіями

Сінді Хеггі, пров. Альберта, Канада

Кілька років тому ми з чоловіком вивантажували сміття на місцевому сміттєзвалищі, коли я помітила, як одна жінка несе коробку до сміттєспалювальної печі. Раптом коробка розірвалася, і з неї випали фотографії.

Помітивши це, я відчула сильне бажання підійти і взяти коробку з фотографіями. Я вистрибнула з машини, щоб допомогти збирати фотографії. І жінка, і я розуміли, що фотографії хтось викинув помилково, і я переконала її, що маю взяти їх і спробувати знайти того, хто захотів би їх мати.

Перебираючи сотні фотографій у коробці я знайшла конверт з адресою до людини у Варбурзі, пров. Альберта, Канада. Упродовж наступних кількох років я писала по кілька листів людям з таким прізвищем, але ніколи не отримувала відповіді.

Після того як у нашій сім’ї з’явився Інтернет, я знайшла, що у Варбурзі є історичне товариство. Я запитала, чи хтось із працюючих у товаристві знає імена, які я познаходила на звороті фотографій.

Через місяць нам зателефонував чоловік, з яким зв’язалося історичне товариство. Він сказав, що його сестра жила неподалік від нас і запитав, чи може він побачити фото. Звичайно ж, ми відповіли ствердно.

Наступного дня Флойд і Бет Хоторни, обоє святі останніх днів, приїхали, щоб поглянути на фотографії. Коли я відкрила коробку, брат Хоторн сказав: “Так, це він”,—вказуючи на верхнє фото. То була фотографія дідуся сестри Хоторн.

Переглядаючи фотографії одна за одною, брат і сестра Хоторн розповідали нам історії про людей на кожній фотографії. Хоторни сумнівалися, що мають відношення до людини, яка викинула фото, і вони не уявляли, як фотографії могли опинитися на сміттєзвалищі.

Я маю сильне відчуття, що Небесний Батько допоміг мені повернути фотографії сім’ї Хоторнів. Я свідчу, що сімейно-історична робота—це одна з найважливіших робіт, яку треба робити. Якщо ми хочемо виконувати цю роботу, то Гоподь допоможе.