Свідчення про Спасителя Ісуса Христа
Президент Бойд К. Пекер (1924–2015)
Президент Кворуму Дванадцятьох Апостолів
Упродовж 54 років у якості генерального авторитета і 45 років у якості апостола, особливого свідка “імені Христа в усьому світі” (УЗ 107:23), президент Пекер смиренно складав таке свідчення. Незадовго до своєї смерті, яка сталася 3 липня 2015 року, Президент Пекер звернувся з проханням опублікувати в Лігяоні наступні уривки з його висловлювань. Завдяки духу Різдва в них ще більше відчувається його свідчення і любов до Спасителя Ісуса Христа.
Фрагмент картиниХристос і мала дитина, художник Карл Генріх Блох
Я люблю Господа
“Я люблю Різдво. О Різдвяній порі відчувається Дух. Він сходить на світ—не лише на членів Церкви, але на весь світ—як свідчення того, що Ісус є Христос. … Як служитель Господа, як один з Дванадцятьох, я знаю, що Ісус є Христос. …
Я люблю Господа. Я люблю Його роботу. Я люблю Церкву Ісуса Христа Святих Останніх Днів і свідчу про Нього, Хто є нашим Господарем і нашим Другом”1.
Про Нього я свідчу
“Певні речі є надто священними, щоб їх обговорювати. …
Насправді вони не секретні, а священні; вони не призначаються для того, щоб їх обговорювати, але для того, щоб їх плекати, захищати і ставитися до них з найглибшим благоговінням.
Я прийшов до розуміння того, що мав на увазі пророк Алма:
“… Багатьом дано знати таємниці Бога; проте їм суворо наказано, щоб вони не передавали це, тільки відповідно до тієї частини Його слова, яку Він дав дітям людським, відповідно до уваги і старанності, яку вони приділяють Йому.
І тому той, хто закам’яніє серцем своїм, той отримає меншу частину слова; а той, хто не закам’яніє серцем своїм, тому дано більшу частину слова, до тих пір дано йому пізнавати таємниці Бога, доки він не пізнає їх у повноті” (Алма 12:9–10). …
І тепер так само, як і ви, я намагаюся зрозуміти, чому таку людину, як я, було покликано до святого апостольства. Є так багато вимог, яким я не відповідаю. Мені багато чого бракує в моїх зусиллях, спрямованих на служіння. Коли я про це розмірковував, то на думку спало лише одне, одна якість, яка може пояснювати все, і вона полягає в тому, що я маю це свідчення.
Я проголошую вам, що я знаю, що Ісус є Христос. Я знаю, що Він живе. Він народився у середині часів. Він навчав Своєї євангелії, Його судили і розп’яли. Він воскрес на третій день. Він був первістком серед воскреслих. Він має тіло з плоті й кісток. Про це я свідчу. Я Його свідок”2.
Він прийняв покарання
Фрагмент картини Не моя, а Товя нехай станеться воля, художник Гаррі Андерсон
“До Розп’яття і після нього багато людей добровільно віддавали своє життя у безкорисливому акті героїзму. Але жоден з них не проходив через те, що витерпів Христос. На Ньому лежав тягар усіх людських гріхів, усіх людських провин. А на іншій чаші терезів лежала Спокута. Завдяки цьому добровільному акту милість і справедливість примирилися, вічний закон було дотримано і було досягнуто того посередництва, без якого смертна людина не могла бути викуплена.
Він з власної волі прийняв покарання за всіх людей, за все їхнє злочестя і порочність, брутальність, аморальність, розбещеність і занепад, схильність до згубних звичок, вбивства, тортур і терору—за все, що було або ще буде на цій землі. Обравши це, Він відчув неймовірну силу злого того, хто не міг отримати тіла й не підвладний смерті. То була Гефсиманія!
Ми не знаємо, як було здійснено Спокуту. Жодний зі смертних не бачив, як зло відійшло і ганебно заховалося перед Світлом тієї чистої істоти. Жодне злочестя не зможе подолати Світла. Коли те, що мало бути здійснено, було здійснено—викуп було сплачено. Смерть і пекло більше не мали прав на тих, хто кається. Нарешті люди стали вільними. Потім кожна душа, яка колись жила, могла прийняти рішення доторкнутися до того Світла і бути викупленою.
Завдяки цій нескінченній жертві, “завдяки [цій] спокуті Христа все людство може бути спасенним через послушність законам і обрядам євангелії” (Уложення віри 1:3)”3.
Взірцевий Учитель
“У своїх зусиллях навчати Його євангелії я прийшов до пізнання Його, Ісуса Христа, Сина Божого, Єдинонародженого від Батька. Я благоговійно стою перед Ним з глибокою повагою за те, чого Він навчав, і з глибокою повагою до того, як Він навчав. Було б добре, якби всі ми прагнули навчати так, як Він навчав. Було б добре, якби всі ми прагнули бути такими, як Він. Він був не просто вчителем; Він був взірцевим учителем”4.
Істина, яку обов’язково треба знати
“Як смертні особи, ми не можемо, а насправді не здатні, повністю зрозуміти як Спаситель здійснив Свою викупительну жертву. Але зараз те, як це було, не є настільки важливим у порівнянні з тим, чому Він страждав. Чому Він зробив це для вас, для мене, для всіх людей? Він зробив це через любов до Бога Батька і до всіх людей. “Ніхто більшої любови не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх” (Іван 15:13).
У Гефсиманії Христос відійшов від Своїх апостолів, щоб помолитися. Ми не в змозі усвідомити, що там відбувалося! Але ми точно знаємо, що Він здійснив Спокуту. Він добровільно взяв на Себе помилки, гріхи і провини, сумніви і страхи всього світу. Він відстраждав за нас, щоб нам не страждати. Багато смертних людей перестраждали тортури і померли болісною, страшною смертю. Але Його муки перевищили все це. …
Його страждання відрізнялися від усіх, що були до того або після того, оскільки Він узяв на Себе всі покарання, які будь-коли накладалися на людську сім’ю. Тільки уявіть собі! У Нього не було боргу, який слід було сплатити. Він не вчинив жодної провини. Однак Він пережив усе: усю вину, скорботи і смуток, біль і приниження, всі розумові, емоційні та фізичні страждання, відомі людям. В усіх анналах людської історії був відомий лише Один, Хто був абсолютно безгрішним і Хто був гідний понести відповідальність за гріхи та провини всіх людей та пережити біль, без якого їх сплатити було неможливо.
Він віддав Своє життя і по суті сказав наступне: “Бо це Я беру на Себе гріхи людей світу” (Moсія 26:23). Його розп’яли; Він помер. Вони не могли забрати Його життя. Він погодився померти. …
Якщо ви спіткнулися або на якийсь час збилися з дороги, якщо ви відчуваєте, що знаходитеся у неволі супротивника, ви можете рухатися вперед з вірою і більше не блукати світом туди і сюди. Є ті, хто готові привести вас назад до миру і безпеки. Навіть благодать Божа, як обіцяно про це в Писаннях, приходить “після всього, що ми можемо зробити” (2 Нефій 25:23). На мою думку, сама можливість цього є тією істиною, яку найбільше варто знати.
Я обіцяю, що яскравий ранок прощення настане. Тоді “мир Божий, що вищий від усякого розуму” (Филип’янам 4:7), знову прийде у ваше життя. Це буде подібно сходу сонця, і ви, і Він “не буд[ете] вже згадувати [вашого] гріха” (Єремія 31:34). І як ви зрозумієте, що ця мить настала? Ви зрозумієте! (Див. Мосія 4:1–3)”5.
Моє свідчення
“Після всіх років, які я прожив, навчав і служив, після мільйонів миль, які я подолав, подорожуючи по всьому світу, маючи весь мій досвід, я хочу поділитися однією великою істиною. Це моє свідчення про Спасителя Ісуса Христа.
Джозеф Сміт і Сідні Рігдон записали після однієї священної події наступне:
“І тепер, після багатьох свідчень, які було дано про Нього, ось свідчення, останнє з усіх, яке ми даємо про Нього: Що Він живе!
Бо ми бачили Його” (УЗ 76:22–23).
Їхні слова—мої слова”6.
“У мене був величезний привілей мати змогу упродовж усього життя складати особливе свідчення, що Ісус є Христос, Син Божий. Я свідчу з повним смиренням, але з цілковитою впевненістю, що Він є Єдинонародженим від Батька. Це—Його Церква, Він головує над нею і скеровує цю роботу. Він—наш Викупитель. Я знаю, що Він живий, і я знаю Його. Про це я свідчу в ім’я Ісуса Христа, амінь”7.