Дивись і живи

Старійшина В. Марк Бассет

Сімдесятник

Коли ми звертаємося до Бога, то знаходимо джерело постійного духовного оновлення.

Коли я був дитиною, моя сім’я постійно подорожувала між Північною Каліфорнією і Ютою, США. Нам не стільки подобалася подорож пустелею, скільки прибуття до місця призначення і радість від зустрічі з родичами.

Того літа, коли я відбував на місію повного дня, я знову поїхав провідати родичів у Юті. Але цього разу ми з молодшим братом Девідом подорожували самі. Нам було 16 і 18 років на той час. Ми досить часто долали той 10-годинний шлях із сім’єю, тож були абсолютно впевнені, що цього разу зможемо справитися самі.

Ми відвідали свого дядька Кея, тітку Даяну і двоюрідну сестру Мішель. Потім, коли Девід вирішив залишитися ще на якийсь час, мені довелося повертатися до Каліфорнії самому, щоб потрапити на прийом до стоматолога.

Вже наближалася ніч, коли я виїхав зі Спеніш-Форк, шт. Юта, щоб розпочати подорож, яка триватиме всю ніч. Спочатку все було добре. Невдовзі я повернув з траси, яка йшла з півночі на південь, на трасу, яка пролягала зі сходу на захід. Я увімкнув фари і помчав крізь західну Юту. Я намотував кілометри, ніч у пустелі ставала все темнішою, і я помітив, що мені стає все важче і важче бачити дорогу. Нарешті я зрозумів, що мої фари світять усе тьмяніше і тьмяніше. Зрештою вони зовсім згасли, мотор захлух і авто зупинилося на межі штатів.

Акумулятор сів. Машина не могла рухатися далі. Хоча я все робив для того, щоб у мене було достатньо пального і навіть розрахував, коли мені треба буде спинятися на заправку, я не був готовий до поламки в електропостачанні.

Що таке генератор?

Я виховувався батьком, який пишався тим, що самостійно ремонтував сімейні авто. Він навчав нас автомеханіці, тож я знав, що хороший акумулятор не розрядиться, поки машина рухається, якщо тільки немає проблеми з генератором. Генератор—це пристрій, який перетворює механічну енергію на електричну. Він використовує кінетичну енергію працюючого двигуна на створення магнітної енергії, яка перетворюється на електричний струм, що постійно заряджає акумулятор. Це дає можливість фарам, радіо, кондиціонеру та іншим електричним пристроям працювати безперебійно. Це також допомагає двигуну працювати.

Тож щось сталося з генератором у моїй автівці. Мені потрібно було його полагодити або замінити, перш ніж я зможу рухатися далі.

У ту добу, коли ще не було мобільних телефонів, єдине, що мені залишалося,—це йти пішки. Згодом мене підібрав якийсь чоловік і довіз до найближчого міста. З телефону-автомата я викликав евакуатор. Я сидів у кабіні з водієм під час годинної поїздки до свого авто. Потім я знову сидів з ним, поки ми поверталися до маленького містечка разом з моєю автівкою. Нарешті, через чотири години після того, як я вийшов з машини після її поламки, я знову в ній сидів перед станцією технічного облуговування і спав, чекаючи, коли вона відкриється.

Коли прийшов менеджер, він посміявся над тим, що в такому маленькому містечку буде необхідна запчастина. Він міг подати заявку, але її буде виконано не раніше, ніж через два–три дні. Потім він висловив мені свої співчуття. Він сказав, що може поставити мій акумулятор на зарядку години на три. Цього буде достатньо, щоб доїхати до наступного міста. Можливо, там буде необхідна запчастина.

Після зарядки акумулятора я вирушив у дорогу, не вмикаючи нічого, щоб не марнувати дорогоцінну електрику. Я доїхав до наступного міста, але і там не виявилося необхідної деталі. Цей цикл тривав далі—тригодинна зарядка для двогодинної подорожі від одного міста до іншого. Завдяки добрим людям в усіх містечках, через які я проїжджав, я таки доїхав до батьківського дому, виснажений 30–годинною поїздкою, але живий і здоровий.

Духовна манна

Можна провести паралель між моєю поїздкою і переходом ізраїльтян через пустелю у старозавітні часи. 40 років ізраїльтяни постійно живилися їжею, яку отримували з небес і яка називалася манною. (Див. книгу Вихід, розділ 16, і книгу Числа, розділ 11).

У наш час ми маємо таку ж потребу в небесній їжі—духовній їжі. На щастя, ми можемо створити духовний генератор, який буде “виробляти” необхідну нам “духовну манну”. Оскільки наші духовні потреби задовольняються завдяки підтримуванню стосунків з Небесним Батьком і Його Сином Ісусом Христом, то так само, як ізраїльтяни щодня відводили час на збирання фізичної манни, сьогодні ми повинні збирати духовну манну за допомогою молитви, вивчення Писань і зусиль постійно мати супровід Святого Духа.

З часом ізраїльтяни втомилися збирати фізичну манну і “стал[и] вередувати”, згадуючи про те, що вони залишили (Числа 11:4). Якщо ми дозволяємо собі втомлюватися від збирання духовної манни, то можемо помічати, як прагнемо того, що не співпадає з нашими найкращими духовними інтересами. Як і незадоволені ізраїльтяни, ми ризикуємо втратити бачення своєї початкової мети—прибути до обіцяної землі. Ми можемо навіть жалкувати, що взагалі пішли з “Єгипту” (див. Числа 11:5–6). Згодом наш духовний генератор перестає функціонувати, і ми неспроможні рухатися вперед. Ми помічаємо, що застрягли, відчуваємо голод і шукаємо порятунку.

Помічати чудеса

Президент Спенсер В. Кімбол (1895–1985) навчав: “Іноді здається, що ми сприймаємо Писання як щось звичайне, тому що не повністю цінуємо унікальність цього скарбу і того, наскільки ми благословенні тим, що маємо їх. Здається, що ми настільки звикли до наших подій в цьому світі і так звикли чути навчання на євангельську тематику серед нас, що нам важко уявити, що щось може бути інакше”¹.

Ми ніколи не повинні легковажити своєю потребою щоденно вивчати Писання, молитися і слухатися, бо все допомагає нам постійно мати супровід Святого Духа. Якщо ми знехтуємо тим, що дає духовний заряд нашому життю, втомимося від цього або просто будемо механічно все виконувати, тоді наш духовний генератор не буде повноцінно працювати. Ми можемо повільно розряджатися духовно, принаймні настільки поступово, що перестанемо це помічати. У такі часи єдиний спосіб відновитися—це звернутися до Ісуса Христа і покаятися. Завдяки Спокуті Ісуса Христа і щирому покаянню все буде відновлено.

Дивись і живи

Коли ізраїльтяни скаржилися, вони переставали відчувати вдячність за те, що отримували їжу. Як покарання “послав Господь на той народ зміїв сарафів, і вони кусали народ. І померло багато народу з Ізраїля” (Числа 21:6).

Зрештою “прийшов народ до Мойсея та й сказав: Згрішили ми, бо говорили проти Господа та проти тебе. Молися до Господа, і нехай Він забере від нас цих зміїв. І молився Мойсей за народ.

І сказав Господь до Мойсея: Зроби собі сарафа, і вистав його на жердині. І станеться, кожен покусаний, як погляне на нього, то буде жити.

І зробив Мойсей мідяного змія, і виставив його на жердині. І сталося, якщо змій покусав кого, то той дивився на мідяного змія і жив!” (Числа 21:7–9).

Сучасні мідяні змії

Мідяний змій—це символ Христа, піднятого на хресті (див. Іван 3:14–15). Коли ми шукаємо поради у сучасних пророків, ми дивимося на Христа, бо пророки спрямовують наш погляд на план Небесного Батька і на центральну роль Ісуса Христа. Як і добросердечні люди, які дозволяли мені заряджати мій акумулятор, сучасні пророки, провидці й одкровителі підзаряджають нас духовно, нагадуючи, що ми є дітьми Небесного Батька і що Його “робота і … слава—здійснювати безсмертя і вічне життя людини” (Мойсей 1:39). Вони особливо радять наповнювати більшим сенсом наше поклоніння в Суботній день, бо тоді зросте наша віра в Небесного Батька і в Його план щастя та в Ісуса Христа і в Його Спокуту.

Історія про Мойсея і мідяного змія також згадується у Книзі Мормона, де нам сказано, що “багато хто дивився і жив” (Aлма 33:19; див. також вірші 20–22). Однак інші відмовилися подивитися. “Робота, яку вони мали виконувати, полягала в тому, щоб дивитися; і через простоту того шляху, або легкість його, багато було таких, які загинули.” (1 Нефій 17:41). Чи скажуть колись так і про нас, що ми відмовимося дивитися на пророків і дослухатися до їхньої поради через легкість шляху?

“Якби ви могли бути вилікуваними просто кинувши поглядом ваших очей, щоб вас можна було вилікувати, чи не глянули б ви швидко[?] …

… Тоді киньте поглядом ваших очей і почніть вірити в Сина Божого” (Aлма 33:21, 22).

Я вдячний за благословення, що приходять до нас, коли ми невпинно прямуємо “автострадою, що веде в небеса” і заохочуємо інших робити так само. Я так само вдячний за можливість, якщо ми раптом зійдемо на манівці, покаятися, облишити старі звички і повернутися на належний шлях. Благословення—незмірні.

У іншому уривку Книги Мормона, де йдеться про те, що сталося з ізраїльтянами, підсумовується: “І так само, як всі, хто дивився на того змія, залишалися живими, саме так усі, хто дивитиметься на Сина Бога з вірою, маючи упокорений дух, можуть жити, аж до того життя, яке вічне” (Геламан 8:15).

Якщо ми дослухаємося до слів сучасних пророків, ми розвиваємо віру в наших серцях. Ми зміцнюємося, щоб подолати перепони на нашому шляху, так само як мені довелося йти вперед у пустелі тієї літньої ночі. Я свідчу, що коли ми дивимося на нашого Небесного Батька і Його Сина Ісуса Христа, ми знайдемо сенс і мету у своїй подорожі.

Ви можете знайти ідеї для домашнього сімейного вечора на основі цієї статті на сайті lds.org/go/11811.