“Коли б то були ви пізнали Мене”
Старійшина Девід А. Беднар
З Кворуму Дванадцятьох Апостолів
Чи ми просто знаємо про Спасителя, чи все більше і більше пізнаємо Його? Як ми можемо пізнати Господа?
Коли Спаситель завершував свою Проповідь на горі, Він наголосив на вічній істині: “Лише виконуючи волю Батька, ми можемо отримати рятівну благодать Сина”1.
Він сказав:
“Не кожен, хто каже до Мене: “Господи, Господи!” увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Мого Отця, що на небі.
Багато хто скажуть Мені того дня: “Господи, Господи, хіба ми не Ім’ям Твоїм пророкували, хіба не Ім’ям Твоїм демонів ми виганяли, або не Ім’ям Твоїм чуда великі творили?”
І їм оголошу Я тоді: “Я ніколи не знав вас… Відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня!”2
Наше розуміння цієї події розширюється, коли ми роздумуємо над натхненною ревізією цього тексту. Важливо те, що Господня фраза “Я ніколи не знав вас”, як вона вказана в Біблії короля Джеймса, була замінена на фразу “Ви ніколи не знали Мене” в перекладі Джозефа Сміта3.
Також згадайте притчу про десятьох дів. Пригадайте, що п’ять нерозумних і неготових дів побігли дістати оливи для своїх каганців після того, як почули крик, що їм треба піти й зустріти молодого.
“І як вони купувати пішли, то прибув молодий; і готові ввійшли на весілля з ним,—і замкнені двері були.
А потім прийшл[и] й [п’ять нерозумних] дів і казал[и]: “Пане, пане,—відчини нам!”
Він же у відповідь їм проказав: “Поправді кажу вам,—не знаю я вас!”4
Значення цієї притчі для кожного з нас розширене ще однією натхненною ревізією. Важливо те, що фраза “Не знаю я вас”, як вона вказана в Біблії короля Джеймса, була пояснена в Перекладі Джозефа Сміта, як: “Ви не знаєте мене”5.
Фрази “Ви ніколи не знали Мене” і “Ви не знаєте мене” повинні спонукати кожного з нас до глибокого духовного самоаналізу. Чи ми просто знаємо про Спасителя, чи все більше і більше пізнаємо Його? Як ми можемо пізнати Господа? На цих запитаннях душі зосереджене моє послання. Я щиро запрошую Святого Духа допомагати нам, коли ми разом розглядатимемо цю життєво важливу тему.
Пізнання
Ісус сказав:
“Я—дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене.
Коли б то були ви пізнали Мене, ви пізнали були б і Мого Отця”6.
Ми пізнаємо Батька, коли пізнаємо Його Улюбленого Сина.
Величною метою смертного життя є не лише дізнатися про Єдинонародженого від Батька, а також прагнути пізнати Його. Чотирма основними кроками, які можуть допомогти нам пізнати Господа, є: виявляти віру в Нього, слідувати за Ним, служити Йому і вірити Йому.
Виявляти віру в Нього
Виявляти віру в Ісуса Христа означає покладатися на Його діяння, милість і благодать7. Ми починаємо пізнавати Спасителя, коли ми пробуджуємо наші духовні здібності і досліджуємо Його вчення, аж до тих пір, коли зможемо дати місце в наших душах частині Його слів8. Коли наша віра в Господа збільшується, ми довіряємо Йому і впевнені в тому, що Його сила викупить, зцілить і зміцнить нас.
Істинна віра зосереджується в Господі і на Ньому, і завжди веде до праведних дій. “Віра [в Христа] є першим принципом явленої релігії, … основою всієї праведності … і принципом дії усіх розумних істот”9. Оскільки діяти у відповідності з правильними принципами, проголошеними Викупителем, є головним в отриманні і виявленні справжньої віри—“віра без діл—мертва”10. Ми повинні бути “виконавцями слова, а не слухачами самими”11.
Чути слово Бога і отримати духовний дар віри в Спасителя—тісно пов’язані, оскільки “віра від слухання, а слухання через Слово Христове”12. Ми знайомимося з Ним і Його голосом, коли вивчаємо Його слово в Писаннях і бенкетуємо ним13, молимося Батьку в Його ім’я зі справжнім наміром14 і прагнемо постійного напарництва Святого Духа15. Вивчати і застосовувати вчення Христа у нашому житті є необхідною умовою отримання дару віри в Нього16.
Виявляти віру в Господа—це важлива підготовка до того, щоб слідувати за Ним.
Слідувати за Ним
“Як проходив же Він поблизу Галілейського моря, то побачив двох братів: Симона, що зветься Петром, та Андрія, його брата, що невода в море закидали,—бо рибалки були.
І Він каже до них: “Ідіть за Мною,—Я зроблю вас ловцями людей!”
І вони зараз покинули сіті, та й пішли вслід за Ним”17.
Петро та Андрій є могутніми взірцями, як слід слухати Господаря і слідувати за Ним.
Спаситель також навчає і вас, і мене: “Коли хоче хто йти вслід за Мною,—хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста, та й іде вслід за Мною”18. Взяти на себе свого хреста—це зректися всієї безбожності й кожної світської пожадливості та дотримуватися заповідей Господа19.
Спаситель наставляв нас стати такими, як Він є20. Отже, слідувати за Господом також означає наслідувати Його приклад. Ми продовжуємо пізнавати Господа, коли прагнемо стати такими, як Він, через силу Його Спокути.
Під час Свого земного служіння Ісус показав шлях, вів ним і встановив досконалий приклад. “Правильне уявлення про його характер, досконалість і якості”21 надає нам довготривалу мету і чіткий напрямок, коли ми слідуємо за Ним по дорозі відданого учнівства.
Слідування за Спасителем також дозволяє нам отримати “справжнє знання про те, що той курс життя, [який ми] вибрали”22, відповідає волі Бога. Таке знання не є непізнаною таємницею і не зосереджується головним чином на наших мирських прагненнях чи звичайних турботах смертного життя. Натомість стійкий і стабільний прогрес на завітному шляху є курсом життя, який Він схвалює.
Сон Легія в Книзі Мормона визначає шлях, яким нам слід іти, випробування, з якими ми зіткнемося, і духовні ресурси, доступні нам, коли ми слідуємо за Спасителем і приходимо до Нього. Просування вперед по тісній і вузькій дорозі—це те, що Він хоче, аби ми робили. Коли ми куштуємо плід дерева і стаємо глибоко “навернен[ими] до Господа”23—це благословення, яких Він прагне, щоб ми отримали. Тому Він запрошує нас: “Іди вслід за Мною!”24
Як виявлення віри в Ісуса Христа, так і слідування за Ним, складають необхідну підготовку до служіння Йому.
Служити Йому
“Бо як може знати людина господаря, якому вона не служила, і хто є незнайомцем для неї, і далеко від думок і намірів її серця”25.
Ми більше пізнаємо Господа, коли служимо Йому і працюємо в Його царстві. Коли ми робимо це, Він щедро благословляє нас небесною допомогою, духовними дарами і більшими здібностями. Ми ніколи не залишаємося одні, коли працюємо в Його винограднику.
Він проголосив: “Я йтиму перед вашим лицем. Я буду праворуч і ліворуч від вас, і Мій Дух буде у ваших серцях, а Мої ангели—навколо вас, щоб підтримувати вас”26.
Ми пізнаємо Спасителя, коли робимо все можливе, щоб йти туди, куди Він хоче, щоб ми йшли, коли ми намагаємося говорити те, що Він хоче, щоб ми говорили, і коли ми стаємо тими, ким Він хоче, щоб ми стали27. Коли ми покірно визнаємо нашу повну залежність від Нього, Він збільшує нашу здатність служити ще ефективніше. Поступово наші бажання більш повно збігаються з Його бажаннями, а Його цілі стають нашими цілями настільки, що ми не будемо “просити того, що суперечить [Його] волі”28.
Служіння Йому вимагає усього нашого серця, могутності, розуму і сили29. Отже, безкорисливе служіння іншим протидіє егоцентричним і егоїстичним прагненням тілесної людини. Наша любов до тих, кому ми служимо, зростає. І оскільки служіння іншим—це служіння Богу, ми любимо Його і наших братів і сестер ще більше. Така любов є проявом духовного дару милосердя, а саме чистої любові Христа30.
“Моліться Батькові з усією енергією вашого серця, щоб вас було сповнено цією любов’ю, яку Він дарував усім, хто є істинними послідовниками Його Сина, Ісуса Христа; щоб ви могли стати синами Бога; щоб коли Він явиться, ми могли бути такими, як Він, бо ми побачимо Його таким, як Він є; щоб ми могли мати цю надію; щоб нас було очищено саме так, як Він є чистим”31.
Ми пізнаємо Господа, коли сповнені Його любові.
Вірити Йому
Чи можливо виявляти віру в Нього, слідувати за Ним, служити Йому, але не вірити Йому?
Я знаю членів Церкви, які приймають учення і принципи, що знаходяться в Писаннях, і проголошуються з цього подіуму, як істину. Проте їм важко повірити в те, що ті євангельські істини застосовуються конкретно в їхньому житті та до їхніх обставин. Здається, що вони мають віру в Спасителя, але не вірять, що Його обіцяні благословення доступні їм або можуть діяти в їхньому житті. Я також зустрічаюся з братами і сестрами, які старанно виконують свої покликання, але для яких відновлена євангелія ще не стала живою і перетворюючою реальністю в їхньому житті. Ми пізнаємо Господа, коли ми не лише віримо в Нього, але також віримо Йому і Його запевненням.
В Новому Завіті один батько попросив Спасителя зцілити його дитину. Ісус відповів:
“Щодо того твого “коли можеш”,—то тому, хто вірує, все можливе!”
Зараз батько хлоп’яти зі слізьми закричав і сказав: “Вірую, Господи,—поможи недовірству моєму!”32
Багато разів я розмірковував над проханням цього батька: “Поможи недовірству моєму”. Цікаво, чи не було головним наміром того чоловіка благати допомогти йому повірити в Ісуса, як нашого Викупителя, і в Його цілющу силу. Можливо, він вже визнав Христа як Сина Бога. Але, можливо, йому потрібна була допомога, щоб повірити, що цілюща сила Господаря дійсно могла бути настільки індивідуальною і особистісною, щоб благословити його власного улюбленого сина. Взагалі, можливо, він вірив у Христа, але не вірив Христу конкретно і особисто.
Ми часто свідчимо, що те, про що ми знаємо, є істинним, але, мабуть, більш актуальним питанням для кожного з нас є—чи віримо ми в те, що знаємо.
Священні обряди, які виконуються належною владою священства, необхідні для того, щоб вірити Спасителю, пізнавати Його і, зрештою, вірити тому, що ми знаємо.
“І [Мелхиседекове] священство керує євангелією та тримає ключ від таємниць царства, саме ключ до пізнання Бога.
Отже, у його обрядах явлена сила божественності”33.
Ми віримо Господу і пізнаємо Його, коли ключ знання Бога, який керується Мелхиседековим священством, відмикає двері і дає кожному з нас можливість отримати силу божественності в нашому житті. Ми віримо Спасителю і пізнаємо Його, коли слідуємо за Ним через отримання і вірне шанування святих обрядів, маючи Його образ, вигравіюваний на наших обличчях34. Ми віримо Христу і пізнаємо Його, коли особисто відчуваємо трансформуючу, цілющу, зміцнюючу й освячуючу силу Його Спокути. Ми віримо Господарю і пізнаємо Його, коли “сил[а] Його слова [укорінюється] в нас”35 і коли вона написана в наших думках і серцях36 і коли ми “відмовл[яємо]ся від усіх своїх гріхів, щоб тільки знати [Його]”37.
Вірити Йому означає довіряти тому, що Його щедрі благословення доступні, і їх можна застосовувати в нашому особистому житті і в наших сім’ях. Вірити Йому всією нашою душею38—можливо, коли ми просуваємося вперед уздовж завітного шляху, підпорядковуємо нашу волю Його волі і підкоряємося Його пріоритетам і розкладу щодо нас. Коли ми віримо Йому—приймаючи Його силу і обіцяння як істинні,—наше життя сповнюється надією в майбутнє, миром і радістю.
Обіцяння і свідчення
У прийдешній день “кожне коліно вклониться, і кожний язик сповідається”39, що Ісус є Христос. У той благословенний день ми пізнаємо, що Він знає кожного з нас поіменно. І я свідчу й обіцяю, що ми можемо не лише знати про Господа, а й пізнати Його, коли ми виявляємо віру в Нього, слідуємо за Ним, служимо й віримо Йому. Про це я свідчу у священне ім’я Ісуса Христа, амінь.