“Іди вслід за Мною”, застосовуючи християнську любов і служіння
Старійшина Роберт Д. Хейлз
З Кворуму Дванадцятьох Апостолів
Як Спасителеві учні останніх днів, ми приходимо до Нього через любов і служіння Божим дітям.
Нобелівський лауреат Елі Візель був у лікарні і одужував після операції на відкритому серці, коли його відвідав його п’ятирічний онук. Коли цей маленький хлопчик подивився в очі своєму дідусю, то побачив його біль. “Дідусю,—спитав він,—якби я тебе більше любив, тобі було б [не так боляче]?”1 Сьогодні я запитую кожного з нас те саме: “Якщо ми любимо Спасителя більше, то чи страждатимемо менше?”
Коли Спаситель покликав своїх учнів іти за Ним, вони жили по закону Мойсея, домагаючись у тому числі “око за око, і зуб за зуба”2, але Спаситель прийшов виконати той закон Своєю Спокутою. Він дав нове вчення: “Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує”3.
Учнів вчили відвернутися від дій тілесної людини і повернутися до люблячих і турботливих дій Спасителя, замінивши розбрат прощенням, добротою і співчуттям. “Нову заповідь” “любіть один одного”4 було не завжди легко виконувати. Коли учнів непокоїло спілкування з грішниками і певними класами людей, Спаситель терпеливо навчав: “Що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих,—те Мені ви вчинили”5. Або, як пояснював пророк Книги Мормона: “Коли ви служите вашим ближнім, то ви тільки служите вашому Богові”6.
Як Спасителеві учні останніх днів, ми приходимо до Нього через любов і служіння Божим дітям. Коли ми робимо це, то не зможемо уникнути нещастя, бід і страждання у плоті, але ми менше страждатимемо духовно. Навіть в наших випробуваннях ми можемо відчувати радість і мир.
Наша християнська любов і служіння природно починаються вдома. Батьки, вас покликано бути люблячими вчителями і місіонерами вашим дітям і молоді. Вони—ваші зацікавлені Церквою. У вас є відповідальність допомогти їм стати наверненими. Насправді, усі ми прагнемо бути наверненими—а це значить бути наповненими любов’ю нашого Спасителя.
Коли ми слідуємо за Ісусом Христом, Його любов мотивує нас підтримувати одне одного у нашій земній мандрівці. Ми не можемо зробити це самотужки7. Ви чули, як я ділився приказкою квакерів раніше: “Ти піднімаєш мене, я піднімаю тебе і ми піднімемося разом навіки”8. Як учні, ми починаємо робити це, коли христимося, виявляючи наше бажання “нести тягарі один одного, так щоб вони були легшими”9.
“Навча[т]и один одного ученню царства”10—саме так ми можемо любити одне одного і служити одне одному. Батьки і дідусі та бабусі, ми схильні нарікати на стан світу—що школи не навчають моральним нормам характеру. Але є багато чого, що ми можемо зробити. Ми можемо використовувати навчальні моменти в наших власних сім’ях—це означає прямо зараз. Не пропустіть їх. Коли з’являється можливість поділитися своїми думками про євангелію та уроки життя, киньте все, що робите, сядьте й поговоріть з вашими дітьми й онуками.
Нам не треба перейматися тим, що ми не є професійними вчителями євангелії. Жоден тренінг чи посібник не такий корисний, як особисте вивчення наших Писань, молитва, роздумування і пошук спрямування Святого Духа. Дух вестиме вас. Я обіцяю вам: покликання батьківства включає в себе дар навчати у такі способи, які є правильними для вас і для ваших дітей. Пам’ятайте: Божа сила впливати на нас праведно—це Його любов. “Ми любимо Його, бо Він перше нас полюбив”11.
Молодь, ви—одні з наших найефективніших вчителів євангелії. Ви приходите до Церкви навчатися, щоб ви могли прийти додому й навчати вашу сім’ю, сусідів і друзів і служити їм. Не бійтеся. Майте віру, щоб свідчити про те, що, як ви знаєте, є істинним. Подумайте про те, як зростають місіонери повного дня, оскільки вірно посвячують своє життя—використовуючи свій час, таланти і свідчення для служіння і благословення інших. Коли ви свідчите про євангелію, ваша віра зростатиме, а ваша впевненість збільшиться!
Деякі з наших найефективніших християнських служінь відбуваються під час сімейного вивчення Писань, сімейної молитви і зборів сімейної наради. Понад сто років провідники Церкви закликали нас виділити непорушний час щотижня. Але багато хто з нас ще не отримує цього благословення. Домашній сімейний вечір—це не лекція від мами і тата. Це наш сімейний час для того, щоб ділитися простими духовними ідеями і досвідом, допомагати нашим дітям навчатися дбати й ділитися, проводити весело час разом, свідчити разом і зростати й розвиватися разом. Коли ми проводимо домашній сімейний вечір щотижня, наша любов одне до одного зміцнюватиметься і ми страждатимемо менше.
Давайте пам’ятати: найважливіша робота, яку ми проводимо в наших сім’ях, відбувається через силу Святого Духа. Коли ми піднімаємо голос у гніві, Дух залишає наші подружжя і сім’ї. Коли ми говоримо з любов’ю, Дух може бути з нами. Давайте пам’ятати, що наші діти й онуки вимірюють нашу любов по тому, скільки часу ми їм присвячуємо. Понад усе, не втрачайте терпеливості і не здавайтеся!
У Писаннях говориться, що, коли деякі з духовних дітей Небесного Батька вибрали не йти за Його планом, небеса плакали12. Деякі батьки, які люблять і навчають своїх дітей також плачуть, коли їхні дорослі діти вибирають не йти за Господнім планом. Що можуть робити батьки? Ми не можемо своєю молитвою відібрати чиюсь свободу вибору. Згадайте батька блудного сина, який терпеливо чекав, щоб той “спам’ятався”, весь час видивляючись його. І “коли він далеко ще був”, він побіг до нього13. Ми можемо молитися про настанови стосовно того, коли говорити, що сказати і, так, в деяких випадках, коли мовчати. Пам’ятайте, що наші діти і члени сім’ї вже обрали йти за Спасителем у доземному царстві. Інколи лише завдяки їхньому власному досвіду життя ті священні почуття прокидаються знову. Зрештою, вони самі мають прийняти рішення любити Господа і йти за Ним.
Є ще один особливий спосіб, яким учні виявляють свою любов до Спасителя. Сьогодні я вшановую усіх, хто служить Господу як ті, хто дбає про інших. Як же Господь любить вас! У вашому тихому, непомітному служінні ви йдете за Тим, Хто пообіцяв: “Твій Батько, Який бачить таємне, Сам винагородить тебе відкрито”14.
Я згадую свого сусіда, дружина якого мала хворобу Альцгеймера. Кожної неділі він допомагав їй одягатися для церковних зборів, зачісував її волосся, накладав макіяж, навіть одягав на неї сережки. Виконуючи це служіння, він був прикладом для кожного чоловіка і жінки в нашому приході—насправді, для світу. Одного дня його дружина сказала йому: “Я лише хочу побачити свого чоловіка знову і бути з ним”.
Він відповів: “Я твій чоловік”.
А вона люб’язно відповіла: “О, добре!”
Я не можу говорити про виявлення турботи, не згадавши особливого опікуна в моєму житті—особливого для мене учня Спасителя—моєї вічної супутниці, Мері. Вона виявила всю можливу співчутливу турботу і любов. Через її руки передається Його ніжний, підтримуючий дотик. Мене б не було тут без неї. І з нею я зможу витерпіти до кінця і бути з нею у вічному житті.
Якщо ви глибоко страждаєте, з кимось або на самоті, я закликаю вас дозволити Спасителю подбати про вас. Довіртеся Його великій любові15. Прийміть Його запевнення. “Я не кину вас сиротами,—Я прибуду до вас!”—обіцяє Він16.
Брати і сестри, якщо ми ще не зробили цього повною мірою, то давайте більше звернемося до прощення, доброти і любові. Давайте припинимо війну, яка так часто вирує в серці тілесної людини, і проголосимо Христову турботу, любов і мир17.
Якщо “ви прийшли до пізнання слави [й доброти] Бога”18, а також “спокут[и], уготован[ої] від заснування світу”19, “ви не матимете бажання образити один одного, але жити мирно. … І ви не дозволите, щоб ваші діти … порушили закони Бога, і билися і сварилися один з одним. … Але ви будете навчати їх … любити один одного, і служити один одному”20.
Перед Своїм розп’яттям Спаситель навчав Своїх апостолів: “Нову заповідь Я вам даю: Любіть один одного! Як Я вас полюбив”21 і “Якщо Ви Мене любите,—Мої заповіді зберігайте!”22
Я свідчу, що Спасителеве справжнє ставлення до нас є таким, як зображено в простягнутих руках статуї Ісус Христос Торвальдсена. Він все ще простягає Свої руки23, закликаючи “Іди вслід за Мною”. Ми йдемо за Ним через любов і служіння одне одному та дотримання Його заповідей.
Я складаю своє особливе свідчення, що Він живе і любить нас досконалою любов’ю. Це Його Церква. Томас С. Монсон—Його пророк на землі сьогодні. Моя молитва про те, щоб ми могли любити нашого Небесного Батька і Його Сина сильніше, а страждати менше. В ім’я Ісуса Христа, амінь.