П’ять порад для хорошого слухача

Якщо ви дійсно слухаєте, то краще знатимете, як задовольняти духовні й мирські потреби інших людей у спосіб Спасителя.

Старійшина Джеффрі Р. Холланд, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, сказав: “Мабуть, важливіше слухати, а не говорити. … Якщо ми слухаємо з любов’ю, нам не потрібно думати, що ж сказати. Це буде нам дано—через Духа”¹.

Вміння слухати—це навичка, яку можна розвинути. Слухання виявляє нашу любов до інших, допомагає розвивати міцні стосунки і запрошує Духа, Який благословляє даром розпізнання, допомагаючи зрозуміти потреби інших людей². Ось п’ять порад, які допоможуть нам стати кращими слухачами.

1. Давайте їм час

Багатьом людям потрібен час, щоб зібратися з думками перед тим, як говорити. Дайте їм час подумати, як перед тим, що вони щось скажуть, так і після того (див. Якова 1:19). Лише той факт, що вони перестали говорити, не означає, що вони сказали все, що їм потрібно було сказати. Не бійтеся мовчання (див. Йов 2:11–3:1 і Aлма 18:14–16).

2. Виявляйте увагу

Ми думаємо швидше, ніж інші говорять. Опирайтеся спокусі робити завчасні висновки або передбачати, що ви скажете, коли співрозмовник закінчить говорити (див. Приповісті 18:13). Натомість слухайте з наміром зрозуміти. Ваша відповідь буде кращою, бо вона буде основуватися на глибшому розумінні.

3. Уточнюйте

Не бійтеся ставити запитання, які пояснюють те, чого ви не розумієте (див. Maрк 9:32). Уточнення зводять до мінімуму непорозуміння і виявляють вашу зацікавленість у розмові.

4. Розмірковуйте

Скажіть своїми словами те, що почули, і те, як ви зрозуміли почуття інших. Це допоможе їм дізнатися, чи їх зрозуміли, а також дає можливість дати пояснення.

5. Знайдіть спільне.

Ви можете не погодитися з усім сказаним, але погодьтеся з тим, з чим можете, не викривляючи своїх власних почуттів. Уміння погоджуватися може розсіяти тривогу й настороженість (див. Maтвій 5:25).

Президент Рассел М. Нельсон навчав, що нам слід “вчитися слухати, і слухати, щоб навчатися одне від одного”³. Якщо ви слухаєте з наміром навчатися від інших, то вам буде легше розуміти їхні потреби і ви відчуєте, як піклуватися про людей навколо вас так, як робив би це Спаситель.

Слухати—це любити

Одна історія, яку розповів старійшина Холланд, ілюструє силу слухання:

“Мій друг Трой Рассел повільно від’їжджав пікапом від свого гаража. … Він відчув, що його заднє колесо на щось наїхало. … Він вийшов і побачив, що його дорогоцінний дев’ятирічний син Остін лежить долілиць на тротуарі. … Остіна не стало.

Трой був невтішний. … Але … ту сповнену муки пробоїну [закрив] … Джон Маннінг.

Я, чесно кажучи, не знаю, за яким графіком Джон і його молодший напарник відвідували дім Расселів. Я знаю лише, що навесні того року брат Маннінг простягнув руку і допоміг Трою Расселу подолати ту трагедію, що сталася на дорозі, так ніби він власноруч витяг маленького Остіна. Як … брат у євангелії, яким він і є, Джон, будучи носієм священства, просто виявив турботу і піклувався про Троя Рассела. Він почав такими словами: “Трой, Остін хоче, щоб ти знову звівся на ноги—у тому числі на баскетбольному майданчику. Тож я буду тут кожного ранку о 5:15. Будь готовий”. …

“Я не хотів іти,—розповідав мені Трой пізніше,—тому що я завжди брав Остіна з собою. … Але Джон наполягав, тож я пішов. Починаючи з того першого дня, ми говорили—краще сказати я говорив,—а Джон слухав. … Спочатку було важко, але поступово я зрозумів, що мої сили відновлюються завдяки [Джону Маннінгу], який любив мене і вислуховував, поки нарешті в моєму житті знову не зійшло сонце”⁴.