“Я пообіцяв Богу”
Церква була встановлена в Гуаякані, Еквадор, здебільшого завдяки Віргіліо Сімаррону, який прийняв складне рішення, аби залишатися вірним своєму свідченню.
Фотографії люб’язно надані автором
Віргіліо Сімаррон Салазар був керівником у своїй рідній громаді народу чачі в північному Еквадорі. До цього дня чачі підтримують власний, особливий спосіб життя і власну систему правосуддя ради громади, губернаторів і суддів. Ці ролі в керівництві зазвичай є шанованими посадами, які сім’ї займають протягом поколінь і які основуються на глибокому фундаменті поваги й пошани громади. Повага до посади була довірою, яку слід було підтримувати і передавати наступному поколінню.
Але життєві плани Віргіліо Сімаррона змінилися у 1996 році, коли його син, Уілсон, повернувся з навчання в Квінінде з примірниками Книги Мормона і твердим свідченням про його нову релігію. Сповнений віри та ентузіазму людини, яка знайшла істину, Уілсон поділився посланням євангелії зі своєю сім’єю, і невдовзі вони охристилися у водах річки Кананде.
Однак коли Сімаррони поділилися євангелією з друзями й сусідами своєї народності чачі, виник серйозний конфлікт. Дехто з чачі вважали, що вірування Віргіліо Сімаррона зробили його єретиком, і навіть задумали застосувати до нього фізичне насилля. Інші вважали, що, будучи губернатором, він не повинен долучатися до нової релігії, яка могла розділити людей. Маючи таке занепокоєння, вони відвели його на допит ради громади. Це стане однією з найважчих подій у житті Віргіліо.
Уілсон розповідає, що сталося: “Рада, у повному складі, сказала моєму батькові: “Ви залишитеся нашим губернатором, якщо відмовитеся від Церкви Ісуса Христа; ви маєте зректися її”. Мій батько сказав: “Я дав Богові обіцяння і, якщо людина дає Богу обіцяння, від нього не можна відмовлятися. Я не можу зректися Церкви. Якщо ви думаєте, що я губернатор, який розділив народ чачі, тоді, о мій народе, виберіть цього дня іншого на моє місце”. Тоді я побачив, як мій батько плаче. Рада зберігала тишу більше п’яти хвилин—ніхто нічого не казав. Потім хтось сказав: “Тоді губернаторе, йдіть”. Мій батько, моя мама, моя молодша сестра і я повільно підвелися і вийшли, залишивши раду”.
Після того, як брата Сімаррона усунули з його посади, для сім’ї настали важкі дні. Відчуваючи зневагу багатьох із тих, хто колись поважали їх, сім’я зосередилася на вірі, яку вони прийняли, і проповідувала євангелію з великим завзяттям. Їхній президент колу, Омар Інтріаго Сесар, пояснює: “Вони почали проповідувати євангелію від дому до дому кожній сім’ї цієї громади. Філія Гуаякана почалася з Віргіліо Сімаррона і його сина, Уілсона. Церкву було встановлено завдяки його вірі, його силі і його свідченню”.
Лише за кілька років зусилля сім’ї Сімаррон принесли великі плоди. 30 травня 1999 року настав день святкування в Гуаякані, коли проводилися велика христильна служба. Президент Інтріаго згадує: “Ми приїхали з Роберто Гарсія, президентом місії, і разом узяли участь у тому славетному дні, коли на берегах річки Кананде два місіонера христили 60 людей. Тоді, президент Гарсія з одного боку і я з іншого конфірмували у члени Церкви всіх, хто христилися. То був привілей, який ніколи не зітреться з моєї пам’яті”.
Хоч Віргіліо й залишив свою посаду губернатора, щоб залишитися вірним своєму свідченню, він зміг передати іншу спадщину наступному поколінню: а саме---служити людям, встановлюючи євангелію серед них. Він жив достатньо довго, щоб побачити, як Уілсон служить місіонером повного дня, а потім повернувся в Гуаякану і одружився зі своєю нареченою Рут, і у них народилися діти. Кілька років потому, Віргіліо помер, залишаючись вірним в Церкві. Його дружина, Марія Хуана Апа, дожила до тих днів, коли у 2014 році їхнього сина покликали служити президентом філії в Гуаякані.
Уілсон дуже добре усвідомлює, який спадок його батько завжди хотів передати йому. “Мої предки завжди були губернаторами, полководцями, сильними воїнами,—каже він.— Я відчуваю, що всі ці родові корені все ще проявляються в мені. Але зараз, коли я є членом Церкви, вся та сила допомогла мені стати хорошим воїном Ісуса Христа”.
Вгорі: нове покоління провідників, Рут і Уілсон Сімаррони, Гуаяканська філія (з членами філії зліва).