О, який величний план нашого Бога!
Президент Дітер Ф. Ухтдорф
Другий радник в Першому Президентстві
Нас оточує таке дивовижне багатство світла та істини і тому цікаво, чи дійсно ми цінуємо те, що маємо.
Це таке благословення—зібратися знову на цій всесвітній конференції під керівництвом і проводом нашого дорогого пророка і Президента, Томаса С. Монсона. Президенте, ми любимо і підтримуємо вас всім серцем!
Протягом усієї своєї кар’єри пілота я значною мірою покладався на точність і надійність комп’ютерних систем, проте рідко користувався власним персональним комп’ютером. В моїй офісній роботі, як у адміністратора, у мене були помічники і секретарі, які люб’язно допомагали мені виконувати завдання.
Все це змінилося у 1994 році, коли мене було покликано генеральним авторитетом. Моє покликання складалося з багатьох чудових можливостей для служіння, але церковна офісна робота також була значною частиною цього служіння—більшою, ніж я будь-коли міг собі уявити.
Що шокувало мене, так це те, що моїм основним знаряддям, щоб упорядкувати мою роботу, був персональний комп’ютер.
Вперше в своєму житті мені довелося зануритися у цей дивний, таємничий, незбагненний світ.
З самого початку ми з комп’ютером не здружилися.
Люди, знайомі з технологіями, намагалися навчити мене, як користуватися комп’ютером. Вони буквально стояли позаду мене, простягаючи до нього руки над моїм плечем, а їхні пальці рухалися швидко і відклацували ударну симфонію на клавіатурі.
“Побачили?—говорили вони з гордістю. Ось як це треба робити”.
Я не бачив. Цей перехідний період був складним.
Моє навчання було схоже на цегляну стіну.
Мені знадобилося багато часу, повторень, терпеливості, а також чимало надії і віри, багато запевнень моєї дружини та багато літрів дієтичного газованого напою, назву якого я збережу в таємниці.
Зараз—22 роки потому—я оточений комп’ютерною технікою. У мене є електронна пошта, аккаунт в Твіттері і сторінка на Фейсбуці. У мене є смартфон, планшет, ноутбук і цифрова камера. І, можливо, мої технічні навички навіть не досягають рівня типової семирічної дитини, проте як на того, кому за сімдесят з гаком, у мене все виходить добре.
Проте я помітив дещо цікаве. Чим вправнішим я стаю з технікою, тим більше я сприймаю її як належне.
Протягом більшої частини історії людства, спілкування відбувалося зі швидкістю коня. Відправлення повідомлення і отримання відповіді могло зайняти декілька днів або навіть місяців. Сьогодні наші повідомлення пролітають тисячі кілометрів у небі або мчать на глибині у тисячі метрів крізь океани, щоб досягнути когось на іншій стороні світу. А якщо виникає затримка хоча б на кілька секунд, ми засмучуємося і відчуваємо нетерпіння.
Здається, що такою є сама людська природа: щойно ознайомившись з чимось—навіть чимось чудесним і захоплюючим—ми втрачаємо наше почуття благоговіння і ставимося до цього як до чогось банального.
Чи сприймаємо ми духовні істини як належне?
Сприйняття наших сучасних технологій і зручностей як належне може бути чимось незначним. Проте, на жаль, ми інколи ставимося так само до вічної і звеличуючої душу доктрини євангелії Ісуса Христа. В Церкві Ісуса Христа нам було дано так багато. Нас оточує таке дивовижне багатство світла та істини і тому цікаво, чи дійсно ми цінуємо те, що маємо.
Подумайте про тих перших учнів, які ходили разом зі Спасителем і говорили з ним під час Його земного служіння. Уявіть собі вдячність і благоговіння, які скоріше за все наповнювали їхні серця і розум, коли вони бачили, як Він піднявся з гробниці, коли відчули рани на Його руках. Їхнє життя вже ніколи не буде таким же!
Подумайте про перших святих цього розподілу, які знали пророка Джозефа Сміта і чули його проповіді відновленої євангелії. Уявіть, як вони, скоріше за все, відчували, знаючи, що завіса між землею і небесами знову розділилася, і пролилися світло та знання у світ з нашого целестіального дому згори.
Але найголовніше, подумайте про те, що ви самі відчували, коли вперше повірили і усвідомили, що ви насправді є дитиною Бога, що Ісус Христос добровільно постраждав за ваші гріхи, щоб ви знову могли бути чистими, що сила священства—реальна і може зв’язати вас з вашими рідними на час і на всю вічність, що сьогодні на землі є сучасний пророк. Хіба це не чудово? Хіба це не дивно?
Беручи до уваги все це, як взагалі таке може бути можливим, щоб серед усіх людей, ми без радості ставилися до відвідування наших церковних богослужінь? Або втомлювалися вивчати Святі Писання? Я вважаю, що все це можливо лише, якщо наші серця поза почуттям, щоб відчувати вдячність і благоговіння за священні і піднесені дари, які Бог надав нам. Життєзмінні істини знаходяться перед нашими очима та у нас в руках, проте інколи ми ходимо наче уві сні по шляху учнівства. Ми дуже часто дозволяємо собі відволікатися на недосконалість членів Церкви замість того, щоб наслідувати приклад Господаря. Ми йдемо по доріжці покритій діамантами, але навіть не можемо відрізнити їх від звичайної гальки.
Знайоме послання
Коли я був хлопчиком мої друзі запитували мене про мою релігію. Я часто починав пояснювати відмінності, наприклад, Слово мудрості. Іншим разом я зосереджував увагу на тому, що було схожим з іншими християнськими релігіями. Ніщо їх дуже не вражало. Але коли я говорив про великий план щастя, який наш Небесний Батько має для нас—Його дітей, всі звертали увагу.
Я пам’ятаю, як намагався намалювати план спасіння на дошці в класі нашої каплиці у Франкфурті, Німеччина. Я намалював кола, які представляли доземне життя, смертне життя і повернення до наших Небесних Батьків після цього життя.
Коли я був юнаком, я дуже любив ділитися цим захоплюючим посланням. Коли я пояснював ці принципи своїми простими словами, моє серце переповнювалося вдячністю до Бога, який любить Своїх дітей, і до Спасителя, який викупив усіх нас від смерті та пекла. Я так пишався цим посланням любові, радості і надії.
Дехто з моїх друзів казав, що це послання здавалося їм знайомим, незважаючи на те, що цьому їх ніколи не навчали в їхньому релігійному середовищі. Начебто так, ніби вони завжди знали, що це є істиною, а я просто проливав світло на те, що було завжди і глибоко укорінене в їхніх серцях.
У нас є відповіді!
Я вірю, що у кожної людини в серці є основні запитання, які стосуються самого життя. Звідки я прийшов? Чому я тут? Що станеться зі мною після смерті?
Такі запитання ставилися людьми від початку часів. Філософи, вчені та мудреці витратили свої життя і багатства у пошуках відповідей.
Я вдячний, що відновлена євангелія Ісуса Христа має відповіді на найскладніші запитання в житті. Цим відповідям навчають в Церкві Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Вони істинні, ясні, прості і їх легко зрозуміти. Вони натхненні, і ми навчаємо їм наших трьохрічних дітей в класі “Сонячний промінь”.
Брати і сестри, ми—вічні істоти, без початку і без кінця! Ми існували завжди1. Ми—в буквальному сенсі духовні діти божественних, безсмертних і всемогутніх Небесних Батьків!
Ми походимо з небесних осель нашого Господа Бога. Ми походимо з царського дому Елогима, Господа Бога Всевишнього. Ми ходили з Ним в доземному житті. Ми слухали Його, були свідками Його величі і навчалися Його шляхам.
Ми з вами брали участь у Великій нараді, де наш улюблений Батько представив Свій план для нас—що ми прийдемо на землю, отримаємо смертні тіла, навчимося вибирати між добром і злом і розвиватимемося так, як іншим чином не було б можливо.
Коли ми перейшли через завісу і увійшли в наше смертне життя, ми знали, що не будемо більше пам’ятати доземного життя. Тут буде протилежність, і лихо, і спокуса. Проте ми також знали, що отримання фізичного тіла було надзвичайно важливим для нас. О, як же ми сподівалися на те, що швидко навчимося робити правильний вибір, протистояти спокусам Сатани і зрештою повернемося до наших улюблених Небесних Батьків.
Ми знали, що будемо грішити і робити помилки—можливо навіть серйозні. Але ми також знали, що наш Спаситель, Ісус Христос зобов’язався прийти на землю, прожити безгрішне життя і добровільно віддати Своє життя на вічну жертву. Ми знали, що, якщо ми віддамо Йому своє серце, довіримося Йому і намагатимемося з усією енергією нашої душі йти шляхом учнівства, нас може бути омито начисто і ми зможемо знову увійти в присутність нашого улюбленого Небесного Батька.
Тож, з вірою в жертву Ісуса Христа ми з вами вільно прийняли план Небесного Батька.
Саме тому ми тут, на цій чудовій планеті Земля—тому що Бог запропонував нам можливість, а ми зробили вибір прийняти її. Однак наше смертне життя є лише тимчасовим і закінчиться зі смертю нашого фізичного тіла. Проте ваше і моє єство не буде знищено. Наші духи продовжать жити і очікувати на воскресіння, яке є безкоштовним даром для всіх від нашого люблячого Небесного Батька і Його Сина, Ісуса Христа2. Під час воскресіння наші духи і тіла знову з’єднаються, вільні від болю і фізичних недосконалостей.
Після воскресіння настане Судний день. Хоча зрештою всі спасуться і успадкують одне з царств слави, ті, хто довіряє Богові і прагне дотримуватися Його законів і виконувати Його обряди, успадкують життя у вічностях, славу яких неможливо уявити і велич яких безмежна.
Той день Суда буде днем милості і любові—днем, коли розбиті серця буде зцілено, коли сльози суму будуть замінені сльозами вдячності, коли все буде зроблене правильно3.
Так, там буде глибока печаль через гріх. Так, там буде жаль і навіть муки через наші помилки, нашу нерозсудливість і нашу впертість, через які ми втратили можливість отримати набагато величніше майбутнє.
Але я впевнений, що ми не просто будемо задоволені судом Бога—ми також будемо вражені і приголомшені Його безмежною благодаттю, милістю, щедрістю і любов’ю до нас, Його дітей. Якщо наші бажання і діла є хорошими, якщо у нас є віра в живого Бога, тоді ми можемо сподіватися на те, що Мороній назвав “приємним місцем суду великого Єгови, Вічного Судді”4.
Pro Tanto Quid Retribuamus
Мої улюблені брати і сестри, мої дорогі друзі, чи не наповнюються наші серця і розум дивуванням і благоговінням, коли ми думаємо про великий план щастя, який наш Небесний Батько підготував для нас? Чи не сповнюється наша душа невимовною радістю, знаючи про величне майбутнє, яке підготовлене для всіх, хто чекає на Господа?
Якщо ви ніколи не відчували такого дивування і радості, я запрошую вас шукати, вивчати і роздумувати над простими, проте важливими істинами відновленої євангелії. “Нехай урочистості вічності будуть на вашому розумі”5. Нехай вони свідчать вам про божественний план спасіння.
Якщо ви відчували це раніше, я запитую вас сьогодні: “Чи можете ви відчувати це тепер?”6
Нещодавно у мене була можливість подорожувати до Белфасту, Північна Ірландія. Коли я був там, то помітив герб Белфасту, на якому був девіз: “Pro tanto quid retribuamus” або “Що ми дамо за те, що отримали стільки?”7
Я запрошую кожного з вас подумати над цим запитанням. Що ми можемо дати за той потік світла та істини, який Бог вилив на нас?
Наш улюблений Батько щиро просить, щоб ми жили за істиною, яку ми отримали, і щоб ми йшли шляхом, який Він підготував. Тому давайте наберемося сміливості і довіримося скеруванню Духа. Давайте словом і ділом ділитися з нашими братами і сестрами чудовим і захоплюючим посланням про Божий план щастя. Нехай нашим мотивом буде наша любов до Бога і Його дітей, бо вони є нашими братами і сестрами. Це є початком того, що ми можемо зробити за все те, що отримали.
Одного дня “кожне коліно вклониться, і кожний язик сповідається”, що шляхи Бога—справедливі, а Його план—досконалий8. Для нас з вами нехай цей день буде сьогодні. Давайте проголосимо разом з Яковом з давніх часів: “О який величний план нашого Бога!”9
Про це я свідчу з глибокою вдячністю до нашого Небесного Батька і залишаю своє благословення, в ім’я Ісуса Христа, амінь.