Знайдіть мир
Старійшина Д. Тодд Крістофферсон
З Кворуму Дванадцятьох Апостолів
Я сподіваюся, що цієї Різдвяної пори ви знайдете можливість якийсь час спокійно посидіти і дозволити Духу Спасителя зігріти вас та ще раз запевнити, що ваше служіння, ваші приношення і ваше життя є гідними.
Фрагмент картини Христос зцілює сліпого, художник Доменіко Ф’яселла, з люб’язного дозволу Музею мистецтва Джона і Мейбл Рінглінів; справа: Свята ніч, художник Карл Генріх Блох
Я завжди отримую заряд оптимізму, коли спостерігаю, як святі останніх днів служать і жертвують у своїх сім’ях, приходах та своєму Небесному Батькові. Це щось освячене і святе. Я не думаю, що ми можемо мати більшу честь, ніж коли Господь вважатиме наше приношення гідним і належним того, щоб поставитися до нього з повагою і прийняти.
Це велика похвала Батька Синові, коли Він називає Його: “Мій Улюблений Син, в Якому Я задоволений” (3 Нефій 11:7; див. також Maтвій 3:17; Maрк 1:11; Лука 9:35; УЗ 93:15; Джозеф Сміт—Історія 1:17). Який чудовий титул! Чи можна уявити більшу честь за ту, щоб почути від Бога такі слова: “Мій улюблений син” або “Моя улюблена дочка”, і отримати від Нього похвалу за те, що ваше приношення є прийнятним для Того, у Кому Він задоволений.
Я молюся о цій Різдвяній порі, щоб ви могли відчути хоч якоюсь мірою ставлення Господа до вашого приношення, певне розуміння того, наскільки цінними ви для Нього є, наскільки ви Його улюблений син чи улюблена дочка. Я молюся, щоб знання про цей статус могло принести вам значний спокій, завірення і впевненість у тому, що Він схвально ставиться до вас.
Народження Спасителя
Коли ми говоримо про народження Ісуса Христа, ми відповідно розмірковуємо про те, що мало бути далі. Його народження було надзвичайно важливим з огляду на те, що Він зніс і перестраждав, аби краще допомогти нам—кульмінацією чого стало Його Розп’яття і Воскресіння (див. Алма 7:11–12). Але Його місія—це також краса Його служіння, дива, які Він показував під час священнослужіння, і радість, яку Він приносив—і досі приносить—тим хто сумує.
Мені також подобається думати про те що буде потім. Два з моїх улюблених віршів, у яких ідеться про той час, містяться в розділі 7 книги Об’явлення:
“Вони голоду й спраги терпіти не будуть уже, і не буде палити їх сонце, ані спека яка.
Бо Агнець, що серед престолу, буде їх пасти, і водитиме їх до джерел вод життя. І Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре!” (Об’явлення 7:16–17; див. також 21:4).
Для мене це відображення святої надії на те, що буде, яким саме буде величне Тисячоліття і целестіальне правління Христа, що з ним настане.
Однак разом з усім тим, що настане, я вважаю за доречне о цій порі року просто подумати про немовля у яслах. Не перевантажуйте себе думками про те, що буде потім, і не надто цим переймайтеся; просто подумайте про те маленьке дитятко. Приділіть трохи часу і спокійно поміркуйте про початок Його життя—кульмінацію небесного пророцтва, але земного початку для Нього.
Фрагмент картини Христос зцілює сліпого, художник Доменіко Ф’яселла, з люб’язного дозволу Музею мистецтва Джона і Мейбл Рінглінів; справа: Свята ніч, художник Карл Генріх Блох
Знайдіть час, щоб заспокоїтися, посидіти в тиші й подумки побачити цю малу дитину. На переймайтеся і не піддавайтеся надмірно думкам про те, що буде в Його житті або у вашому житті. Натомість знайдіть хвилинку, щоб спокійно поміркувати, можливо, про найспокійнішу мить в історії світу—коли всі небеса раділи від цієї звістки: “Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля!” (Лука 2:14).
Нехай вас зігріває Дух
Кілька років тому я слухав радіоінтерв’ю за участю єпископа Десмонда Туту, англіканського архієпископа у Південній Африці. Він щойно опублікував книгу разом зі своєю донькою про примирення, яке відбулося в Південній Африці після апартеїду1. Послання книги головним чином полягає в тому, що є щось хороше в усіх людях.
Під час інтерв’ю ведучий поставив єпископу Туту проникливе, натхненне запитання: “Чи змінилися з віком ваші стосунки з Богом?”
Єпископ Туту трохи подумав, а потім сказав: “Так. Я вчуся більше мовчати в присутності Бога”.
Він пригадував, що коли молився в молодості, то робив це зі списком прохань і клопотань. Він звертався до небес з, як він це називає, “подобою списку для покупок”. Але, за його словами, зараз “я думаю, що намагаюся зростати лише завдяки тому, що там перебуваю. Подібно до того, коли ви сидите біля каміна взимку, ви просто сидите перед вогнем, і вам не потрібно бути розумним або ще якимось. Вогонь вас зігріває”2.
Я думаю, що це чудова метафора—просто сидіти з Господом і дати Йому зігрівати вас, як вогонь взимку. Вам не потрібно бути досконалою або найвеличнішою людиною з усіх, хто будь-коли удостоював землю своєю присутністю, або кращим із кращих, щоб бути з Ним.
Я сподіваюся, що цієї Різдвяної пори ви знайдете можливість якийсь час спокійно посидіти і дозволити Духу Спасителя зігріти вас та ще раз запевнити, що ваше служіння, ваші приношення і ваше життя є гідними. Посидіть спокійно з тим маленьким дитятком і підіть звідти духовно зміцненими і краще підготовленими до всього, що буде потім. Нехай та мить буде миттю відпочинку, свіжості, впевненості й оновлення.
Господь проллє на вас це благословення о цій Різдвяній порі, якщо ми з вами будемо свідчити про Спасителя Ісуса Христа—Його центральну роль в нашому житті, в житті усього людства і в меті самого існування.
Ми поклоняємося Йому, ми служимо Йому і ми любимо Його. Нехай ваше життя буде відображенням тієї любові завдяки вашому приношенню, яке ви пропонуватимете не лише цієї Різдвяної пори, але і завжди.