Передчасне повернення
Автор живе в шт. Аризона, США.
Є багато способів продовжувати служити Господу і знаходити сенс життя після передчасного повернення з місії.
Мої батько і мама служили на місії. З дитинства я чула їхні місіонерські історії та мріяла про день, коли зможу служити Господу місіонером повного дня.
Підготовка до місії була найпрекраснішим часом у моєму житті. Я була ближче до Господа, ніж будь-коли. Я отримала покликання служити в Будапештській Угорській місії і поїхала до центру підготовки місіонерів (ЦПМ) у Прово, налаштована повністю присвятити себе Небесному Батькові.
Перебування в ЦПМ дало мені надзвичайний духовний досвід. Наближаючись до Господа, я щиро молилася, щоб бути готовою виконувати все, що Він попросить, і пообіцяла, що любитиму угорців усім серцем.
Майже під кінець перебування в ЦПМ я захворіла. Після короткого перебування вдома для одужання я отримала можливість продовжити свою місію в Угорщині. У мене була прекрасний тренер, сестра Саншайн Нестор, яка навчала мене, як бачити щоденні лагідні милості й чудеса Господа.
Через кілька місяців я знову захворіла. Хоча разом з сестрою Нестор ми продовжували працювати якнайкраще, мені знову довелося повернутися додому.
Я відчувала, що зрадила Господа, бо не відслужила “повну” місію. Я була переконана, що залишалися угорці, яких я “повинна була” навчати, якби не захворіла. Я думала, може в мене не було достатньо віри, щоб зцілитися, бо, зрештою, Господь оберігає місіонерів. Я ніколи не думала, що моя жертва Господу полягатиме не в тому, щоб віддати півтора роки життя, а в тому, щоб пожертвувати тією місією, яку так чекала.
Мої пошуки сенсу життя вдома
Коли я зійшла з літака, повернувшись додому, то не могла не думати, що найважливіша робота в моєму житті залишилася на місії. Знадобився час, щоб зрозуміти, що була робота і вдома, яка наповнювала моє життя сенсом.
З якої б причини ви не поверталися раніше з місії, вирішіть сьогодні, що цей досвід стане вашим кроком вперед на шляху зростання, а не кроком назад. Я повернулася додому через стан здоров’я, але інші повертаються додому з різних причин, у тому числі й через провину. Саме тому кілька поданих нижче ідей можуть не підходити для вашої ситуації. Моліться Господу, щоб знайти спосіб служити Йому вдома. Наприклад, якщо ви повернулися додому через провину і все ще не є гідними відвідування храму, для вас можуть стати суттєвими регулярні прогулянки навколо храму і зобов’язання колись повернутися у Його святий дім.
Крім того, читання Писань, молитва і відвідування церкви стали наступними важливими кроками на моєму шляху до зцілення.
1. Підтримувати зв’язок
Моїм першим кроком до пошуку сенсу в житті було підтримання зв’язку зі святими і з місіонерами в Угорщині. Деякий час я жила в очікуванні днів підготовки, коли зможу отримати електронні листи від сестри Нестор і моїх напарниць з ЦПМ. Маю зізнатися, іноді було нелегко читати про служіння на місії моїх напарниць або розмовляти з угорцями, за якими я так сильно сумувала. Але тепер, озираючись назад, я усвідомлюю, що було вкрай необхідно для мого зцілення почути про дива, які там відбувалися.
2. Індексування он-лайн
Мій молодший брат, який отримав лагідну підказку від мами, переконав мене почати індексувати. Спочатку я індексувала партії імен, щоб заспокоїти його, але одного дня на моєму екрані з’явилися реєстри з угорськими іменами. Дух пролився на мене і навчав, що я можу допомагати приводити душі угорців до Христа—просто по інший бік завіси!
3. Встановлення цілей
Після місії усі мої цілі, які я ставила до місії, здавалися недосяжними з огляду на мій стан здоров’я. Але з часом я зрозуміла, що були цілі, яких я могла досягати, навіть лежачи. Я назвала такі цілі, як читання книги Ісус є Христос “горизонтальними цілями” і щоденно працювала над ними.
4. Повернення до навчання
Серед цілей, поставлених до місії, було закінчення коледжу. Хоча ходити на навчання було б важко через хворобу і постійні візити до лікаря, батько заохотив мене навчатися он-лайн в Університеті Бригама Янга. Це була не лише досяжна горизонтальна ціль, але я також зрозуміла, що, можливо, зможу досягнути більше цілей, поставлених до місії, ніж раніше думала.
5. Служити на місії он-лайн
Якось у церкві одна сестра підійшла до моєї мами і сказала: “А чи знаєте ви, що Дестіні може служити на он-лайн місії з індексування? Таке несподіване запитання було відповіддю на мої молитви. Я могла служити Господу дев’ять місяців як місіонер церковного служіння з надання підтримки індексаторам. Це була місія, яку я могла виконувати!*
6. Викладати заняття з підготовки до місії
Коли мені стало легше контролювати своє здоров’я, я почала навчатися в громадському коледжі, в той же час служачи на місії он-лайн. Мене попросили вести заняття з підготовки до місії в найближчому інституті релігії. Це викладання допомогло зрозуміти, що мій ентузіазм до місіонерської роботи не згас і що навіть коротка місія збагатила мене значним досвідом, який був цінним для студентів.
7. Волонтерське служіння в ЦПМ
Після того як я успішно провчилася один семестр у коледжі недалеко від дому, я переїхала до Юти, США, щоб навчатися в УБЯ. Спочатку я ледь могла спокійно проходити повз ЦПМ у Прово, не відчуваючи припливу суперечливих почуттів. Але я почала щотижня працювати волонтером у ЦПМ і зрозуміла, що мені дуже допомагали зустрічі з чудовими місіонерами, яких направляли в мою улюблену Угорщину.
8. Виконання храмової роботи
Угорська сестра Едіт, яка підготувала приблизно 150 тис. імен для храму, попросила мене віднести кілька з тих імен до храму. Я відчувала таку радість, виконуючи спасительні обряди для цих угорців!
Поступове зцілення шляхом виконання Його роботи
Служіння на місії було моєю найважливішою мрією в житті і, зрозуміло, я відчувала себе розгубленою, повернувшись додому передчасно. Певний час мені було важко говорити про місію. Мені треба було подолати відчуття провалу. Мені треба було навчитися оцінювати свою місію з огляду на бажання служити, а не на тривалість служіння. Хоча я в той час не розуміла, що кожен з цих кроків у пошуках сенсу життя також приносив зцілення.
Упродовж років я хвилювалася, що повернення до Угорщини буде для мене емоційно важким. Коли я згодом поїхала туди, лише на другий день я усвідомила, що не лише не маю відчуття болю, але навпаки: мене переповнює радість повернення! Тоді я зрозуміла, що Небесний Батько дав мені можливість відчути силу зцілення Спасителевої Спокути. Я знаю тепер, що завдяки Спокуті Ісуса Христа все в кінці буде виправлено.