Допомога Віолеті

Шарлотт Мей Шеппард

Ґрунтується на справжніх подіях

“Люби свого ближнього, як самого себе” (Maрк 12:31).

Як могла Емма бути такою доброю, якщо Віолета була такою поганою?

Емма сильніше стиснула свій рюкзак, коли заходила в новий клас. То був перший день у школі. Вона одягнула свою улюблену сукню, а мама приготувала особливе пригощення для сніданку в школі—крекер у вигляді звірят.

“Сьогодні буде чудовий день,—подумки сказала Емма собі.— Поки”.

Ема зупинилася і обвела поглядом клас. Вона там була. Віолета.

Минулого року Віолета нікому не давала гратися на драбинках під час перерв. Вона дражнила Емму і навіть украла у неї найкращу подругу!

Віолета побачила Емму й показала їй язик. Емма пильно на неї подивилася і ще сильніше стиснула рюкзак. Весь минулий рік Віолета поводилася вороже і здавалося, що в цьому році нічого не зміниться.

“Вітаю з початком нового навчального року!— сказала місс Калдвелл, стоячи перед класом.— Зараз я вас розсажу”.

Парти були розставлені у класі по дві. Місс Калдвелл провела пальцем по списку. Потім вона вказала на пару парт у задньому ряду. “Емма. Сідай там позаду”.

Емма сіла за одну з задніх парт. Вона сподівалася, що поруч сяде Лізелль. Або Джаймі. Або

“Віолета”.

Емма різко підняла голову. Чи правильно вона почула?

Так. Пані Калдвелл все ще показувала на парту поруч з нею. “Віолето, ти будеш сусідкою Емми”,—сказала вона.

Віолета неохоче попрямувала до Емми з насупленим обличчям. Емма поклала голову на парту й не відводила погляду від стіни. Це буде довгий рік.

На уроці математики місс Калдвелл написала для класу на дошці кілька задач. Ви можете працювати самостійно або зі своїм сусідом”,—сказала вона.

Емма відразу ж схилилася над своєю роботою, роблячи вигляд, що вона дуже зайнята. Задачі були дуже простими. Вона просто намагалася уникати Віолети. Вона не дивилася на неї весь ранок.

Емма відчула, як хтось ткнув її у плече. Здавалося, що то був олівець. Емма не звертала уваги.

Ще один дотик олівця. То була Віолета! Емма працювала, не відриваючись.

Третій поштовх олівцем був достатньо сильним, навіть болісним. Емма відчула, як закипає зсередини. Чи так буде продовжуватися увесь рік? Вона вже хотіла підняти руку і сказати місс Калдвелл. А може вона просто пошле Віолеті ще один суворий погляд.

Тоді Емма почула схлипування. Невже хтось плаче? Ще один дотик олівцем. Вона підняла голову й побачила, що на неї дивиться Віолета. У руці вона тримала олівець, а на очах були сльози. На її аркуші скрізь виднілися сліди від гумки.

Віолета крутила олівець у руках. “Чи можеш мені допомогти?”—запитала вона тихо.

Емма дивилася на неї хвилину, зовсім приголомшена. Віолета просила у неї про допомогу? Після того, як вона так погано ставилася до Емми? Емма відвернулася і продовжувала вирішувати задачу. Віолета може працювати сама. Вона не заслуговує на Еммину допомогу, навіть не зважаючи на те, що вона …

… її сусідка?

Емма мовчки дивилася вперед. Вона чула, як Віолета тихенько плаче поруч з нею. Писання завжди навчають любити ближнього, але ж Віолета була іншою! Емма просто сиділа поруч з нею у класі!

Емма знову взялася до роботи. Тоді вона зупинилася. А може Віолета не є іншою. Може, коли Писання навчають любити свого ближнього, то це включає кожного. Навіть поганих людей. Навіть, коли це тяжко.

Емма зітхнула і повільно відклала олівець. Вона повернулася до Віолети й зробила зусилля, щоб усміхнутися. “Тобі допомогти?”—запитала вона.

Віолета закивала головою, витираючи сльози рукою.

Емма схилилася над роботою Віолети й почала допомагати з вирішенням першої задачі. Вона вже відчула тепло всередині. Їй подумалося, а може Віолета любить крекери, у вигляді тварин.