2015
Як ставити правильні запитання у правильний спосіб
Грудень 2015


Як ставити правильні запитання у правильний спосіб

Автор живе в шт. Каліфорнія, США.

Навчившись тому, як готуватися до запитань, складати, ставити їх та відповідати на них, можна суттєво змінити стиль навчання і викладання євангелії.

People standing in the shape of a question mark.

Зображення Digitalstorm/iStock/Thinkstock

Є багато всього, що може сприяти проведенню прекрасного уроку або прекрасного сімейного обговорення. Вправи, мовчазне вивчення та робота в групах—це лише кілька інструментів, які можуть використовувати вчителі євангелії для більш ефективного навчання незалежно від того, чи це їхнє формальне покликання, чи вони є вчителями-волонтерами в семінарії або в інституті, чи батьками.

Але серед двох-трьох найголовніших навичок, якими повинні володіти всі вчителі, можна назвати вміння добре складати запитання, ставити їх і заохочувати до вдумливих відповідей. Президент Генрі Б. Айрінг, перший радник у Першому Президентстві, сказав: “Ставити запитання і відповідати на них—це і є серцевина всього навчання і викладання”1. Неможливо бути ефективним учителем без цієї навички. Ось 5 ідей того, як її здобути.

Прагніть найефективніших відповідей

Коли ми знаходимося у класі як учні і чуємо добре сформульоване запитання, це нагадує нам про силу прекрасного викладання. Але не всі знають, як формулювати і ставити ефективні запитання, тому це може здаватися важким для багатьох вчителів. На щастя, це те вміння, яке може розвинути у собі кожен вчитель.

Формулюючи запитання, намагайтеся визначити відповідь, до якої спонукатиме кожне запитання. Певні запитання можна ставити з метою почути певну відповідь---саме таку, яка відповідає поставленому запитанню. Такі запитання добре спрацьовують на уроці математики (“Яка площа цього квадрата?”) або на уроці фізики (“При якій температурі закипає вода?”), оскільки є лише одна правильна відповідь, яку можна перевірити. Такі запитання також прийнятні під час вивчення євангелії, аби з їхньою допомогою визначитися з фактами для започаткування обговорення, але вони не сприяють обговоренню. Проте загалом до таких видів запитань вдаються найчастіше, бо їх найлегше підготувати.

Ми запитуємо, наприклад, таке: “Що ми вивчали минулого разу?” або “Назвіть мені ім’я …”. Ці запитання часто змушують тих, кого ви навчаєте, зачаїтися. Вони думають, що знають відповідь, але не впевнені, тому бояться висловити здогадку. Учитель часто розуміє це мовчання як ознаку того, що запитання було надто складним, в той час як насправді запитання було надто загальним, аби спонукати учнів до чогось більш значущого за швидку відповідь.

Аби дати поштовх обговоренню в класі, набагато більше допоможе таке запитання, яке дасть можливість почути кілька вдумливих відповідей. Коли ви поставите саме таке запитання, то зрозумієте, що з цього приводу думають ті люди, кому ви його ставите, або що їм важко зрозуміти в обговоренні. Наприклад, у книзі Моронія, в першому розділі містяться 4 вірші, в кожному з яких описуються глибокі почуття. Що сталося б, якби ви прочитали всі чотири вірші зі своїми учнями, а потім запитали: “Який з цих віршів викликав у вас найсильніші почуття?” Дайте їм хвилину на роздуми. Оскільки ви не просите конкретної відповіді, майже все, сказане ними, є підходящим. Я використовував саме цей розділ, ставлячи саме це запитання, і отримував надзвичайні відповіді, які були початком глибокого обговорення.

Саме такий тип запитань викликає думки і почуття на відміну від тих запитань, які вимагають пригадування або простої констатації фактів. Є час і місце для пригадування, але вчитель може сказати багато про те, що необхідно пригадати такими словами: “Пам’ятаєте, минулого разу ми говорили про Мороній 1 і про те, що кожен вірш містить у собі могутній урок …”. Лише сказавши це, я спонукаю учнів задуматися, і вони будуть більше налаштовані на те, щоб долучитися і продовжити обговорення. Однак якщо я скажу: “А про що ми говорили минулого разу?”, то, як правило, у відповідь отримаю тишу і знизування плечима.

Поставте друге запитання

Dominoes arranged in the shape of a question mark.  A finger is about to push over the first domino.

Зображення © iStock/Thinkstock

Ось запитання, яке часто ставлять у певних варіаціях учителі євангелії: “То наскільки ж важливою є віра у вашому житті?” На перший погляд це запитання здається суттєвим, але якщо ви задумаєтеся над ним, то існує лише одна відповідь: “Дуже важливою”. Звичайно ж, віра (і будь-який інший євангельський принцип) є дуже важливою, але такий тип запитання, як правило, сам по собі веде в нікуди, бо вам все ще треба ставити наступне запитання, яке звучатиме приблизно так: “Чому вона є настільки важливою?” або “Чи наведете ви нам приклад того, коли вона була важливою у вашому житті?” Такі запитання можуть активізувати роботу в класі, тож починайте прямо з них, пропустивши перше запитання. Поставивши друге запитання спочатку, ви зекономите час і сприятимете більш пожвавленому обговоренню.

Запишіть свої запитання заздалегідь

Під час підготовки до уроку дуже корисними є дві речі. По-перше, записуйте запитання. Не просто про нього думайте, але запишіть його. Ретельно підбирайте слова і перечитуйте їх через певний час, аби переконатися, що в запитанні дійсно чітко йдеться про те, про що ви хочете запитати.

По-друге, запитайте себе, що робитимуть ті, кого я навчаю, коли я поставлю це запитання? Були випадки, коли я думав, що записав дійсно хороше запитання, потім я промовляв його вголос і коли уявляв свій клас, то знав, що воно не спрацює. Запитання могло б спрацювати в іншому класі, але я був упевнений, що воно не підійде саме для мого класу, тож починав спочатку. Я знаю, що коли у мене є два-три добре продуманих і добре записаних запитання в моєму плані уроку, то я можу починати обговорення. Інші запитання виникнуть самі по собі, але мені потрібні добре сплановані відправні точки.

Цей метод однаково добре спрацьовує і вдома. Буває так, що у нашому домі спонтанно виникає багато обговорень на євангельську тематику, коли запитання і відповіді течуть рікою, але бувають такі випадки, коли з кимось із дітей треба поговорити більш прямо і серйозно. Я зрозумів, що у таких випадках усе піде набагато краще, якщо я підготую конкретні запитання, потренуюся їх ставити і поміркую над можливими варіантами наслідків розмови. Такі запитання не були записані на папері, вони були записані в моєму серці, і я міг звертатися до них при потребі.

Не бійтеся мовчання

Illustration depicting a pencil drawing a speech bubble.

Зображення © iStock/Thinkstock

Якщо ви придумали дійсно хороше запитання, таке, що змушує думати і дає простір для відповіді, тоді вам немає чого дивуватися, що людям потрібні кілька секунд, щоб сформулювати свої відповіді. Може виникнути пауза, але не хвилюйтеся. На поверхневі запитання—такі, що вимагають лише певної відповіді (наприклад, “Скільки є уложень віри”)—відповідь надходить швидко. Глибокі запитання—такі, що вимагають відповідей—часто потребують часу, аби учні могли їх обдумати. У такому випадку тиша є вашим другом. Не порушуйте її, а коли ваші учні почнуть відповідати, ви будете приємно вражені їхніми відповідями.

Ставте запитання про Писання

Якщо ви по-справжньому хочете покращити свою здатність придумувати і ставити ефективні запитання, вам треба навчитися ставити чудові запитання стосовно Писань під час свого навчання і підготовки.

Один підхід до читання Писань—це отримувати особисте натхнення. Ми читаємо розділи і вірші, аби насолоджуватися красою, яка в них міститься, та щоб зміцнитися в доктрині та в істині. Інший підхід, який працює краще для батьків і вчителів під час їхньої підготовки,—це читати Писання і досліджувати їх за допомогою запитань. Я роблю це, щоб стимулювати думки, і намагаюся вирішити, як краще допомогти розуміти Писання тим, кого навчаю. Ось приклад: Учення і Завіти 18:10 містить добре відому фразу, яка надихає наш дух: “Пам’ятайте, що цінність душ є великою в очах Бога”. Мені подобається ця думка, але якщо вся її користь для мене у натхненні, то це мало чим допоможе під час уроку.

А якщо я поміркую над цим запитанням під час навчання і підготовки: “То якою ж є цінність душі? Я знаю, що вона є великою, але чи можна визначити її цінність?” Одного вечора під час вечері одна з моїх дочок поставили саме таке запитання, і це стало поштовхом для пожвавленого обговорення. Ось на чому ми зійшлися: цінність душі дорівнює тому, що хтось за неї заплатить; а що Небесний Батько заплатив за наші душі? Він заплатив кров’ю Свого Єдинонародженого досконалого Сина. Завдяки цьому цінність кожної душі настільки велика, що не піддається описанню. Ми б не прийшли до такого висновку без запитання, поставленого саме до тексту.

Ту розмову за обіднім столом можна легко перенести на іншу навчальну ситуацію. Якщо ви хочете ставити кращі запитання тим, кого навчаєте, ставте справжні запитання стосовно Писань, коли читаєте їх, вивчаєте і готуєтеся. Будьте налаштовані на диво і не бійтеся досліджень. Як би детально ви не досліджували Писання, їхня істинність не зміниться. Чим краще ви навчитеся ставити запитання стосовно Писань під час особистого вивчення, тим краще ви почнете ставити такі ж самі величні запитання тим, кого навчаєте.

Продовжуйте розвивати свою здатність навчати

Часто буває так, що коли люди бачать чудових учителів, то думають, що вони такими народилися. Здається, що вони володіють даром, недоступним для пересічної людини. Звичайно, здатність навчати—це один з дарів Духа (див. Мороній 10:9–10), тож частково дар, який ви спостерігаєте, можливо було дано з небес, але цей дар доступний всім, хто прагне його. Багато з того, що роблять величні вчителі, доступне і для вас завдяки навчанню і застосуванню на практиці. Навчитися ставити ефективні запитання—це таке чудове вміння. Якщо ви з молитвою будете розвивати здатність це робити, то побачите, наскільки цінним є вміння формулювати запитання, що спонукають тих, кого ви навчаєте, думати, а ваша здатність робити це буде збільшуватися.

Посилання

  1. Henry B. Eyring, “The Lord Will Multiply the Harvest” (satellite broadcast address to religious educators in the Church Educational System, Feb. 6, 1998), 5–6.