Я був не сам

Роберт Хоффман, шт. Вашингтон, США

Сидячи у наспіх викопаному захисному укритті, я дивився повз пісок на північ—у напрямку Іраку. То було 24 грудня, під час операції “Щит пустелі”, і мені випало нести варту, яка починалася опівночі.

У своєму батальйоні я був єдиний святий останніх днів, тому свято було навіть ще самотнішим. Ми знаходилися у пустелі Саудівської Аравії з серпня, і тепер сюди прийшло Різдво, у холодну, зоряну ніч. Табір спав і у мене було кілька годин наодинці з блакитно-сірими дюнами і моїми думками.

Я думав про свою дружину і сина у штаті Джорджія, США, і наскільки мені не вистачатиме святкування вдома—з ялинкою, подарунками, справжнім різдвяним обідом. Потім я почав думати про історію Різдва.

Я задумався про ніч, в яку народився Христос. Мені було цікаво, наскільки темно тоді було, і чи був там місяць, щоб зробити пейзаж яскравішим, чи світили лише зірки. Оскільки у час Його народження електричного світла не було, ніч мабуть була схожою на ту, яку бачив я. Не було жодних святкувань—просто темна, тиха ніч.

Потім мене вразила чудова думка. У Біблії сказано, що пізніше прийшли Мудреці зі Сходу, скеровані зіркою, яка з’явилася у нічному небі. Коли я подивився у темне небо, то усвідомив, що був на схід від Віфлеєму, і що одним із центрів знань тих часів був Багдад. Чи не могли Мудреці прийти з місця неподалік від того, де був я? Яка світила зірка? Чи й досі вона на небі? Чи міг би я її побачити?

Я вдивлявся в небо, дивуючись творінням Бога, і відчув тепло, яке прийшло зсередини. Мені вже було неважливо, чи був я у тому самому місці, і чи та сама зірка була на небі. Що мало значення, так це те, що я мав те саме знання, яке мали Мудреці про дитя, народжене у Віфлеємі, хто є Царем царів.

Я не був самотнім того Різдва; натомість я був поєднаним з усіма тими, хто шукає Його, незалежно від того, чи вони Мудреці, пророки, чи просто самотні солдати в окопі у пустелі. Тієї ночі моє свідчення про народження Спасителя зміцнилося, і наступного ранку Святий Дух все ще був зі мною.

Тогорічне Різдво, замість того, щоб бути сумним, стало моїм найціннішим Різдвом.