Місце для нас
Застосування моєї віри
Ілюстрації Девіда Малана
Мою гру в пін-понг з другом Ерфрі перервали три удари у вхідні двері. Я почув незнайомий голос людини, яка розмовляла мовою хілігайнон, нашим місцевим діалектом, але мала дивний акцент.
Ерфрі поспішив до дверей. Було видно, що він чекав тих людей. “Іди сюди,—сказав він мені.— Я хочу познайомити тебе зі своїми друзями!”
Вони були у білих сорочках і краватках та прийшли, щоб навчати молодшого брата Ерфрі, готуючи його до хрищення. Я розмовляв з ними англійською, і вони були настільки цим вражені, що запитали, чи не зможу я перекладати урок для брата Ерфрі.
Я подумав, що буду виконувати пасивну роль перекладача. Але я став активним учасником, коли їхні слова торкнулися самих глибин мого серця. У мене виникло непоясниме відчуття, тривале відчуття радості, якого я раніше ніколи не мав.
Після цього випадку я попросив місіонерів навчати мою сім’ю. Але коли вони прийшли, мої батьки рішуче заявили, що в нашій сім’ї ніколи не буде місця мормону.
Я хотів охриститися, тож вирішив застосувати свою віру. Я постився і молився. Я намагався бути для них прикладом.
Через два роки завдяки моїй щирій вірі та люблячій підтримці Небесного Батька, серце мого батька зрештою пом’якшилося і він підписав дозвіл на хрищення. Я з радістю можу сказати, що моє свідчення про відновлену євангелію—це мій найцінніший скарб.
Арнел М., Негрос-Оксіденталь, Філіппіни
З Початкового товариства до Товариства молодих жінок
Мені завжди було важко пристосовуватися до нової ситуації. Ось чому я хвилювалася, коли закінчувала Початкове товариство і переходила до Товариства молодих жінок. Спочатку я не могла звикнути до розкладу. Товариство молодих жінок дуже відрізнялося—ні співів, ні спільних заходів. У нас також були спільні заходи протягом тижня.
Я просто хотіла призвичаїтися і почуватися зручно, тож я вирішила, що буду звикати до нового розкладу. Я багато молилася і почала звикати до нового розпорядку та розвивати стосунки з іншими молодими жінками.
Минали тижні, і я почала розуміти, чому мені потрібна програма Товариства молодих жінок. Я більше дізнавалася про євангелію, у мене з’являлося більше можливостей кожного тижня ставати трохи кращою, і я могла ходити до храму й відчувати Господній Дух у Його домі.
Зараз я дуже вдячна за Товариство молодих жінок. Я рада, що змогла призвичаїтися до змін і мій Небесний Батько допоміг мені в цьому.
Бетані В., шт. Флорида, США
Чистий Дух: важливіший за змагання
У восьмому класі я була членом книжкового клубу. Кожного місяця ми зустрічалися, щоб обговорити якусь книгу, а в кінці року у нас проводилися змагання, щоб побачити, яка команда знала найбільше про кожну з книг. Одне правило, якого ми завжди трималися—це читати лише прийнятні книги.
Одного місяця, коли я почала читати наступну книгу, я відчула, що вона не є прийнятною. Але мені необхідно було прочитати її, якщо я хотіла, аби команда виграла в змаганнях. Я не могла підвести команду. Через кілька розділів книга стала ще гіршою. Зрештою я відклала її. Я знала, що не можу її читати—моя духовна чистота була важливішою за перемогу в змаганнях.
Але я хвилювалася, як сказати про це команді. Увечері напередодні зборів нашого клубу я молилася, щоб Небесний Батько допоміг мені мати сміливість поговорити з друзями.
Наступного дня я дуже хвилювалася. Я сиділа зі своєю командою. Як тільки розпочалися збори, я вже була готова всім сказати, що не могла прочитати книгу. Але перш ніж я це зробила, встала керівник нашої групи і вибачилася. Вона пояснила, що не прочитала книгу перед тим, як внести її до нашого переліку книг, і не знала, про що в ній ідеться. Вона сказала, що вилучить книгу з переліку. Коли я прийшла додому, то подякувала Небесному Батькові.
Я знаю, що коли ми дотримуємося норм, Господь пильнує нас. Він не завжди попіклується про всі ситуації так, як це було в моєму випадку, але Він завжди дасть нам сміливість приймати хороші рішення.
Ешлі А., шт. Юта, США