На місіонерській ниві
Додаткова допомога
Автор живе в штаті Айова, США.
Під час місії ви можете зустріти слухачів, яким буде потрібен помічник, готовий поринути з ними у той процес [навернення].
Фотографія аквалангіста від Getty Images
Я опускалася під воду у своєму темпі. Півтора метри … я відчула існуючий тиск. Тепер три метри. Раптом стало темно. Мені не вистачало повітря. Цей крижаний, темний океан був аж ніяк не схожий на басейн, в якому ми тренувалися. У нападі страху і клаустрофобії я рвонула на поверхню води.
“Що сталося?”—спитав мене помічник інструктора. Під маскою у мене підступили сльози. Я була в процесі здачі іспиту на отримання сертифікату з підводного плавання, виконуючи 9-ти метрове занурення—одну з необхідних навичок для складання іспиту. Помічник побачив мою паніку і запевнив, що зі мною все буде гаразд. Він заохочував, однак не змушував. В якийсь момент він сказав мені: “Тобі не обов’язково це робити”. Саме тоді я усвідомила, що хотіла цього.
Я усвідомила, що хоча це для мене було важко, я хотіла це здійснити; я хотіла отримати свій сертифікат. Тож я приборкала свій страх і виконала решту вимог разом з класом, аби скласти іспит. Це було важко, але після заохоченням я змогла це зробити.
Через кілька місяців, коли я служила місіонером у Перу, я пригадала свій нелегкий досвід з підводного плавання. На той момент я запрошувала людей зміцнювати свою віру і змінити своє життя. Ми з напарницею особливо любили приходити до однієї сім’ї—Румайсів. Каріна та Енріке разом з двома своїми доньками підліткового віку Карен і Ніколь часто приймали нас у себе, і ми їх швидко полюбили. Невдовзі Каріна, Карен і Ніколь прийняли євангелію й приєдналися до Церкви.
Однак, Енріке потребував додаткової допомоги. Наше послання відрізнялося від того, в чому виховувався він, тож нам знадобився певний час, аби завоювати його довіру. У Енріке були різні сумніви. Головним аспектом євангелії, який його непокоїв, була Книга Мормона. Він ніколи не чув про цю книгу, і йому було важко її читати й розуміти. Це незнайоме викликало в Енріке відчуття непевності.
У той момент Енріке був схожий на мене, коли я зринула на поверхню води: здавалося, кожен занурювався з легкістю, тоді як я була скута страхом. Як і мені тоді, все, що потрібно було Енріке, аби досягти успіху, це додаткова допомога.
Ця допомога приходила до нього в різному вигляді. У нього були місіонери, які допомагали йому розібратися з сумнівами і відчувати Духа. У нього також були члени приходу, які товаришували з ним і навчали його ролі батька. Однак найбільшою допомогою з усіх для Енріке була власна сім’я.
Ще до свого хрищення Румайси започаткували звичку мати сімейну молитву і сімейне вивчення Писань. Вони придбали для Енріке примірник Писань зі збільшеним шрифтом, а також аудіоверсію, щоб йому було легше вивчати Книгу Мормона. Ці прості зусилля надзвичайно допомогли Енріке. Ніхто ніколи не тиснув на нього; вони просто підтримували його. Своїми діями вони казали йому: “Ми знаємо, ти можеш це зробити”.
Така допомога дозволила Енріке відкрити для себе силу Книги Мормона. Одного дня він заявив, що прослухав усю книгу і знає, що це слово Бога. Десь через чотири місяці після хрищення дружини й дочок Енріке зробив такий самий крок і був охрищений.
Енріке каже, що вдячний за отримані ним допомогу і терпіння, які дозволили йому піднятися до того рівня, де він перебуває сьогодні. Як місіонерка я відчувала себе благословенною, що стала свідком прикладу любові цієї сім’ї, коли вони допомогли своєму чоловікові й батьку побороти власні сумніви. Також я була вдячна за свій нелегкий досвід з підводного плавання, який дозволив мені хоча б трохи зрозуміти почуття Енріке й те, що інші слухачі могли відчувати під час процесу навернення.
Коли під час місії ви запрошуєте людей покаятися і змінитися, пам’ятайте, що іноді все, що людям потрібно для успіху—це трохи додаткового заохочення. Можливо, їм потрібен поруч хтось надійний і більш досвідчений, хто б сказав: “Все буде гаразд. Я знаю, що ти це можеш. Я справді вірю в тебе”. Можливо, вони сподіваються, що ви будете тією людиною, яка буде готова зануритися з ними у цей процес, допомогти їм виробити нові звички та навички й допомогти їм здобути свій “сертифікат”, який зрештою є схваленням від Господа.