Речі, які я засвоїв, будучи молодим наверненим

Старійшина Йорг Клебінгат

Сімдесятник

Коли я був у Церкві новачком, то бачив великий приклад жертви іншої молоді в моєму приході. З того часу і надалі я засвоїв багато важливих уроків.

Фотоілюстрації Девіда Стокера

Я приєднався до Церкви, коли мені було 17 років. З нею мене познайомили американці з військової бази в моєму рідному містечку в Німеччині. В моїй території не було німецькомовного приходу, тож я відвідував церкву разом з американцями на військовій базі в маленькій каплиці, де могли проводити служіння різні деномінації.

Однієї неділі невдовзі після мого хрищення наприкінці богослужіння, єпископ підвівся і сказав: “Чи можуть залишитися всі батьки з дітьми семінарського віку?” Він також попросив мене приєднатися до них.

Коли в каплиці залишилися лише ці сім’ї, єпископ і я, єпископ пояснив, що з наступного навчального року я можу приєднатися до їхнього класу семінарії. Однак я відвідував місцеву німецьку школу, заняття в якій починалися на годину раніше, ніж в американській школі, яку відвідувала вся молодь з військової бази. Для того, щоб я мав достатньо часу, аби вчасно добігти вниз до підніжжя пагорбу у свою школу, їм довелося б перенести заняття їхнього класу семінарії на 6 годину ранку, більше ніж на годину раніше, ніж вони збиралися до цього.

Після цього єпископ попросив усіх проголосувати, чи бажають вони принести цю жертву, щоб я міг приєднатися до класу. Тієї ж миті всі батьки і всі студенти підняли свої руки і сказали: “Так”.

То був досить вражаючий момент для мене. Вони виклали мені урок жертвування. Ці молоді студенти особисто воліли пожертвувати своїм власним комфортом—не лише на день або на тиждень, а на весь навчальний рік—заради новонаверненого, який інакше б не міг би брати участі в семінарії.

Я все ще вдячний за їхню жертву й усвідомлюю, наскільки важливим був той один рік семінарії (вивчення Учення і Завітів) на початку мого життя в Церкві. Без семінарії я б не мав контакту з Церквою, окрім неділі. Щоденні уроки семінарії слугували чудовою підготовкою до місії. Вона багато мене навчила стосовно дисципліни і, звичайно ж, вона безмірно благословила мене знанням про євангелію і Писання. Попросіть мене розказати напам’ять всі вірші для опанування з Учення і Завітів, які я вивчав тоді, і я все ще процитую їх. Цей досвід допоміг мені наблизитися до Небесного Батька, а також допоміг мені справлятися з викликами, пов’язаними з тим, що у своєму містечку я був єдиним членом Церкви, який говорив німецькою мовою.

Спілкуйтеся з Богом

Після закінчення школи і до того, як поїхати на місію, я пройшов обов’язкову військову службу. Перебуваючи в армії, я набув звичку, якої додержуюсь і по цей день: завжди молитися.

Атмосфера в армії, звичайно ж, не завжди була дуже духовною—шафки, зображення, розмови, фільми, які дивилися люди ввечері. Але я знав, що поїду на місію. Я хотів залишатися сильним. Я не хотів здаватися. Я не хотів піддатися тиску однолітків. Тож я розвинув звичку молитися у своєму серці весь час.

Ходячи від будівлі до будівлі, піднімаючись на пагорби в лісах і спускаючись з них, лежачи в окопах, беручи участь у військових навчаннях—де б я не був, я молився Небесному Батькові, коли тільки міг, проводячи хвилини, а іноді й години, у спілкуванні й розмовах з Небесним Батьком, щоб наблизитися до Нього і залишитися сильним. У більшості випадків я просто дякував.

Я все ще маю цю звичку. Коли я їду кудись у машині, або сиджу в автобусі чи десь йду, для мене стало природно вдаватися до молитви у своєму серці, або, як сказано в Писаннях, “молитися завжди” (див., наприклад, 2 Нефій 32:9). Це хороша звичка, яку слід розвинути з раннього віку.

Ми знаємо, що маємо промовляти свої молитви, але це не означає просто стати на коліна на кілька хвилин вранці і ввечері, щоб віддати належне Небесному Батькові. Молитва має перетворитися на щире, глибоке й тривале спілкування з вашим Батьком, Який, з часом, допоможе вам все більше наближатися до Нього. Розвиток цієї звички молитися допоможе вам протистояти всім спокусам у світі (див. 3 Нефій 18:15, 18). Отже, коли ви направляєтеся з пункту А в пункт Б, або коли б у вас не виникала вільна хвилина, спробуйте менше часу витрачати на те, щоб слухати музику або писати текстові повідомлення, і трохи більше часу на те, щоб помолитися у своєму серці.

Завжди застосовуйте Спокуту Ісуса Христа

Фрагмент картини Христос у Гефсиманії, художник Гаррі Андерсон

Коли ви продовжуватимете молитися і вивчати євангелію, ви дізнаєтеся, що Спокута Ісуса Христа доступна вам кожну годину кожного дня, аби допомагати вам “утримувати прощення ваших гріхів” (див. Мосія 4:11–12). Ви можете звернутися до Небесного Батька, щоб отримати доступ до цієї сили, і буквально очиститися у будь-який час, не тільки в неділю, не тільки тоді, коли ви йдете до єпископа, щоб зізнатися у чомусь серйозному.

Господь прагне, щоб ви щоденно наближалися до Спокути Ісуса Христа, щоб ви могли стати чистими й гідними, відчувати Дух й увесь час отримувати скерування, а не постійно падати й підніматися. Щоденно покладаючись на Спокуту, ви можете мати це благословення, попри ті помилки, яких ви могли припускатися у минулому. Багато молодих людей відчувають, що покаяння складається лише з того, щоб відвідати єпископа і розповісти йому про серйозні гріхи. Але покаяння—це щось більше. Воно означає докладати смиренні, постійні, молитовні, щоденні зусилля у (1) вивченні Писань, особливо тих, які навчають про Спокуту Христа, а потім (2) у засвоєнні того, як насправді застосовувати її у своєму житті кожної миті кожного дня. Саме для цього вона й існує. Нехай Небесний Батько кожного дня знає, що саме цього ви прагнете—бути кращими сьогодні, ніж ви були вчора.

Не дозволяйте супротивнику віддаляти вас від Небесного Батька на будь-яку відстань, змушуючи вас відчувати, що ви не досить хороші, що усі інші люди кращі, ніж ви—ніби Спокута Спасителя і Його любов та схвалення майорять перед вами, але залишаються недосяжними. Це просто неправда. Небесний Батько любить вас такими, якими ви є зараз, але, звичайно ж, ви завжди маєте вдосконалюватися і прагнути виконувати заповіді і застосовувати Спокуту щодня, постійно. Як сказав апостол Павло: “Випробовуйте самих себе” (2 Коринтянам 13:5). Але коли ви дізнаєтеся про Спокуту і те, як наближатися до неї, ви пізнаєте, що можете відчувати любов Господа попри свої недоліки.

Зрозумійте, ким ви є, і зрозумійте, Ким є Христос, і що Він зробив для вас. Тоді поєднайте ці дві речі разом, щоб ви могли бути чистими завжди і мали впевненість у собі, в Небесному Батькові і в Спасителі. Тоді, як наслідок, ви матимете хороше почуття самоповаги і впевненості у собі.

Врешті-решт, це ті речі, які я почав засвоювати ще молодим наверненим, і вони дуже благословили моє життя. Коли ви жертвуєте, навчаєтеся і прагнете підтримувати тісний зв’язок з Небесним Батьком, Він також благословить вас. Ніколи не здавайтеся!