“В любові Моїй перебуватимете”

Старійшина Д. Тодд Крістофферсон

З Кворуму Дванадцятьох Апостолів

Божа любов безкінечна й буде тривати вічно, однак що вона означає для кожного з нас, залежить від того, як ми відповідаємо на Його любов.

У Біблії сказано, що “Бог є любов”¹. Він—досконале втілення любові, і ми значною мірою покладаємося на те, що Його любов постійна і досяжна кожному. Як сказав Президент Томас С. Монсон: “Божа любов відкрита для вас незалежно від того, чи, на вашу думку, ви заслуговуєте на неї, чи ні. Вона просто завжди є”².

Існує багато способів, щоб описати божественну любов і розказати про неї. Сьогодні ми часто чуємо вислови, що Божа любов—“безумовна”. І хоч в якомусь сенсі це так, але у Писаннях така її ознака як безумовна ніде не зустрічається. У Писаннях Його любов скоріше описується як “велика і прекрасна любов”³, “досконала любов”⁴, “викупительна любов”⁵ і “вічне кохання”⁶. Ці вислови кращі, тому що слово безумовна може передавати помилкове враження про божественну любов, наприклад, що Бог толерантний і вибачає все, що ми робимо, бо Його любов безумовна; або що Бог не ставить нам ніяких вимог, бо Його любов безумовна, або що всі спасуться в небесному царстві Бога, бо Його любов є безумовною. Божа любов безкінечна й буде тривати вічно, однак що вона означає для кожного з нас, залежить від того, як ми відповідаємо на Його любов.

Ісус сказав:

“Як Отець полюбив Мене, так і Я полюбив вас. Перебувайте в любові Моїй!

Якщо будете ви зберігати Мої заповіді, то в любові Моїй перебуватимете, як і Я зберіг Заповіді Свого Отця, і перебуваю в любові Його”⁷.

“Перебувати в” Спасителевій любові означає отримати Його благодать і бути бездоганними в ній⁸. Аби отримати Його благодать, ми повинні мати віру в Ісуса Христа, покаятися у своїх гріхах, бути охрищеними на відпущення гріхів, отримати Святого Духа і продовжувати йти шляхом послуху Його заповідям⁹.

Бог любитиме нас завжди, а ось спасти нас у наших гріхах Він не може¹⁰. Згадайте слова Амулека до Зизрома про те, що Спаситель спасає Свій народ не в їхніх гріхах, а від їхніх гріхів¹¹, і це тому, що в гріху ми не є чистими, а “ніщо нечисте не може успадкувати царство небесне”¹², тобто жити у Божій присутності. “І в [Ісуса Христа] є сила, дана Йому від Батька, щоб викупити [Свій народ] від їхніх гріхів через покаяння; отже, Він послав Своїх ангелів проголосити новину про умови покаяння, яке силою Викупителя приносить спасіння їхнім душам”¹³.

З Книги Мормона ми дізнаємося, що метою Христових страждань, цього найвищого виявлення Його любові, було “викликати надра милості, яка перемагає справедливість, і дає засоби людям, щоб вони могли мати віру в покаяння.

І так милість може задовольнити вимоги справедливості і оточує їх руками безпеки, в той час, коли той, хто не має віри в покаяння, піддається цілковитому законові вимог справедливості; отже, тільки для того, хто має віру в покаяння, здійснюється великий і вічний план викуплення”¹⁴.

Отже, покаяння—це Його дар для нас, і дався він дуже великою ціною.

Хтось може доводити, що Бог благословляє кожного, не роблячи між людьми ніякої різниці, і наведе, наприклад, слова Ісуса з Проповіді на горі: “[Бог] наказує сходити сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних”¹⁵. Дійсно, Бог проливає на Своїх дітей усі благословення, які тільки може,—усі ті благословення, які любов, і закон, і справедливість, і милість дозволять надати. І Він наказує нам також бути великодушними:

“Я вам кажу: Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує,

щоб вам бути синами Отця вашого, що на небі”¹⁶.

Та все ж більші Божі благословення обумовлюються послухом. Президент Рассел М. Нельсон пояснював: “Яскравий букет Божої любові, куди входить і вічне життя, має благословення, задля отримання яких мусимо стати гідними, а негідній людині не варто сподіватися. Грішні не можуть схилити Його волю до своєї і вимагати від Нього благословень у гріху [див. Алма 11:37]. Якщо вони хочуть милуватися кожним бутоном з Його неперевершеного букета, то мають покаятися”¹⁷.

Крім того, що грішник, який кається, перестає бути винним і заплямованим й має обіцяння бути “піднесеним в останній день”¹⁸, є ще й другий дуже важливий аспект перебування в Божій любові. Перебування в Його любові дасть нам усвідомити весь наш потенціал, стати саме такими, Яким є Він¹⁹. Як сказав президент Дітер Ф. Ухтдорф: “Але благодать Божа не лише відновлює нас до попереднього невинного стану. … Його мета набагато вища; Він хоче, аби Його сини і дочки стали такими, як Він”²⁰.

У цьому сенсі перебувати у Божій любові означає цілковито підкоритися Його волі. Це означає приймати Його покарання, коли потрібно, “бо Господь, кого любить, того Він карає”²¹. Це означає любити одне одного й служити одне одному, як любив нас і служив нам Ісус²². Це означає навчитись “дотримуватися закону целестіального царства”, щоб ми могли “витримати целестіальну славу”²³. Бо щоб Йому вдалося зробити з нас тих, ким ми можемо стати, наш Небесний Батько благає нас “підда[тися] натхненню Духа Святого і [скинути] з себе оболонку тілесної людини, і [стати] святою через спокуту Христа Господа, і [стати] як дитина, смиренною, лагідною, покірною, терпеливою, сповненою любові, бажаючою підкорятися усьому, що Господь вважає за належне заподіяти їй, саме як дитина підкоряється своєму батькові”²⁴.

Старійшина Даллін Х. Оукс зауважив: “Останній суд—це не тільки оцінювання загальної суми добрих і поганих вчинків—того, що ми вже зробили. Це й визнання остаточного результату наших вчинків і думок—того, ким ми стали”²⁵.

Історія Хелен Келлер є своєрідною притчею, що вказує, як божественна любов може трансформувати старанну душу. Хелен народилася в штаті Алабама у Сполучених Штатах в 1880 році. Коли їй було лише 19 місяців, вона захворіла на хворобу, яку не вдалося встановити, і залишилася глухою й сліпою. Вона була надзвичайно розумною і дуже розстроювалася, намагаючись зрозуміти й пізнати все навколо себе. Коли Хелен відчула, що у членів сімʼї рухаються губи, й усвідомила, що для розмови вони використовують свої вуста, а не, як вона, жести, то “розлютилася, [бо] не могла приєднатися до цієї розмови”²⁶. У шість років потреба Хелен у спілкуванні та її відчай настільки посилились, що “в неї ставалися вибухи гніву щодня, а бувало й щогодини”²⁷.

Батьки Хелен найняли для своєї доньки вчительку, жінку на імʼя Енн Салліван. Так само, як ми маємо в Спасителі Того, Хто розуміє наші немочі²⁸, так і Енн, яка боролася з власними великими труднощами, розуміла немочі Хелен. У пʼятирічному віці Енн заразилася хворобою, яка викликала болісне рубцювання сітківки й залишила її майже сліпою. Коли Енн було вісім років, померла її мама; батько залишив її та її меншого брата, Джиммі; їх віддали у притулок для бідних, де умови були настільки жахливими, що вже через три місяці Джиммі помер. Завдяки своїй величезній наполегливості Енн була прийнята до школи Перкінса для людей незрячих та з ослабленим зором, де вона блискуче навчалася. Зроблена їй хірургічна операція дозволила настільки покращити її зір, що вона вже могла читати друковані тексти. Коли батько Хелен звернувся до школи Перкінса, шукаючи людину, яка б стала вчителем для його дочки, була вибрана Енн Салліван²⁹.

На самому початку це було не зовсім приємно. “Хелен штовхала, щипала, била ногами свою вчительку та вибила їй один зуб. [Енн] зрештою вдалося взяти ситуацію під контроль, коли вони переселилися з [Хелен] у невеликий будиночок, що належав Келлерам. Завдяки терпінню й неухильній послідовності вона таки завоювала серце й довіру цієї дитини”³⁰. Так і ми, коли довіряємо, а не відкидаємо свого божественного Учителя, Він може працювати з нами, щоб просвітити нас та підняти до нової реальності³¹.

Щоб допомогти Хелен вивчити слова, Енн своїм пальцем писала на долоні Хелен назви знайомих їй предметів. “[Хелен] подобалась ця “гра пальцями”, але розуміння до неї не приходило аж до того дивовижного моменту, коли Енн, пишучи по буквах слово “в-о-д-а”, не полила воду на долоню [Хелен]. Пізніше [Хелен] написала:

“Несподівано до мене прийшло якесь туманне усвідомлення чогось забутого; … і якимось чином незбагненність мови стала доступною мені. Я тоді дізналася, що “в-о-д-а” означає щось чудове, прохолодне, що потекло по моїй руці. Це живе слово пробудило мою душу, дало їй світло, надію, радість, принесло їй свободу! … Усе мало назву, а кожна назва викликала нову думку. Коли ми повернулися в будинок, то кожний предмет, якого я торкалася, здавалося, пульсував життям”³².

У дорослому віці Хелен Келлер стала відома своєю любовʼю до мов, а також як обдарована письменниця та красномовний публічний оратор.

У кінофільмі, в якому зображено життя Хелен Келлер, показано, що її батьки були задоволені роботою Енн Салліван. Це продемонстровано, коли одного разу Енн довела, що настільки виховала їхню нестриману дочку, що та могла чемно сидіти за столом, акуратно їсти і складати свою серветку після їди. Але Енн знала, що Хелен була здатна на багато-багато більше і могла зробити надзвичайно багато³³. Навіть якщо ми можемо бути цілком задоволені тим, що зробили у своєму житті, і тим, що ми просто є такими, якими є, усе ж наш Спаситель розуміє той дивовижний потенціал, який ми розпізнаємо лише “ніби у дзеркалі, у загадці”³⁴. Кожен з нас може відчути захват, відкриваючи в собі той божественний потенціал. І цей захват дуже схожий на радість, яку відчула Хелен Келлер, коли слова ожили, даючи світло її душі і відкриваючи їй свободу. Кожен з нас може любити Бога і служити Йому та отримати силу благословляти свого ближнього. “Як написано: “Чого око не бачило й вухо не чуло, і що на серце людині не впало, те Бог приготував був тим, хто любить Його”³⁵.

Давайте розглянемо, чого коштує безцінна Божа любов. Ісус відкрив: щоб спокутати наші гріхи і викупити нас від смерті, як фізичної, так і духовної, Його страждання змусили Його, “Самого Бога, найвеличнішого з усіх, тремтіти від болю і кровоточити кожною порою, та страждати і тілом, і духом—і [Він] хотів, щоб [Він] міг не пити з цієї гіркої чаші і відсахнутися”³⁶. Його нестерпні муки у Гефсиманії та на хресті були сильнішими за ті, які може витримати смертна людина³⁷. Та все ж завдяки Його любові до Свого Батька і нас Він витерпів до кінця, і тому може запропонувати нам безсмертя і вічне життя.

Промовистий символізм є в тому, що “кров [виступила] з кожної пори”³⁸, коли Ісус страждав у Гефсиманії, місці, де знаходився прес для оливок. За часів Спасителя, щоб отримати олію, оливки спочатку давилися великим каменем, який котили по них. Це “місиво” складали у мʼякі, рідкосплетені корзини, які потім ставили одна на одну. Під їхньою вагою видавлювалася перша і накраща порція олії. Потім, щоб видавити більше олії, поверх цих складених одна на одну корзин ще клали гніт, ним могли бути брус чи колода. А в кінці, щоб видавити вже останні краплі, на гніт з одного боку клали камені, щоб створити максимальний тиск, під яким відбувалося остаточне вичавлення³⁹. І, так, ця олія—червона, як кров, що витікає спочатку.

Я згадую розповідь Матвія про Спасителя, коли Той, зайшов у Гефсиманію тієї визначальної ночі,—що Він “зачав сумувати й тужити. …

І, трохи далі пройшовши, упав Він долілиць, та молився й благав: “Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене … Та проте,—не як Я хочу, а як Ти”⁴⁰.

Потім, як я уявляю, коли страждання посилювалися й ставали все більш нестерпними, Він став благати вдруге про полегшення, і зрештою, мабуть, у найстрашніших своїх стражданнях, Він почав благати втретє. Він терпів до кінця страшні муки, аж поки справедливість не була задоволена до останньої краплини⁴¹. Це Він зробив, щоб викупити вас і мене.

Який же це безцінний дар—божественна любов! Сповнений цією любовʼю, Ісус запитує: “Чи повернетеся ви тепер до Мене, і покаєтеся у ваших гріхах, і навернетеся, щоб Я міг зцілити вас?”⁴² Він з ніжністю запевнює: “Дивіться, Моя рука милості простерта до вас, і хто прийде, того Я прийму; і благословенні ті, хто приходить до Мене”⁴³.

Ви будете любити Того, Хто спочатку полюбив вас?⁴⁴ Тоді виконуйте Його заповіді⁴⁵. Ви будете другом Тому, Хто віддав Своє життя за вас, Своїх друзів?⁴⁶ Тоді виконуйте Його заповіді⁴⁷. Ви будете перебувати в Його любові? Тоді виконуйте Його заповіді⁴⁸. Я молюся, щоб ми справді перебували в Його любові, в імʼя Ісуса Христа, амінь.