Просто усміхнися і скажи “ні”
Автор живе в Метро Маніла, Філіппіни.
Я відмовлялася від пропозиції випити, але зараз президент компанії пропонував мені бокал вина.
Ілюстрація Суді Мак-Коллан
Одного літа я була на стажуванні на острові Біколь, Філіппіни. Океан був таким прекрасним, і я раділа кожному ранку.
Однак я не любила вечори. Саме в цей час люди в таборі починали пити й проводити вечірки. Запрошення на такі вечірки надходили часто, і ми з одногрупниками мали туди ходити, бо в протилежному випадку це сприймалося б, як неповага.
Першу вечірку організували на честь новоприбулих на стажування. Я боялася туди йти, бо була абсолютно впевнена, що нам пропонуватимуть випивку, а я не знала, як мені відмовитися. Я зателефонувала другові з мого приходу, і він дав мені чудову пораду, яка зміцнила мою впевненість.
Коли вечірка почалася, нам пропонували випити, але, на щастя, не змушували пити. Оскільки мої одногрупники знали, що я не п’ю, то відмовлятися від напоїв тепер було легко—аж поки не настав той вечір. На одну з вечірок прийшов президент компанії. Він приніс пляшку ламбанога, (місцеве вино з кокоса). Невдовзі після його приходу я побачила, що він розливає вино. Потім він сказав: “Ви маєте навчитися правильно пити”,—і дав бокал одній з інтернів. Ця дівчина швидко його осушила.
Моє серце почало калатати. Невдовзі настане моя черга. Я тихенько собі нашіптувала: “Я не питиму. Я не питиму”. Потім я побачила, як президент пропонує бокал мені. Я не знала, що робити. Всі одногрупники дивилися на мене, чекаючи, що ж я робитиму. Я усміхнулася президентові й смиренно сказала: “Дякую, але я не п’ю”.
Я знала, що це його розстроїть. Він запитав, чому я не п’ю. Я відповіла: “Я—мормонка”.
Президент сказав: “Я не чув про таку релігію. Її назва нагадує назву якоїсь страви”. Усі засміялися.
Я також усміхнулася, не через жарт, а тому, що знала, що вчинила правильно.
Більше ніхто не пропонував мені випивку. Але глузування не припинилися, навіть від моїх друзів. Один з них сказав, що я обманюю і що неможливо уявити, щоб члени Церкви не пили. У цей час я відчула, під яким тиском живуть члени Церкви.
Моє перебування на острові стало для мене важливим уроком—не лише академічним, але і духовним. Я зрозуміла, що глузування можуть ніколи не припинитися, але Дух Господа завжди скеровуватиме вас до правильного.