Щоб стати йому теж сильним
Президент Генрі Б. Айрінг
Перший радник у Першому Президенстві
Я молюсь, щоб ми зросли до наших покликань піднімати інших, аби підготувати їх до їхнього славетного служіння.
Я відчуваю, що це благословення бути на цих зборах з тими, хто має священство Бога. Відданість, віра і безкорисливе служіння цієї групи чоловіків і хлопчиків є сучасним чудом. Сьогодні я звертаюся до носіїв священства, літніх і молодших, які об’єднані у щирому служінні Господу Ісусу Христу.
Господь дарує Свою силу всім тим чинам священства, хто гідно служить в обов’язках священства.
Уілфорд Вудрафф, як Президент Церкви, описав пережитий ним досвід у чинах священства:
“Я почув першу з усіх проповідей у цій Церкві. Наступного дня мене охристили. … Мене висвятили на вчителя. Моя місія відразу ж почалася. … Всю ту місію я пройшов в якості вчителя. На конференції мене висвятили у священики. … Коли мене висвятили у священики, то послали … на місію на південь країни. Це сталося восени 1834 року. Зі мною був напарник і ми вирушили без торби й калитки. Я один подолав багато миль і проповідував євангелію. І я христив багатьох, кого не міг конфірмувати в Церкві, оскільки був лише священиком. … Певний час я подорожував, проповідуючи євангелію до того моменту, коли мене висвятили у старійшини. …
[Тепер] я вже приблизно протягом п’ятдесяти чотирьох років є одним з Дванадцятьох апостолів. До цього моменту я подорожував з цим та іншими кворумами протягом шістдесяти років; і я хочу сказати цьому зібранню, що сила Бога підтримувала мене такою ж мірою, коли я мав чин учителя і, особливо, коли я виконував свої обов’язки у винограднику як священик, як і будь-коли в чині апостола. Не існує різниці в цьому, якщо тільки ми виконуємо наш обов’язок”1.
Про цю чудову, однакову духовну можливість Господь говорить, називаючи Ааронове священство “додатком” Мелхиседекового священства2. Слово додаток означає те, що вони пов’язані. Цей зв’язок є важливим, щоб священство стало силою й благословенням, якими воно може бути у цьому світі й навіки, бо воно “є без початку днів або без кінця років”3.
Зв’язок є простим. Ааронове священство готує молодих чоловіків до навіть більш священної довіри.
“Владою і повноваженням вищого, або Мелхиседекового священства, є утримання ключів від усіх духовних благословень Церкви—
Мати привілей отримання таємниць царства небесного, щоб небеса було відкрито для них, спілкуватися з генеральним зібранням і Церквою Першонародженого і насолоджуватися спілкуванням та присутністю Бога Батька та Ісуса, посередника нового завіту”4.
Ті ключі священства повною мірою використовуються лише однією людиною в конкретний час—Президентом і верховним первосвящеником Господньої Церкви. Тоді, за делегуванням Президента, кожному чоловіку, який має Мелхиседекове священство, може бути надане повноваження і привілей говорити і діяти в ім’я Всемогутнього. Ця сила є нескінченною. Вона пов’язана з життям і смертю, з сім’єю й Церквою, з величною природою Самого Бога і Його вічної роботи.
Господь готує носія Ааронового священства стати старійшиною, який служить з вірою, силою і вдячністю у славетному Мелхиседековому священстві.
Щодо старійшин, то глибоке почуття вдячності буде дуже важливим для виконання вашої частини в повноцінному служінні у священстві. Ви пам’ятатимете свої дні служіння в якості диякона, вчителя або священика, коли ті, хто мав вище священство, простягали руку допомоги, щоб підвести й підтримати вас у вашій подорожі священства.
Кожен носій Мелхиседекового священства має такі спогади, але почуття вдячності з роками могло послабшати. Я сподіваюся оживити ці почуття, а разом із ними і рішучість надати всім, кому ви можете, таку саму допомогу, яку колись отримали ви.
Я пам’ятаю єпископа, який ставився до мене так, ніби я вже був тим, ким мав потенціал стати в силі священства. Він зателефонував мені якось в неділю, коли я був священиком. Він сказав, що я був потрібен йому як напарник, щоб відвідати деяких членів нашого приходу. Він сказав це так, ніби я був його єдиною надією на успіх. Я не був потрібен йому. Він мав чудових радників у своєму єпископаті.
Ми відвідали бідну й голодну вдову. Він хотів, щоб я допоміг йому достукатися до її серця, запросити її складати і використовувати бюджет та залишити їй обіцяння, що вона може піднятися, щоб стати людиною, яка дбає не лише про себе, а й допомагає іншим.
Після цього ми поїхали, щоб втішити двох малих дівчаток, які жили у важких умовах. Коли ми вийшли від них, єпископ тихенько сказав мені: “Ті діти ніколи не забудуть, що ми відвідали їх”.
У наступному будинку я побачив, як слід запрошувати малоактивного чоловіка повернутися до Господа словами переконання про те, що він потрібен членам приходу.
Той єпископ був носієм Мелхиседекового священства, який розширював моє бачення, і надихав мене діяти власним прикладом. Він навчав мене мати силу й мужність іти у будь-яке місце у служінні Господу. Він вже давно вирушив за своєю вічною нагородою, але я все ще пам’ятаю його, оскільки він допоміг мені піднятися, коли я був недосвідченим носієм Ааронового священства. Пізніше я дізнався, що він бачив мене на майбутньому шляху священства, сповненому численними обовʼязками, набагато далі мого власного бачення.
Мій батько робив те саме для мене. Він був загартованим і мудрим носієм Мелхиседекового священства. Якось апостол попросив його написати коротку замітку про наукові факти стосовно віку землі. Він старанно написав її, знаючи, що дехто з тих, хто може прочитати її, має сильні переконання, що земля набагато молодша, за той вік, про який говорили наукові факти.
Я все ще пам’ятаю, як батько дав мені те, що написав, і сказав: “Геле, у тебе є духовна мудрість, щоб дізнатись, чи слід мені відсилати це апостолам і пророкам”. Я не багато пам’ятаю з того, що було на тому папері, однак я завжди матиму ту вдячність, яку відчував за величного носія Мелхиседекового священства, який бачив у мені духовну мудрість, якої не бачив я.
Одного вечора, роки потому, вже після того, як мене висвятили в апостоли, мені зателефонував пророк Бога і попросив прочитати деякі матеріали, в яких була інформація про вчення Церкви. Він цілу ніч читав розділи цієї книги. Він сказав жартівливо: “Я не можу прочитати її повністю. Тобі не слід відпочивати в той час, як я працюю”. І тоді він використав майже ті самі слова, які були сказані моїм батьком за роки до цього: “Геле, ти та людина, яка має прочитати це. Ти знатимеш, чи треба буде видати її”.
Такий самий приклад, коли носій Мелхиседекового священства розширив бачення і вселив упевненість, мав місце одного вечора на фестивалі промов, спонсором якого була Церква. Коли мені було 17 років, мене попросили виступити перед великою аудиторією. Я не мав жодного уявлення про те, що очікувалося від мене. Мені не дали тему, отже я приготував промову, яка включала набагато більше, ніж я знав про євангелію. Під час промови я зрозумів, що помилився. Я все ще пам’ятаю свої гнітючі почуття провалу після промови.
Наступним і останнім промовцем був старійшина Метью Каулі, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів. Він був чудовим оратором—улюбленцем всієї Церкви. Я все ще пам’ятаю, як дивився вгору на нього зі свого стільця біля кафедри.
Він почав говорити сильним голосом. Він сказав, що моя промова змусила його відчути, що він присутній на великій конференції. Сказавши це, він посміхнувся. Мої почуття невдачі змінилися впевненістю в тому, що одного дня я можу стати таким, яким, як, здавалося, він думав, я вже був.
Спогади про той вечір все ще спонукають мене уважно слухати, коли виступає носій Ааронового священства. Завдяки тому, що зробив для мене старійшина Каулі, я завжди очікую, що почую слово Бога. Я рідко засмучуюсь та часто приємно вражений, і я не можу не посміхатися, як робив це старійшина Каулі.
Багато чого може допомагати у зміцненні наших молодих братів, щоб вони піднялися у священстві, однак ніщо не буде мати більш могутнього впливу, ніж наша допомога їм у зміцненні віри і впевненості, що вони можуть покладатися на силу Бога у своєму служінні у священстві.
Ті віра і впевненість не залишатимуться з ними, якщо навіть найобдарованіший носій Мелхиседекового священства один раз підтримає їх. Здатність черпати ці сили має культивуватися більш досвідченими носіями священства в багатьох випадках, які зміцнюють впевненість молоді.
Носіям Ааронового священства також потрібна щоденна і навіть щогодинна підтримка і виправлення від Самого Господа через Святого Духа. Вона буде доступною для них, коли вони вибиратимуть залишатися гідними її. Вона залежатиме від вибору, який вони робитимуть.
Саме тому ми мусимо навчати прикладом і свідченням, що слова великого провідника у Мелхиседековому священстві—царя Веніямина—істинні5. Вони є словами любові, які промовлені в ім’я Господа, Якому і належить це священство. Цар Веніямин навчає, що вимагається від нас, щоб залишатися достатньо чистими, аби отримати підтримку і виправлення від Господа:
“І нарешті, я не можу сказати вам про все те, коли ви можете вчинити гріх; бо є різні шляхи і засоби, а саме, їх так багато, що я не можу перелічити їх.
Але ось що я можу сказати вам, якщо ви не будете стежити за собою, і вашими думками, і вашими словами, і вашими ділами, і не будете виконувати заповідей Бога, і не продовжуватимете вірувати в те, що ви чули про пришестя нашого Господа, аж до кінця вашого життя, тоді ви повинні загинути. І ось, о людино, пам’ятай, і не загинь”6.
Всі ми знаємо про вогненні стріли ворога праведності, що випускаються немов жахливий вітер проти молодих носіїв священства, яких ми так любимо. Нам вони здаються юними воїнами, які називали себе синами Геламана. Вони можуть вижити, подібно до тих молодих воїнів, якщо утримуватимуть себе у безпеці, як закликав їх робити цар Веніямин.
Сини Геламана не сумнівалися. Вони сміливо билися і вийшли переможцями, оскільки вірили словам їхніх матерів7. Ми розуміємо силу віри люблячої матері. Матері надають велику підтримку своїм синам сьогодні. Ми, носії священства, можемо і повинні долучатися до тієї підтримки, маючи рішучість відгукнутися на доручення, що коли ми навернулися, то маємо простягнути руку допомоги і зміцнити наших братів8.
Я молюсь, щоб кожен носій Мелхиседекового священства прийняв запропоновану Господом можливість:
“І якщо хтось серед вас є сильний Духом, нехай візьме з собою того, хто слабкий, щоб той міг наставлятися в усій лагідності, щоб стати йому теж сильним.
Отже, візьміть з собою тих, кого висвячено в менше священство, і посилайте їх перед собою призначати зустрічі, та готувати шлях, і приходити на призначені зустрічі, якщо ви самі не в змозі прийти.
Ось, це є той шлях, яким Мої апостоли в давні часи розбудовували Мою Церкву для Мене”9.
Ви, провідники священства і батьки носіїв Ааронового священства, можете творити дива. Ви можете допомагати Господу поповнювати ряди вірних старійшин молодими чоловіками, які приймають покликання проповідувати євангелію і роблять це з впевненістю. Ви побачите, що багато з тих, кого ви підтримаєте й підбадьорите, залишаться вірними, укладуть гідні шлюби в храмі і, у свою чергу, підтримають і підготують інших.
Для цього не потрібні нові програми заходів, вдосконалені навчальні матеріали, або кращі соціальні медіа ресурси. Для цього не потрібні додаткові покликання до тих, що ви вже маєте. Клятва і завіт священства дають вам силу, повноваження і скерування. Я молюсь, щоб коли ви прийдете додому, то старанно дослідили клятву і завіт священства, які знаходяться у 84 розділі книги Учення і Завіти.
Всі ми сподіваємося, що більше молодих людей отримають досвід, подібний до досвіду Уілфорда Вудраффа, хто, як носій Ааронового священства, навчав євангелії Ісуса Христа з силою, яка навертала.
Я молюсь, щоб ми зросли до наших покликань підтримувати інших, аби підготувати їх до їхнього славетного служіння. Від усього серця я дякую всім чудовим людям, які підтримали мене і показали, як любити і підтримувати інших.
Я свідчу, що Президент Томас С. Монсон має всі ключі священства на землі в цей час. Я свідчу, що він протягом всього життя, сповненого служіння, як носій Мелхиседекового священства, був прикладом для всіх нас, допомагаючи піднімати інших. Я особисто вдячний за те, як він підтримував мене і показав, як підтримувати інших.
Бог Батько живе. Ісус є Христос. Це Його Церква і царство. Це Його священство. Я знаю це особисто завдяки силі Святого Духа. В імʼя Господа Ісуса Христа, амінь.