Храм спрямовує наш погляд вгору
Джин Б. Бінгем
Генеральний президент Товариства допомоги
Подібно до телескопа, сфокусованого на зірках, яких ми не бачимо неозброєним оком, храм допомагає нашому розуму здобути вище і ширше бачення.
Відвідування храму у Вашингтоні, округа Колумбія,—одні з найяскравіших і найважливіших спогадів про ті часи, коли ми жили на середньому заході Сполучених Штатів, будучи молодою сім’єю. В той час то був єдиний діючий храм на схід від ріки Місіссіпі. Знання про те, що храмові обряди є важливими для всіх дітей Небесного Батька, допомагало відчути нагальність наших зусиль.
Як і багато з вас, ми домовлялися з друзями, щоб вони подбали про наших дітей, їхали всю ніч автобусом з іншими членами Церкви, кілька безцінних днів виконували якомога більше храмової роботи і потім їхали автобусом додому всю ніч, аби прийти на церковні збори в неділю. Ті подорожі не здавалися нам жертвою. Вони були довгоочікуваними, бо ми отримували духовний злет, який живив наші душі впродовж місяців.
Через кілька років ми раділи побудові храму в Чикаго, шт. Іллінойс,—першого храму в Північноамериканський Центральній території, збудованого через 62 роки після Кардстонського храму в Альберті, Канада. Маючи храм на відстані 45-хвилинної подорожі від дому, ми раділи, що можемо приїжджати в нього частіше, ніж раз на рік і отримувати духовне живлення регулярніше.
Однак сьогодні, коли декому з нас їздити до храму набагато ближче, буває важко часто відвідувати його. Можливо, саме тому, що храм тепер так близько, ми тішимо себе думкою: “Поїду завтра, коли матиму більше часу”. Легко відволіктися на негайні проблеми і тим часом пропускати щось важливіше. Старійшина Річард Г. Скотт (1928–2015), з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, сказав: “Я пропоную вам встановити для себе мету: вирішіть, як часто ви будете знаходити можливість брати участь в обрядах, що проводяться в діючих храмах”1.
Якщо ми нехтуємо нагодою відвідувати храм так часто, як дозволяють обставини, якщо ми легковажимо можливістю ходити до храму, коли він знаходиться через дорогу, тоді ми можемо втратити майбутні благословення і можливості, приготовані для нас Небесним Батьком і Його Сином Ісусом Христом. “Я, Господь, зв’язаний Своїм обіцянням, коли ви робите те, що Я кажу; але коли ви не робите того, що Я кажу, ви не маєте обіцяння” (УЗ 82:10).
Коли здається, що все навколо нас об’єдналося, аби не дати піти до храму, ми можемо згадати запевнення Ісуса Христа: “Страждання зазнаєте в світі, але будьте відважні: Я світ переміг!” (Іван 16:33). Якщо ми виявляємо наполегливість і йдемо до храму, незважаючи на камені спотикання, то отримаємо від Спасителя допомогу в подоланні світу, в якому ми живемо. Одного разу, коли ми з чоловіком готувалися до храмової поїздки, на нас посипалися проблеми. В кінці, майже перед виходом з дому, ми почали “з’ясовувати стосунки”. Коли ми удвох мовчки йшли до машини, то почули, як найстарша дочка заспокоювала свою сестру: “Не переживай. Вони завжди повертаються з храму щасливі”. І вона була права!
Храм нагадує нам про вічність
Незалежно від того, приходимо ми до храму з радісним серцем, чи пригнічені сумом, храм—це місце, де кожен гідний член Церкви, який має щире серце, отримує натхнення і зміцнення.
Я приходила до храму, відчуваючи крила за спиною, завдяки почуттю вдячності за благословення, які проливалися на близьку людину в скрутних обставинах; я також тихо плакала від смутку за власні промахи. Я отримувала підказки і настанови, а іноді й догану від Духа, коли служила повірником за жінку, яка отримувала обряди, що дозволять їй розвиватися протягом вічності. Усі ті випадки надихали й зміцнювали мене. І, так, зізнаюся, я багато разів відсиджувала у храмі з відчуття “обов’язку”, просто виконуючи своє зобов’язання, і навіть іноді дрімала під час храмових сесій у ті роки, коли була вчителем ранкової семінарії! Але після кожного відвідування храму я отримувала благословення. Незалежно від того, отримуємо ми негайні благословення чи наші зусилля спрямовані на накопичення благословень у майбутньому, кожна мить, яку ми проводимо в храмі, сприяє нашому особистому зростанню.
Перебування у храмі нагадує нам про період вічності: і тоді, коли ми озираємося на своїх предків, і тоді, коли дивимося в майбутнє—на наших дітей. Наші діти також зміцнюються у баченні вічності, коли зосереджуються на храмі. Як ми можемо краще підготувати їх до храму—до цього важливого кроку на шляху вічного зростання? Президент Рассел М. Нельсон, президент Кворуму Дванадцятьох Апостолів, казав: “Батьки мають навчати дітей про важливість храму з раннього віку”2. Президент Спенсер В. Кімбол (1898–1985) радив батькам повісити зображення храму в дитячій кімнаті, щоб діти могли дивитися на священне нагадування кожного дня, поки воно не стане частиною їхньої сутності3. Ви також можете розповідати дітям про благословення, які отримували завдяки відвідуванню храму, а також ділитися власним свідченням про радість, яку приносить думка про те, що ваші з ними стосунки триватимуть у вічності. І ви можете підтримувати своїх підлітків у їхньому бажанні виконувати хрищення за померлих. Під час уроків на домашніх сімейних вечорах і коли в розмові виникне можливість навчати, пам’ятайте, що “храм—це тема для кожної вправи, кожного уроку, кожного кроку вперед у Церкві”4.
Якщо ви будете співати з дітьми: “Люблю на храм дивитись, Колись туди ввійду. І там з Небесним Батьком завіти укладу”5, ви їм допоможете розвинути бажання увійти в святий Господній дім. І ваше серце сповниться вдячністю за Небесного Батька, за Його план спасіння, за Спасителя і Його Спокуту, яка дала вам можливість бути разом зі своїми рідними. Шлях Спасителя є шляхом, “що веде до щастя в цьому житті і вічного життя у світі прийдешньому”6. Той шлях веде до храму і пролягає через храм!
Храми є прихистком від світу
Вплив світу може віддаляти нас від храму. Один милий юний друг бентежився через думки та інсинуації навколо Церкви, про які читав у Інтернеті. Він вирішив не ходити до храму до тих пір, поки не знайде відповіді на свої запитання. Від щирого серця я благаю всіх вас, хто може мати запитання, що впливають на ваше свідчення, не припиняти молитися і вивчати Писання та продовжувати ходити до храму, поки ви будете шукати відповіді, що принесуть вам мир. Міцно тримайтеся євангелії, аби не відволіктися на розумні, однак хибні ідеї та думки. Людина, яка має фізичне захворювання, не буде просити зірку футболу дати пораду щодо лікування, так само і важливі питання духовного характеру не можуть бути правильно вирішені тим, хто має обмежене розуміння відновленої євангелії Ісуса Христа. Святий Дух, Який свідчить про правду стосовно всього (див. Moроній 10:5), скаже “у твоєму розумі і у твоєму серці” (УЗ 8:2), що є вічною істиною.
Місцем, де цей Дух відчувається найсильніше, є храм. Якщо ви гідні увійти до Господнього дому (як це було визначено вами та єпископом), будь ласка, приходьте до храму зі своїми запитаннями і отримуйте запевнення, що навіть якщо ви не розумієте всього зараз, Господь це розуміє. Пам’ятайте про все, що ви дійсно знаєте і розумієте. Те, що ви дійсно знаєте і про що отримали духовне свідчення, принесе вам “мир Божий, що вищий від усякого розуму, [і] [з]береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі” (Филип’янам 4:7). Я свідчу, що розуміння і мир, яких ви прагнете, прийдуть, якщо ви будете й надалі вірити, що Небесний Батько направить і скерує вас до істини.
Ісая нагадує нам, що храм є “захистом … від негоди” (Iсая 4:6). Слова Президента Монсона також дають запевнення: “Входячи у двері храму, ми залишаємо позаду себе відволікання й збентеження світу. У цьому священному святилищі ми знаходимо красу й порядок. Тут наші душі знаходять спокій і перепочинок від життєвих турбот”7.
Оскільки життєві клопоти збільшуються і тиск повсякденного життя стає сильнішим, ми повинні зосередити свою увагу на тому, що дійсно має значення. Легко зосереджуватися на негативному і на мирських негараздах, розглядаючи всі наші недоліки та проблеми під мікроскопом. Перебування в храмі нагадує нам, що треба мати в полі зору вічну перспективу. Подібно до телескопа, сфокусованого на зірках, яких ми не бачимо неозброєним оком, храм допомагає нашому розуму здобути вище і ширше бачення. Він допомагає нам бачити себе такими, якими Небесний Батько задумав нас, сподіватися і працювати над тим, щоб стати такими. Це допомагає нам зосередитися на вічних істинах—на Небесних Батьках, які люблять нас і бажають нам допомагати, на істинній цінності Їхніх дітей і на тому, якими ми здатні стати як “спадкоємці … Божі, а співспадкоємці Христов” (Римлянам 8:17). У храмі пояснюється план Бога і укладаються священні завіти. У храмі ми отримуємо засоби, що допоможуть сягнути своєї вищої і кращої вічної сутності.
“Коли ми відвідуємо храм,—сказав Президент Монсон,—можуть зростати наша духовність і відчуття миру, які перевершують будь-які інші почуття, здатні прийти в людське серце. Ми будемо розуміти справжнє значення слів Спасителя, коли Він сказав: “Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю! Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається” [Іван 14:27]”8.
Ваше служіння у храмі вплине на інших людей
Дух, який ви матимете після служіння у храмі, впливатиме на багатьох людей, з якими ви спілкуєтеся—навіть на тих, про кого ви й не думаєте. Після одного з відвідувань храму у Вашингтоні, округа, Колумбія, група членів Церкви ділилася свідченнями, поки автобус долав кілометри, везучи нас додому. Один за одним учасники ділилися своєю радістю і вдячністю за земні та вічні благословення храму. Наш водій, який не належав до Церкви, зрештою не витримав. Він схопив мікрофон і подякував за можливість бути з нами. Потім він сказав: “Люди, я не знаю, що у вас таке є, але відчуваю щось особливе”. Звичайно ж, провідник місіонерської роботи приходу, який був в автобусі, узяв у нього контактну інформацію і пізніше передав її місіонерам.
Пропоную і вам якомога частіше користуватися перевагами дару, яким є наявність храму поблизу вас. Ви відчуєте більше сили і знайдете спокій у домі Господа Ісуса Христа, бо Він є світлом, життям та надією для світу. Оскільки ми живемо в останні дні перед Його обіцяним поверненням, отримуйте Його світло і відчувайте надію, яку дають Його святі храми.