Ділитися євангелією з друзями та сім’єю

Всі ми знаємо, як важливо ділитися євангелією з близькими. Пам’ятаєте, в книзі Учення і Завіти Господь говорить нам: “Ось, Я послав вас свідчити і попереджати людей, і належить кожній людині, яку було попереджено, попередити свого ближнього” (УЗ 88:81). Ці прості слова заохочують нас передати іншим дорогоцінне знання, яке ми вже маємо і у відповідності з яким намагаємося будувати своє життя. Чому нам потрібно це робити? Господь дає таку відповідь: “А тепер, ось, Я кажу тобі, що найціннішим для тебе буде проголошувати покаяння цьому народові, щоб ти міг приводити душі до Мене, щоб ти міг відпочити з ними в царстві Мого Батька” (УЗ 15:6).

Розуміючи важливість дорученої нам справи та усвідомлюючи цю відповідальність, ми інколи можемо відчувати страх, який гасить в нас бажання ділитися євангелією з друзями, родичами, колегами на роботі. З’являються думки про те, що, дізнавшись про нашу віру, їхнє ставлення до нас може змінитися. Що ж може допомогти нам подолати той страх і навчить відкрито й з любов’ю проповідувати?

В пошуках відповіді нам треба пам’ятати, що ми створені “в Христі Ісусі на добрі діла” (Ефесянам 2:10). Можливо, це найголовніше, що має надихати й заохочувати нас робити місіонерську роботу. Адже, коли ми це робимо, то даруємо людям надію на краще, вказуємо шлях і повідомляємо про план, завдяки якому вони зможуть повернутися до своїх Небесних Батьків та щасливо жити разом з Ними.

Наші духовні знання—це велике багатство; але інколи ми сприймаємо його як належне. Однак згадайте, наскільки життя може бути важким та невизначеним без них. Наш особистий життєвий досвід підтверджує це. Бог хоче “здійснювати безсмертя і вічне життя людини”. А досягти цього Він може лише через нашу дієву любов до ближніх. Розуміння цього, а також знання про те, ким ми є і навіщо прийшли на землю, показує нам величезне значення місіонерської роботи. Саме причетність до цієї великої справи Бога й дає нам натхнення відкрити вуста, долаючи страх і хвилювання, і почати з незнайомцем розмову про віру.

Ще один фактор, який впливає на успіх місіонерської роботи,—це сталість. З власного досвіду я знаю, що не можна, розказавши комусь про євангелію один раз, чекати позитивних результатів. Звичайно ж, інколи трапляється й так, що ми сіємо на родючу землю і однієї розмови досить, щоб людина відчула Дух. Але, все ж таки, місіонерська робота полягає в іншому: в намаганні бути найвірнішим учнем Ісуса Христа кожного дня, щоб стати прикладом для оточуючих. Тоді, відчувши нашу доброту та щиру турботу, побачивши наше щастя, яке ми отримуємо в житті завдяки євангелії, вони зроблять крок назустріч божественній істині.

Наше особисте духовне вдосконалення через вивчення Священних Писань, прагнення до безумовного дотримання заповідей і створення власної духовної чистоти також повинно бути постійною практикою в нашому житті, адже лише тоді наші слова не будуть відрізнятися від наших справ. Нам не можна зупинятися на цьому шляху, оскільки, завдяки цьому курсу ми маємо можливість завжди мати поруч нашого помічника—Святого Духа. Він завжди підкаже нам, з ким потрібно зустрітися та про що саме поговорити. Коли я спілкуюсь із кимось на євангельські теми, то завжди покладаюсь на Святого Духа і завжди отримую допомогу від Нього, а люди, які про Нього до цього не знали, стверджують, що відчували Його.

Мені доводилось зустрічати й тих, хто висміював мене і мою віру. Це було неприємно і навіть боляче. Але час минав і вони бачили, як принципи євангелії, за якими ми живемо, допомагають мені і членам моєї сім’ї ставати кращими людьми, що мало позитивний вплив на усі аспекти нашого життя. Я пам’ятаю, як через деякий час дехто з тих людей дякував мені за те, що я поділився духовним досвідом з ними, бо він змінив їхнє життя на краще. Більше не було глузувань, їхні слова були сповнені поваги до моєї віри і моєї відданості їй. Мені радісно, що люди, які шукають відповіді на свої запитання, інколи звертаються до мене, знаючи, що я член Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів.

Брати і сестри, ідіть уперед, не бійтесь осуду, говоріть про те, у що вірите, і нехай люди знають, що ми всі—діти нашого Небесного Батька, Який любить Своїх дітей і бажає, щоб вони знали про Його Спокуту.