Вічна важливість сім’ї
Старійшина М. Рассел Баллард
З Кворуму Дванадцятьох Апостолів
З виступу, виголошеного 27 жовтня 2015 року.
У цьому виступі, виголошеному під час дев’ятого Всесвітнього конгресу сімей у Солт-Лейк-Сіті, шт. Юта, США, старійшина М. Рассел Баллард казав, що ті, хто вірить у традиційний шлюб, мають об’єднати найкращі зусилля для зміцнення та захисту своєї віри, сім’ї та свободи.
Храми є дуже важливими для святих останніх днів, бо в них подружжя укладають шлюб на час і на вічність, а не лише поки смерть не розлучить їх. Як 23 роки тому Церква заявила в документі “Сім’я: Проголошення світові”, “шлюб між чоловіком і жінкою встановлено Богом і … сім’я є центральною частиною Творцевого плану для вічної долі Його дітей”1.
Це вчення пояснює нашу тверду позицію щодо сім’ї. Ми також віримо, що маємо ставитися до всіх людей з розумінням, любов’ю і співчуттям. У своєму виступі я в першу чергу зосереджуся на доктринальних причинах того, чому традиційні сім’ї відіграють настільки важливу роль у нашій Церкві. По-друге, я поясню взаємозв’язок між релігійними почуттями, пов’язаними із сім’єю, і релігійною свободою. І в кінці я запропоную кілька керівних принципів того, як спілкуватися з людьми навколо нас, незважаючи на їхнє помилкове бачення чи незгоду.
Віровчення Церкви про сім’ю
Аби пояснити контекст віровчення Церкви про сім’ю, я б хотів процитувати пісню, яку часто співають наші діти і яка називається “Жив я на небі колись”. У пісні розповідається про те, звідки ми прийшли, чому ми тут і куди підемо. Саме це святі останніх днів називають планом спасіння—вічним планом Небесного Батька.
Жив я на небі колись, як всі люди землі.
Всіх там я знав і любив. Знаю, був там і ти.
Батько Небесний дав план нам чудовий й простий,
Щоб кожен з нас міг спасіння свого досягти.
Батько сказав, що потрібен один серед нас,
Хто із любов’ю життя за людей всіх віддасть.
Вийшов один, хто пошани бажав й визнання.
Інший сказав: “Батьку, воля хай буде Твоя!”
Батько Ісуса обрав і на землю послав,
Щоб Він у славі Своїй зло і смерть подолав.
Він дав надію—я щастя знайду неземне
Вдома на небі, де Батько чекає мене2.
На основі цієї пісні я хочу пояснити кілька важливих складових плану спасіння, де наголошується на нашій безсмертній та вічній природі й на сім’ях.
До цього життя ми жили з Богом, Який є нашим Небесним Батьком. Він—у буквальному розумінні є Батьком наших духів, і ми—Його духовні діти. Отже, всі хто народжується на цій землі, є духовними братами і сестрами.
“Уся мета Бога—Його робота і слава—це дати можливість кожному з нас насолоджуватися Його благословеннями”. Наш вибір виконувати або не виконувати Його заповіді—визначає нашу вічну долю. “Ісус Христос посідає центральне місце в Божому плані. Завдяки Спокуті Ісус Христос виповнив мету Свого Батька і дав можливість кожному з нас насолоджуватися безсмертям і вічним життям”3. Шлюбні й сімейні узи скріплюються повноваженням священства, щоб тривати після смерті, якщо ми уклали шлюб “на час і на всю вічність” у храмі (УЗ 132:7).
Я сподіваюся, що такий короткий огляд допоможе вам зрозуміти, наскільки глибоко наша теологія пов’язана з традиційною сім’єю. Суспільство, закон і популярна думка можуть змінюватися, але суспільна версія сім’ї не може замінити і не замінить Божу мету і план для Його дітей.
У сьогоденному світі, де шлюб і діти все більше відсовуються на задній план, Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів не одинока у визначенні традиційної сім’ї як однієї з найважливіших складових доктрини.
Папа Франциск сказав: “Він [Бог] створив чоловіка і жінку для щастя, щоб пройти разом шлях з тим, хто доповнюватиме їх, щоб відчути красу любові: любити і відчувати любов до себе, та побачити, як їхня любов приносить плоди—дітей”4.
Південна баптистська церква проголошує: “Шлюб—це союз одного чоловіка і однієї жінки, які беруть на себе зобов’язання через завіт, що триватиме все життя. … Чоловік і дружина є однаково цінними для Бога, оскільки обоє створені на образ Божий”5.
Наші доктринальні віровчення про вічну сім’ю та заяви, зроблені іншими видатними християнськими провідниками полегшують розуміння того, чому ми настільки віддано плекаємо, захищаємо і пропагуємо традиційні сім’ї.
Наукова підтримка на користь релігійних поглядів
Є люди, які вважають таку доктрину й такі заяви нераціональними релігійними поглядами. Однак Верховний суд США доклав усіх зусиль, щоб у 2015 році підтвердити таке—щирі й розважливі люди можуть мати іншу думку, навіть визнаючи право інших на одностатеві шлюби:
“Шлюб є священним для тих, хто живе відповідно до своїх релігійних переконань. …
… Є незліченна кількість джерел, де описується краса шлюбу в релігійних та філософських текстах упродовж усіх часів, в усіх культурах і релігіях, а також в усіх видах мистецтва і літератури. Було б справедливо й необхідно вказати, що ці джерела основуються на розумінні того, що шлюб є союзом двох осіб протилежної статі. …
… Шлюб, як вони його бачать, за своєю природою є різностатевим союзом чоловіка і жінки. Таке бачення давно і активно підтримувалося,—і зараз підтримується—з твердим переконанням хорошими і розсудливими людьми в цій країні та по всьому світу”6.
Як правильно визнав Верховний Суд, багато щирих та розумних людей у світі продовжують визнавати традиційний шлюб.
Віра, сім’я і свобода
Розуміючи, що розумні та щирі люди можуть розглядати шлюб лише як союз людей протилежної статі, громадська думка має брати це до уваги, а релігійна свобода повинна захищати такі погляди. Дійсно, оскільки релігійні вірування можуть впливати на те, як віруючі ставляться до самої мети життя, такі погляди є ознакою того, як вони будуть взаємодіяти із суспільством.
Пригадую історію із новин про малих дітей, яким вчителька у школі читала оповідання про двох принців, які закохалися один в одного. Вчителька викладала цей матеріал без жодних застережень або попереджень. Коли батьки попросили, щоб їм повідомили, якщо цю історію будуть читати ще раз у майбутньому, школа відмовилася7.
Чи було так важко шкільній адміністрації дозволити батькам не приводити своїх дітей тоді, коли навчальний матеріал суперечив їхнім поглядам? Рішення школи виглядає як прямий напад на роль батьків у вихованні дітей.
Ми живемо в час крайнощів. Часто здається, що досягнути компромісу важко і неможливо. Ми чуємо історії про людей, які намагалися бути вірними своїм нормам, а їх за це звинувачували у фанатизмі, або нетерпимості, або карали понад міру.
Більшість із 200 націй, які існують у світі, у тому числі Сполучені Штати, визнали за батьками пріоритетне право вирішувати, чого навчати своїх дітей, коли підписали Міжнародний пакт про громадянські і політичні права. Стаття 18 цього документа проголошує: “Держави, … зобов’язуються поважати свободу батьків … забезпечувати релігійне і моральне виховання своїх дітей відповідно до своїх власних переконань”8.
Цей міжнародний захист людських прав перегукується з позицією Церкви, яка заявляє в Проголошенні про сім’ю: “Батьки мають священний обов’язок виховувати своїх дітей у любові й праведності … і вчити їх любити один одного й служити один одному, [та] дотримуватися заповідей Божих. … Чоловіки і дружини—матері й батьки—будуть відповідати перед Богом за виконання цих обов’язків”9.
Може здаватися, що ми йдемо проти течії, але у нас є велика підтримка, щоб і надалі триматися своїх поглядів на традиційний шлюб. Я назвав лише кілька джерел. Але існує набагато більше.
Ми повинні об’єднати всі можливі для нас зусилля для зміцнення та захисту своєї віри, сім’ї та свобод. Деякі люди активно намагаються позбавити нас цих прав. Якось у новинах повідомлялося, що на підрив руху на захист релігійної свободи було витрачено мільйони доларів10.
Стосовно такого роду нападок, на мою думку, найкраще висловився мій колега, старійшина Даллін Х. Оукс, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів: “Навіть тоді, коли ми прагнемо бути лагідними й уникати суперечок, ми не повинні йти на компроміс з істинами, які ми розуміємо, чи применшувати їх значення. Ми не повинні здавати своїх позицій або поступатися цінностями”11.
Якщо ті, хто протистоїть нам, щирі у своїй відданості цінностям різноманітності й рівності, нам слід навчитися співпрацювати з ними, щоб знайти співчуття і мир. Нав’язування своїх вірувань іншим, як це трапилося з дітьми, яким читали історію всупереч бажанням їхніх батьків, зменшує різноманітність і порушує рівність. Знаходячи компроміс і виявляючи любов усім Божим дітям, які є нашими братами і сестрами, ми можемо створити мирну, різноманітну картину ідеалів і вірувань.
Керівні принципи того, як любити одне одного
Тепер, коли я розповів про важливість традиційного шлюбу і що ми повинні захищати свої права, хочу пояснити, чому нам слід простягувати руку дружби тим, з ким ми не погоджуємося. Ісус Христос заповідував:
“Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує,
щоб вам бути синами Отця вашого, що на небі” (Maтвій 5:44–45).
Так само як ми не цураємося і не повинні цуратися членів сім’ї, з якими не погоджуємося, ми не можемо і не повинні цуратися тих, хто виглядає, думає або діє не так, як ми. Ми виявляємо найбільшу гуманність, коли виявляємо любов і доброту всім дітям Бога. Ми демонструємо свою належність до учнів Христа, коли відмовляємося від різкості в голосі, коли ми відмовляємося від іронічних ярликів і коли ми беремо участь у широкому обговоренні, прагнучи отримати чесний результат шляхом порозуміння і взаємоповаги.
Нещодавно Церква підтримала закон, що врівноважує інтереси представників нетрадиційної сексуальної орієнтації з інтересами тих, хто має традиційні релігійні погляди. Закон захищає представників нетрадиційної сексуальної орієнтації від звільнення з роботи або відмови в наданні житла з причини їхньої сексуальної орієнтації або сутності. У той же час релігійні погляди і право жити за своїми релігійними переконаннями також захищені цим надійним законом12.
Жодна із сторін не досягнула усього, чого хотіла, але наша робота з представниками нетрадиційної сексуальної орієнтації і законодавством штату Юта зменшила розбіжності в наших громадах, не завдаючи шкоди основним принципам13. Ми можемо любити одне одного, не ставлячи під удар особисті божественні ідеали. І ми можемо говорити про ті ідеали без того, щоб принижувати інших.
Ісус Христос був найкращим прикладом вияву любові до інших. Усього за кілька годин до того, як почався болісний процес сплати за гріхи кожного з нас, Він зустрівся зі своїми апостолами, щоб святкувати Пасху—Його Останню вечерю—і дати їм Свої останні настанови у цьому житті. Серед Його вчень є хвилююча заява, яка спонукає до змін: “Нову заповідь Я вам даю: Любіть один одного! Як Я вас полюбив, так любіть один одного й ви!” (Іван 13:34).
Ми можемо бути конкретними і гаряче відстоювати переваги різностатевого шлюбу без того, щоб зневажати або ображати тих, хто думає по-іншому. Незалежно від того, у що ми віримо або як це сповідуємо, як брати і сестри ми повинні намагатися розуміти одне одного. Пам’ятайте, що зрештою, незалежно від того, у шлюбі ми чи самотні, кожен є унікальною складовою величного Божого плану.
Висновок
Пророк Джозеф Сміт і Його брат Гайрум загинули мученицькою смертю 27 червня 1844 року від рук натовпу, коли знаходилися в ув’язненні. Після їхнього вбивства переслідування і зловмисники загрожували знищенням членам Церкви, поки вони будували храм у Наву. Однак вони продовжували роботу, навіть знаючи, що їм доведеться звідти піти. Перш ніж їх було вигнано зловмисниками, члени Церкви ходили до храму вдень і вночі, щоб укласти священні обіцяння, які поєднають їх у вічні сім’ї14.
Під час переходу до Долини Солоного озера мої прадідусі й прабабусі як по батьку, так і по матері, сплатили величезну ціну страждань і нужди. Сім’ї піонерів були розділені смертю, і хоча вони ховали дітей, подружжя, батьків, дідусів і бабусь та друзів під час важкого переходу на захід, вони рухалися вперед.
Їхня віра в божественний план, розроблений Небесними Батьками, Які люблять нас, давали їм сміливість перед лицем величезних земних труднощів. Вони шукали місце, де не буде переслідувань і вони зможуть виховувати свої сім’ї в любові до Бога та служінні Йому. Я вдячний, що вони пройшли той шлях.
Учення і теологія Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів у буквальному розумінні починається і закінчується сім’єю. Я повторю те, що сказав раніше: ми віримо, що жили до цього життя в духовній доземній Божій сім’ї. Як діти Небесних Батьків ми маємо підготуватися тут, на землі, до того, щоб повернутися і отримати благословення, обіцяні тим, хто дотримується Божих заповідей.
Таке знання підготує кожного з нас до того дня, коли ми помремо, а потім будемо певно знати, після повернення у Божу присутність, справжню мету Його плану для нас. Тому, як зазначено в Проголошенні про сім’ю: “Ми закликаємо свідомих громадян та відповідальних урядових службовців усього світу сприяти заходам, спрямованим на збереження і зміцнення сім’ї як фундаментальної сполуки суспільства”15.