Голоси святих останніх днів
Як вони дізналися про мою потребу?
Ханна Ейзелін, шт. Аризона, США
Ілюстрація Стена Феллоуса
Десь 20 років тому я отримала покликання служити на місії в Японії. З відчуттям приємного очікування і певним хвилюванням я готувалася поїхати на місію в січні. Приблизно в цей час обоє моїх батьків втратили роботу.
У мене було фінансування з моменту мого прибуття на місію, але моя сім’я мала фінансові труднощі. Я не знала, де отримаю гроші для таких попередніх витрат, як місіонерський одяг, валізи та інші необхідні речі. У мене була тимчасова робота, але цих коштів було недостатньо. Особливо мене непокоїло питання, де я візьму гроші для негайного виготовлення паспорта, щоб отримати його до запланованого від’їзду в Японію.
Одного дня, після обіду, у стані відчаю я пішла у свою кімнату і благала Небесного Батька. Я розповіла про своє бажання служити в Японії і свою вдячність за те, що моя мрія—служити на місії—невдовзі здійсниться. Я ковтала сльози, кажучи Йому, як сильно мені були потрібні на паспорт 75 доларів, яких у мене не було. Коли я піднялася після молитви, я знала, що усе буде добре. Я не знала як це станеться, але тихе відчуття спокою запевнило мене, що Господь забезпечить.
Пізніше того дня я відкрила нашу поштову скриньку і знайшла там різдвяну листівку. Людина, яка її туди вкинула, доклала усіх зусиль, щоб зберегти анонімність. Листівка була без марки; хтось вкинув її власноруч.
Всередині листівки було надруковано: “Поздоровляю! Ти є отримувачем випадкових дій Християнської доброти. Щасливого Різдва, Ханно. Щасти тобі на місії”.
У листівку було вкладено 100 доларів. Я стояла біля вхідних дверей і плакала. Хто це зробив, і звідки вони знали про мою потребу?
Минули роки, та я й досі не знаю, хто приніс мені додому гроші того дня. З тих пір я багато думала про ту людину чи тих людей. Вони продемонстрували те, що, на мою думку, мав на увазі старійшина Джозеф Б. Віртлін (1917–2008) з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, коли сказав: “Співчуття друзів, схожих на Христа, глибоко торкається нас і змінює наші життя. … У цій Церкві на молитви про допомогу часто відповідає Господь через просте, щоденне служіння турботливих братів і сестер. У доброті справжніх друзів я бачив віддзеркалення милості Самого Господа”1.
Цей вчинок доброти змінив мене, допоміг мені вчасно поїхати на місію і надихнув на пошук шляхів стати відповіддю на молитви інших людей.