Вчення Христа
Браян К. Ештон
Другий радник у генеральному президентстві Недільної школи
Вчення Христа дає нам доступ до духовної сили, яка піднесе нас з нашого нинішнього духовного стану до стану, в якому ми можемо стати досконалими.
Відвідування Ісусом нефійців після Його воскресіння було ретельно підготовлене для того, щоб навчити нас найважливішому. Воно почалося зі свідчення Батька людям, що Христос був Його “Улюблений Син, в Якому [Він] задоволений”1. Потім Ісус Сам спустився та свідчив про Свою спокутну жертву2, запрошуючи людей “дізна[ти]ся напевно”, що Він був Христос, підійти й відчути сліди від ран на Його боці та цвяхів на Його руках і ногах3. Ці свідчення підтвердили без сумніву, що Спокута Христа була завершена і що Батько виповнив Свій завіт послати Спасителя. Потім Ісус навчав нефійців, як отримати всі благословення Батькового плану щастя, які доступні для нас через Спокуту Спасителя, наставляючи їх вченню Христа4.
Сьогодні моє послання зосереджене на вченні Христа. Писання визначають вчення Христа як прояв віри в Ісуса Христа і Його Спокуту, покаяння, хрищення, отримання дару Святого Духа та терпіння до кінця5.
Вчення Христа дозволяє нам отримати благословення Спокути Христа
Спокута Христа створює умови, за яких ми можемо покладатися на “діяння, і милість, і благодать Святого Месії”6, “вдосконалю[вати]ся в [Христі]”7, здобути все добре8 і отримати вічне життя9.
З іншого боку вчення Христа—це засіб, єдиний засіб, завдяки якому ми зможемо отримати всі благословення, доступні для нас через Ісусову Спокуту. Саме вчення Христа дає нам доступ до духовної сили, яка піднесе нас з нашого нинішнього духовного стану до стану, в якому ми можемо стати досконалими як Спаситель10. Старійшина Д. Тодд Крістофферсон навчав про цей процес переродження: “На відміну від фізичного народження, духовне переродження є швидше процесом, ніж подією. І залучення до цього процесу є головною метою смертного життя”11.
Давайте поговоримо про кожен аспект вчення Христа.
Перше: віра в Ісуса Христа та Його Спокуту. Пророки навчали, що віра починається зі слухання слова Христа12. Слова Христа свідчать про Його спокутну жертву і вчать нас, як ми можемо отримати прощення, благословення та піднесення13.
Почувши слова Христа, ми виявляємо віру, вибираючи слідувати вченням і прикладу Спасителя14. Щоб робити це, ми, як навчав Нефій, повинні покладатися “повністю на заслуги [Христа], Хто владний спасати”15. Це можливо, тому що Ісус був Богом у доземному житті16, прожив безгрішне життя17 та Своєю Спокутою задовольнив всі вимоги справедливості для вас і для мене18. Він має владу і ключі привести до воскресіння всіх людей19, і Він зробив можливим, щоб милість задовольнила вимоги справедливості на умовах покаяння20. Коли ми розуміємо, що можемо отримати милість через заслуги Христа, тоді ми стаємо здатними “мати віру в покаяння”21. Повністю покладатися на заслуги Христа—це вірити, що Він зробив все необхідне для нашого спасіння, і тоді діяти відповідно до нашої віри22.
Віра також допомагає нам припинити сильно турбуватися про те, що інші думають про нас, і почати більше перейматися тим, що Бог думає про нас.
Друге: покаяння. Самуїл Ламанієць навчав: “І якщо ви повірите в ім’я [Христа], ви покаєтеся в усіх своїх гріхах”23. Покаяння—це цінний дар від нашого Небесного Батька, уможливлений завдяки жертві Його Єдинонародженого Сина. Це процес, даний нам Батьком, за допомогою якого ми змінюємося чи змінюємо наші думки, дії та все наше єство так, що стаємо все більше і більше схожими на Спасителя24. Це стосується не лише великих гріхів, натомість це щоденний процес самооцінювання та вдосконалення25, який допомагає нам подолати наші гріхи, наші недосконалості, наші слабкості і нашу невідповідність26. Покаяння допомагає нам ставати “істинними послідовниками” Христа, і завдяки цьому ми сповнюємося любов’ю27 та позбуваємося наших страхів28. Покаяння—це не запасний варіант на випадок, якщо наш план жити досконало не здійсниться29. Постійне покаяння—це єдиний шлях, який може привести нас до тривалої радості та дозволить нам повернутися до нашого Небесного Батька, щоб жити з Ним.
Завдяки покаянню ми стаємо покірливими і слухняними волі Бога. І це ще не все. Визнання великодушності Бога і нашої мізерності30, поєднане з нашими найбільшими зусиллями привести нашу поведінку у відповідність з волею Бога31, приносить у наше життя благодать32. Благодать—“це божественні засоби допомоги або сили, що надаються через щедру милість і любов Ісуса Христа, щоб … чинити добрі справи, які [ми] не могли б зробити, якщо покладалися б на наші [власні] засоби”33. Оскільки покаяння насправді стосується того, як ставати схожими на Спасителя, що неможливо зробити самотужки, нам відчайдушно потрібна Його благодать, аби зробити необхідні зміни у нашому житті.
Коли ми каємося, то замінюємо наші старі неправедні звички, слабкості, недосконалості та страхи на нові звички та вірування, які наближають нас до Спасителя та допомагають нам ставати схожими на Нього.
Третє: хрищення і причастя. Пророк Мормон навчав, що “першими плодами покаяння є хрищення”34. Аби стати завершеним, покаяння має бути об’єднаним з обрядом хрищення, виконаним тим, хто має повноваження священства Бога. Для членів Церкви завіти, які вони уклали під час хрищення та інших обрядів, відновлюються, коли вони приймають причастя35.
В обрядах хрищення та причастя ми складаємо завіти дотримуватися заповідей Батька й Сина, завжди пам’ятати Христа та бажати взяти Його ім’я (чи виконувати Його роботу та набути Його якості36) на себе37. Спаситель в свою чергу укладає завіт пробачити або відпустити наші гріхи38 та “пролити Свій Дух більш рясно на [нас]”39. Христос також обіцяє підготувати нас для вічного життя, допомагаючи нам ставати схожими на Нього40.
Дуглас Д. Холмс, перший радник у генеральному президентстві Товариства молодих чоловіків, написав: “Обряди хрищення та причастя символізують одночасно і кінцевий результат, і процес народження знову. Під час хрищення ми ховаємо стару людину з плоті і вступаємо у нове життя41. Під час причастя ми навчаємося, що ця зміна є поступовим процесом, [коли] мало-помалу, тиждень за тижнем ми змінюємося в міру того, як ми каємося, укладаємо завіти та через збільшення благословень Духа [стаємо схожими на Спасителя]”42.
У вченні Христа обряди і завіти є обов’язковими. Через гідно отримані обряди священства і дотримання відповідних завітів у нашому житті проявляється сила божественності43. Старійшина Д. Тодд Крістофферсон пояснив, що “ця “сила божественності” приходить через особу і вплив Святого Духа”44.
Четверте: дар Святого Духа. Після хрищення нам дається дар Святого Духа через обряд конфірмації45. Цей дар, якщо ми отримуємо його, дозволяє нам постійно мати cупровід Бога46 і безперервний доступ до благодаті, яка природно приходить з Його впливом.
Як наш постійний супутник, Святий Дух додає нам сил та зміцнює нас, аби ми дотримувалися наших завітів47. Він також освячує нас48, що означає зробити нас “завдяки спокуті Ісуса Христа … вільн[ими] від гріха, чист[ими] і свят[ими]”49. Процес освячення не тільки очищує нас, але й наділяє нас необхідними духовними дарами чи божественними якостями Спасителя50 і змінює саму нашу природу51 так, “що ми вже не маємо бажання чинити зло”52. Кожного разу, коли ми приймаємо Святого Духа в наше життя завдяки вірі, покаянню, обрядам, служінню, подібному до Христового, та іншим праведним зусиллям, ми змінюємося, поки крок за кроком, мало-помалу ми не стаємо схожими на Христа53.
П’яте: витерпіти до кінця. Пророк Нефій навчав, що після отримання дару Святого Духа ми мусимо “витерп[іти] до кінця, наслідуючи приклад Сина Бога живого”54. Старійшина Дейл Г. Ренлунд описав процес терпіння до кінця наступним чином: “Ми можемо вдосконалюватися, постійно і невпинно … виявляючи віру в [Христа], каючись, причащаючись для оновлення завітів і благословень хрищення, та більшою мірою отримуючи постійний супровід Святого Духа. Роблячи це, ми стаємо більш схожими на Христа і здатними витерпіти до кінця з усіма наслідками цього”55.
Іншими словами, прийняття дару Святого Духа і зміна, яку воно викликає в нас, продовжують подальшу розбудову нашої віри. Зростання віри веде до більшого покаяння. І тоді, коли ми символічно приносимо на олтар причастя наші серця і наші гріхи, ми ще більшою мірою отримуємо Святого Духа. Отримуючи Святого Духа ще більшою мірою, ми просуваємося далі по шляху народження знову. Продовжуючи цей процес і проходячи всі спасительні обряди та укладаючи завіти євангелії, ми отримуємо “благодать за благодаттю” доки ми не отримаємо повноту56.
Ми маємо застосовувати вчення Христа в нашому житті
Брати і сестри, коли ми застосовуємо вчення Христа в нашому житті, ми благословенні фізично і духовно, навіть під час випробувань. Врешті-решт ми стаємо здатними “сприйма[ти] все добре”57. Я свідчу, що цей процес відбувся і продовжується у моєму власному житті крок за кроком, мало-помалу.
Однак що більш важливо, ми повинні застосовувати вчення Христа в нашому житті, тому що воно вказує єдиний шлях назад до нашого Небесного Батька. Тільки так ми зможемо прийняти Спасителя і стати Його синами і дочками58. Насправді, єдиний шлях, щоб бути викупленими від гріха і розвиватися духовно—це застосовувати вчення Христа в нашому житті59. Стосовно альтернативи апостол Іван навчав, що “кожен, хто … не пробуває в науці Христовій, той Бога не має”60. І Сам Ісус сказав дванадцятьом нефійським учням, що якщо ми не будемо виявляти віру в Христа, каятися, христитися та не витерпимо до кінця, то нас буде “зрубано і кинуто у вогонь, звідки [ми] не змож[емо] більше повернутися”61.
Отже, як ми можемо повніше застосовувати вчення Христа у нашому житті? Один зі способів—це щотижня докладати свідомих зусиль, аби готуватися до причастя, виділяючи час, щоб обміркувати з молитвою, в чому нам найбільше треба удосконалюватися. Тоді ми можемо пожертвувати на олтар причастя хоча б щось одне, що не дозволяє нам бути схожими на Христа, благаючи з вірою про допомогу, просячи про необхідні духовні дари і укладаючи завіт, що ми будемо удосконалюватися протягом наступного тижня62. Якщо ми робитимемо це, Святий Дух більшою мірою прийде у наше життя, і у нас буде більше сили, щоб подолати наші недосконалості.
Я свідчу, що Ісус Христос—Спаситель світу і що тільки Його ім’ям ми можемо спастися63. Все, що добре, може бути доступним тільки через Нього64. Але, щоб в дійсності “сприй[няти] все добре”65, включаючи вічне життя, ми повинні постійно застосовувати вчення Христа у нашому житті. У священне ім’я Ісуса Христа, амінь.