Голоси святих останніх днів
Моя молитва на даху
Ілюстрація Керолін Вібберт
Одного дощового осіннього дня я пішов на горище і помітив, що протікає дах. Вода капала з кінців покрівельних цвяхів між двома кроквами. Кілька років тому я ремонтував свій дім, тож не боявся взятися за нові проекти. Але цього разу у мене були особисті труднощі, і я відчув невпевненість. Мені бракувало моральних сил справитися з тим протіканням, хоча я розумів, що треба щось робити, перш ніж настане зима.
Через тиждень або два я заліз на дах з господарським ножем, шпателем та пістолетом з покрівельною смолою. Я думав, що мені лише треба знайти місце протікання і залити його покрівельною смолою. Але я навіть не уявляв, де дірка. Я розгубився. Я зупинився і промовив молитву, просячи Господа спрямувати мене до необхідного місця, аби я міг усунути протікання. Я сподівався, що Він покаже мені місце протікання. Натомість, у мене в голові виникло одне слово: шукай.
То не була відповідь, яку я хотів отримати, але я поглянув навкруги. Мій погляд упав на вентиляцію. Я відірвав два невеликі клаптики черепиці біля вентиляції і побачив те, що могло бути місцем протікання. Я відрізав стару суху смолу і залив багато нової смоли. Я замінив черепицю і менше, ніж за годину закінчив роботу. Мій настрій явно покращився, і я був задоволений собою, бо вирішив проблему. Під час наступного дощу я пішов на горище, щоб пошукати протікання, але там було сухо!
Я подумав про Олівера Каудері, який “не взяв на думку нічого, крім того, щоб просити ” (УЗ 9:7). Подібно до нього я сподівався, що Господь просто швидко відповість на мою молитву без жодних зусиль з моєї сторони. І я подумав про те, як мій настрій покращився завдяки тому, що я доклав зусиль, щоб “з’ясувати” (УЗ 9:8)—тобто, пошукати. Я зрозумів, що Господь не буде все для нас робити. Він допоможе і скерує, але очікується, що ми будемо робити те, що можемо робити самі, бо без цього немає особистого зростання.