Будьте честолюбними для Христа
Старійшина Казухіко Ямашита
Сімдесятник
Ми честолюбні для Христа, коли вірно служимо, смиренно приймаємо, великодушно терпимо, палко молимося і гідно приймаємо причастя.
Мої дорогі брати і сестри, сьогодні я хочу звернутися до молодих людей Церкви, включаючи наших чудових місіонерів. Звичайно ж, запрошую послухати всіх братів і сестер, які мають молоде серце.
Зовсім недавно, 21 серпня, президент Рассел М. Нельсон освятив чудовий храм в Саппоро—третій храм в Японії. Храм в Саппоро побудований в Північній Японії, в місці, що називається Хоккайдо. Як і Юта, Хоккайдо був заселений працелюбними, працьовитими піонерами.
У 1876 році відомого педагога доктора Вільяма Кларка1 було запрошено приїхати в Хоккайдо викладати. Він жив в Японії лише вісім місяців, але його християнський дух залишив незабутнє враження на його юних учнях, які не були християнами. Перед тим як від’їжджати, він залишив своїм учням прощальне послання, яке було увічнене в його бронзовій статуї2. Він сказав: “Хлопці, будьте честолюбними!—Будьте честолюбними для Христа”3. Його наказ “Будьте честолюбними для Христа” може допомогти сучасним святим останніх днів спрямувати щоденні рішення.
Що означає “Будьте честолюбними для Христа”? Бути честолюбним для Христа означає бути мотивованим, зосередженим і відданим Його роботі. Бути честолюбним для Христа рідко означає, що нам призначається отримання публічної похвали. Бути честолюбним для Христа означає, що ми служимо вірно і старанно в наших приходах і філіях без скарг та з радісними серцями.
Наші місіонери, які служать по всьому світу, є чудовим прикладом тих, хто є дійсно честолюбним для Христа. Кілька років тому ми з сестрою Ямашита служили в Японській Нагойській місії. Наші місіонери були саме такими честолюбними для Христа. Одним з тих місіонерів був молодий чоловік, якого звали старійшина Кован.
Старійшина Кован не мав правої ноги внаслідок велосипедної аварії, в яку він потрапив у юності. Через кілька тижнів після того, як він приїхав до місії, його напарник подзвонив мені. Протез старійшини Кована зламався, коли той їздив на велосипеді. Ми відвезли його до хорошої клініки протезів і там, в окремій кімнаті, я вперше побачив його ногу. Я зрозумів, як боляче йому було. Його протез полагодили і він повернувся до свого району.
Проте протягом декількох тижнів протез ламався знову і знову. Медичний консультант території рекомендував, щоб старійшина Кован повернувся додому для можливого перепризначення місії. Я був проти цієї поради, тому що старійшина Кован був чудовим місіонером, і у нього було сильне бажання залишитися в Японії. Проте поступово старійшина Кован почав досягати межі своїх фізичних сил. Незважаючи на це, він не ремствував і не скаржився.
Знову мені порадили дозволити старійшині Ковану служити в такому місці, де не треба було їздити на велосипеді. Я роздумував над ситуацією. Я думав про старійшину Кована і його майбутнє і я молився про це. Я відчув, що, звісно, старійшині Ковану слід повернутися додому і очікувати перепризначення. Я зателефонував йому і виразив свою любов і турботу, і сказав йому про своє рішення. Він нічого не сказав у відповідь. Я лише міг чути, як він плаче на іншому кінці. Я сказав: “Старійшино Кован, тобі не потрібно відповідати мені зараз. Я подзвоню тобі завтра. Будь ласка, обдумай мою рекомендацію в щирій молитві”.
Коли я подзвонив йому наступного ранку, він смиренно сказав, що виконає мою пораду.
Під час моєї останньої співбесіди з ним, я запитав у нього наступне: “Старійшино Кован, чи ви попросили в місіонерській формі, щоб вас відправили в місію, де вам не треба їздити на велосипеді?”
Він сказав: “Так, президенте, я просив”.
Я відповів: “Старійшино Кован, вас було покликано в Японську Нагойську місію, де вам довелося їздити на велосипеді. Чи сказали ви про це вашому президенту кола?”
Я був здивований його відповіддю. Він сказав: “Ні, не сказав. Я вирішив, що, якщо це те місце, куди покликав мене Господь, то я піду в спортзал і тренуватиму своє тіло, щоб я міг їздити на велосипеді”.
На завершення нашої співбесіди він, зі сльозами на очах, поставив мені таке запитання: “Президенте Ямашита, чому я приїхав до Японії? Чому я тут?”
Я відповів йому без вагань: “Старійшино Кован, я знаю одну причину, чому ти тут. Ти приїхав сюди, щоб допомогти мені. Я прийшов до розуміння того, з яким чудовим молодим чоловіком я служив. Для мене благословенням є знати вас”.
Я радий повідомити, що старійшина Кован повернувся до свого люблячого дому і його було призначено служити в місію, де він міг їздити на машині. Я пишаюсь не лише старійшиною Кованом, але також й усіма місіонерами по всьому світу, які служать охоче й без ремствувань чи скарг. Дякую вам, старійшини і сестри, за вашу віру, вашу уважність і ваше велике честолюбство для Христа.
Книга Мормона містить розповіді про тих, хто були честолюбними для Христа. Алма молодший, будучи молодим чоловіком, переслідував Церкву та її членів. Пізніше він пройшов через драматичну переміну в серці і служив в якості сильного місіонера. Він шукав спрямування від Господа, і благословив своїх напарників, коли служив з ними. Господь зміцнив його, і він подолав випробування, з якими стикнувся.
Цей же Алма дав своєму синові Геламану таку пораду:
“Ті, які покладають надію свою на Бога, будуть підтримані в їхніх випробуваннях, і їхніх бідах, і їхніх скорботах. …
… Викону[й] заповіді Бога. …
Радься з Господом в усіх своїх діяннях, і Він направлятиме тебе на добре”4.
Наш другий син у свої молоді роки переважно не ходив до Церкви. Коли йому виповнилося 20 років, з ним стався випадок, що змусив змінити його життя. З любов’ю, молитвами і допомогою від своєї сім’ї і членів Церкви, і, зрештою, через співчуття і благодать Господа, він повернувся до Церкви.
Пізніше його було покликано служити в Вашингтонській місії в Сіеттлі. Спочатку йому було важко, бо він сильно занепав духом. Щоночі в перші три місяці він ходив до ванної кімнати і плакав. Як і старійшина Кован, він прагнув зрозуміти: “Чому я тут?”
Після року служіння ми отримали листа електронною поштою, який був відповіддю на наші молитви. Він написав: “Зараз я дійсно можу відчувати любов Бога та Ісуса. Я працюватиму старанно, як і пророки давнини. Хоча я й переживаю багато труднощів, я дійсно щасливий. Служити Ісусу—це дійсно найкраще з усього. Немає нічого такого ж чудового. Я такий щасливий”.
Він відчував те саме, що й Алма: “І ох, яка радість, і яке дивне світло я побачив; так, мою душу сповнила радість, така ж надзвичайна, якою була й моя мука!”5
У нашому житті ми переживаємо труднощі, але, якщо ми честолюбні для Христа, то можемо зосереджуватися на Ньому і відчувати радість посеред них. Наш Викупитель є найвищим прикладом. Він розумів Свою священну місію і був послушним волі Бога Батька. Яке чудове благословення—згадувати кожного тижня про Його чудовий приклад під час причастя.
Мої дорогі брати і сестри, ми честолюбні для Христа, коли вірно служимо, смиренно приймаємо, великодушно терпимо, палко молимося і гідно приймаємо причастя.
Давайте будемо честолюбними для Христа, коли приймаємо наші труднощі і випробування з терпеливістю і вірою, і знаходимо радість на нашому завітному шляху.
Я свідчу, що Господь знає вас. Він знає про ваші проблеми і турботи. Він знає про ваше бажання служити йому з відданістю і, так, навіть честолюбством. Нехай Він спрямовує і благословляє вас, коли ви робите це. В ім’я Ісуса Христа, амінь.