Як я можу бути успішним місіонером?
Автор живе в штаті Мейн, США.
Незважаючи на те, що ми з напарницею докладали всіх зусиль, ніхто не приймав наше послання. Що ми могли робити, щоб стати успішними місіонерками?
Я провела на місії трохи більше року, коли настав особливо важкий час. То був дуже гнітючий сірий період—закінчення холодної зими і перехід до весни. І як би ми з напарницею не старалися, всі, з ким ми розмовляли, відразу ж відкидали наше послання. Коли ми зустрічалися з іншими місіонерами, то дізнавалися, що в них робота іде повним ходом. Я не могла знайти жодного пояснення, чому ми з напарницею не мали успіху. Я була на місії достатньо довго, щоб добре розмовляти мовою, і ми з напарницею були хорошими друзями, у нас були довірчі стосунки з членами Церкви, і ми намагалися дослухатися до Духа й з точністю виконувати місіонерські правила.
Але що б ми не робили, як тільки ми починали з кимось розмову, нам відразу ж відмовляли. Так тривало багато тижнів, і я піддалася песимізму. Якось під час спільного планування роботи я врешті-решт вигукнула: “Навіщо все це? Нас ніхто не буде слухати”. Моя напарниця, яка мала краще бачення, ніж я, просто сказала: “Ми встановлюємо цілі, щоб виявити віру. Ми аналізуємо, наскільки їх досягнули, щоб порахувати наші благословення”.
Розмірковуючи над її словами, я зрозуміла, що користувалася неправильними мірками, коли йшлося про мій успіх на місії. Книга Проповідуйте Мою євангелію: путівник для місіонерського служіння містить перелік того, як мають поводитися успішні місіонери1, і я зрозуміла, що все це підвладно місіонерові. Я не можу впливати на те, чи будуть люди приймати євангельське послання, однак я можу впливати на те, якою місіонеркою я вирішу бути. Моя напарниця показала мені, що більша віра в Ісуса Христа і вдячність за Його благословення дозволять мені зрозуміти, в чому я, як місіонерка, вже досягнула успіху.
Віра освітлює дива
Я відчула смирення, коли зрозуміла, що мені не вистачає віри. Я звернула увагу на сфери, в яких могла зміцнити свою віру і зрозуміла, що коли все йшло не так, як заплановано, я піддавалася відчаю. У книзі Проповідуйте Мою євангелію сказано: “Відчай послабить вашу віру. Якщо ви будете розраховувати на менше, знизиться ваша ефективність, послабиться бажання і вам буде важче прислухатися до Духа”2. Я зрозуміла, що дозволила нашим невдачам послабити свою віру.
Я почала молитися, щоб відчути переміну серця й мати більше віри. Я також покладалася на обіцяння, дане в Мормон 9:21: “Той, хто вірить у Христа, не сумніваючись ні в чому, все, що він попросить у Батька в ім’я Христа, буде дано йому; і це обіцяння усім, тобто всім кінцям землі”. Це обіцяння спонукало мене сильніше молитися за благословення і дива, які, як ми з напарницею вважали, нам були необхідні, завжди додаючи: “Нехай буде Твоя воля”. Ці молитви допомагали мені приймати зміни у планах і неприємності з більшою вірою, знаючи, що Небесний Батько завжди відповідає на молитви віри—навіть якщо відповіді надходять у непередбачуваний нами спосіб. Я навчилася краще розпізнавати шляхи, якими Господь вів нас упродовж дня.
Коли я працювала над зміцненням своєї віри, то зрозуміла істинність позитивного твердження з книги Проповідуйте Мою євангелію: якщо ваші сподівання будуть високими, ваша ефективність зросте, бажання посилиться і ви краще зможете йти за спонуканнями Духа. Крім того, я більш оптимістично почала ставитися до місіонерської роботи і до місіонерського служіння, коли змогла розпізнавати і цінувати дива, які відбувалися щоденно.
Вдячність протидіє заздрості
Господь почав показувати мені, що кожного дня Він робив для нас чудеса—але я не була спроможна побачити їх, поки не доклала свідомих зусиль для того, щоб бути щиро вдячною. Вияв вдячності—це не просто хороша звичка чи гарна манера. Коли я висловлювала вдячність Господу й іншим, я отримувала силу. Я помітила, що почала радіти за інших місіонерів, коли вони досягали успіху, замість того, щоб заздрити їм (див. Алма 29:14, 16). Я вже могла більше зосереджуватися на тому, що мала і що було добре, замість того, щоб бачити лише погане і що не виходить.
Як правило відчуття того, що я місіонерка-невдаха приходило тоді, коли я казала собі: “У мене не виходить так добре, як у них” або “Вони роблять це краще, ніж я”. Я також зрозуміла, що хоча це Господній метод—давати нам праведні взірці для наслідування і застосування в житті, Сатана обманним чином спокушає нас порівнювати себе з ними, щоб визначити, наскільки ми гідні або успішні. Однак у книзі Проповідуйте Мою євангелію недвозначно сказано: “Не порівнюйте себе з іншими місіонерами, і не порівнюйте результати своєї роботи з їхніми результатами”3. І зрештою вдячність допомогла мені уникнути гордовитості і нагадала, що Господь керує Своєю роботою. Мені не потрібно заздрити через те, що інші місіонери здаються більш успішними4.
Справжня міра успіху
Перш ніж відбулася ця зміна бачення, я була настільки зосереджена на певному виді благословень, що забувала помічати, як іншим чином Господь відповідав на мої молитви та благословляв нашу місіонерську роботу. Згодом Господь почав благословляти місіонерську роботу в нашій місцевості чудовим і несподіваним чином. Ми знайшли людей, які б хотіли прийняти наше послання, але на той час я навчилася не вимірювати свій успіх рішеннями інших людей.
Президент Гордон Б. Хінклі (1910–2008) поділився порадою одного президента місії стосовно місіонерської роботи: “Робіть усе, на що здатні, найкращим чином. Моліться і старанно трудіться, а жнива залишіть для Господа”5. Книга Проповідуйте Мою євангелію навчає подібним чином стосовно успішних місіонерів: “Докладаєте всіх зусиль, щоб привести душі до Христа, і щиро прагнете вчитися і вдосконалюватися”6.
Через те, що я хотіла покаятися, я могла чесно звітувати Господу, що роблю все від мене залежне, і відчувати впевненість, що я—успішна місіонерка, незважаючи на те, чи приймали люди моє послання чи ні. У багатьох аспектах мій успіх у місіонерській роботі можна вимірювати моєю готовністю каятися і налаштованістю продовжувати роботу.
Я записала багато чудес того періоду своєї місії у щоденнику. Коли я намагалася бути більш вірною і вдячною, я мала краще бачення, не впадала у відчай і сильніше відчувала в роботі Духа. Я зрозуміла, що це вчення з книги Проповідуйте Мою євангелію є істинним: “Коли ви робите все, що у ваших силах, ви все ще можете переживати розчарування, але ви не повинні бути розчаровані собою. Ви можете бути впевнені, що Господь задоволений, коли ви відчуваєте, що Дух працює через вас”7. І коли я відчувала, що Господь мною задоволений, то могла знести будь-які труднощі.
У багатьох аспектах мій успіх у місіонерській роботі можна вимірювати моєю готовністю каятися і налаштованістю продовжувати роботу.
Фотоілюстрація Дела Бенсона