Послання Першого Президентства
Знайдіть час для Спасителя
Президент Томас С. Монсон
Фотоілюстрація Девіда Стокера
Настала ще одна Різдвяна пора, а з нею й світанок нового року. Здається, що лише вчора ми святкували народження Спасителя і брали особисті зобов’язання.
Серед наших зобов’язань на цей рік, чи вирішили ми виділяти час у нашому житті і місце в нашому серці для Спасителя? Незважаючи на те, наскільки успішно ми могли виконувати це зобов’язання раніше, я впевнений, що всі ми прагнемо вдосконалюватись. Різдвяна пора---це ідеальний час для аналізу і поновлення наших зусиль.
У нашому зайнятому житті, де так багато усього змагається за нашу увагу, дуже важливо, щоб ми свідомо і віддано докладали зусилля привести Христа в наше життя і в наші домівки. І дуже важливо, щоби ми, подібно до Мудреців зі сходу, не відводили очей від Його зірки і “прибули поклонитись Йому”1.
Протягом багатьох поколінь послання від Ісуса залишається незмінним. Петру і Андрію на берегах Галілеї Він сказав: “Ідіть за Мною”2. Пилип почув заклик: “Іди за Мною”3. Левиту, який сидів на митниці, прийшла настанова: “Іди за Мною!”4 І ви, і я, якщо ми лише слухатимемо, почуємо це саме привабне запрошення: “Йдіть за Мною”5.
Якщо сьогодні ми йдемо Його кроками і наслідуємо Його приклад, то матимемо можливості благословляти життя інших людей. Ісус запрошує нас віддавати себе: “Ось, Господу потрібні серце і небайдужий розум”6.
Чи є хтось, кому ви маєте послужити у це Різдво? Чи є хтось, хто чекає, що ви прийдете?
Багато років тому на Різдво я відвідав домівку літньої вдови. Коли я був у неї, у двері подзвонили. У дверях стояв дуже зайнятий відомий лікар. Його не викликали, та він просто відчув спонукання відвідати пацієнтку, яка була самотньою.
Протягом цієї пори серця тих, хто у чомусь обмежений, прагнуть і жадають, щоб їх відвідали на Різдво. Якось на Різдво, відвідуючи центр догляду за літніми й хворими людьми, я сидів і розмовляв з п’ятьма літніми жінками, найстаршій з яких був 101 рік. Вона була сліпою, однак упізнала мій голос.
“Єпископе, ви трохи спізнилися цього року!,—сказала вона.— Я думала, що ви вже не прийдете”.
Ми чудово провели час разом. Одна пацієнтка, однак, з нетерпінням вдивлялася у вікно і знову й знову повторювала: “Я знаю, що мій хлопчик прийде відвідати мене сьогодні”. Я хотів знати, чи прийде він, бо бували й інші Різдва, коли він так і не приходив.
Цього року ще є час простягнути руку допомоги, діяти з люблячим серцем і небайдужим духом—іншими словами, наслідувати приклад, який показав наш Спаситель, і служити так, як служив би нам Він. Служачи Йому, ми не втратимо нашої нагоди, як це сталося з господарем заїзду у давнину7, щоб виділити час для Нього в нашому житті, і місце для Нього в наших серцях.
Чи можемо ми осягнути величне обіцяння, що міститься в посланні ангела, яке він проголосив пастухам у полі: “Благовіщу вам радість велику. … Бо сьогодні … народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь”8?
Обмінюючись подарунками на Різдво, давайте пам’ятати, цінувати і приймати той найвеличніший дар з усіх—дар нашого Спасителя і Викупителя,—щоб ми могли мати вічне життя.
“Бо яка користь людині від дару, який дарується їй, якщо вона не приймає дар? Ось, вона не радіє ні від того, що дається їй, ні тому, хто є подавцем дару”9.
Давайте наслідувати Його, служити Йому, шанувати Його і отримувати у своєму житті Його дари для нас, щоб ми могли бути, за словами батька Легія, “оточен[і] навіки руками Його любові”10.