Благословення за сміливість
Крістін Мак-Елдеррі, шт. Массачусетс, США
Ілюстрація Діллін Марш
Я охристилася, коли мені було 19 років. Багато членів моєї сім’ї та друзів не прийняли мого рішення приєднатися до Церкви, але це мене не зупинило. Через два дні я почала свій другий рік у коледжі. Після повернення в студмістечко, я почала хвилюватися через свою нову віру.
Я непокоїлася, що мені не вистачить сміливості відстоювати свою релігію. Я почувалася самотньо. Я ніколи не зустрічала жодного члена Церкви в коледжі, і я не знала, де шукати дім зборів. Я навіть не знала, чи взагалі є приход або філія поблизу. Я молилася Небесному Батькові і просила сміливості. Я молилася, щоб мені вистачило впевненості відстоювати свої нові вірування.
Через кілька днів я допомагала одним людям переїжджати. Я познайомилася з юнаком на ім’я Браян і ми потоваришували. Одного дня ми гуляли студмістечком, і він запитав мене про плани на неділю. Я сказала, що іду до церкви.
“O, до якої церкви ти ходиш?”—запитав він.
Попри хвилювання, від якого аж у животі звело, я випрямилася і сказала: “Я ходжу до Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів”.
Я пишалася собою! Я також хвилювалася, як відреагує Браян. Саме в ту мить я побачила місіонерів. Перш ніж Браян щось відповів, я сказала, що за мить повернуся. Я побігла до місіонерів. Вони були раді зустрічі зі мною і докладно пояснили, як дістатися до церкви наступного дня.
Я повернулася до Браяна і сказала, що сталося. Я також трохи розповіла йому про Церкву, і ми продовжили свою прогулянку, як і до того, тільки тепер я мало не підскакувала. Я також відчула тепло і спокій, які може приносити лише Дух. Я хвилювалася про те, що буду самотня і не знатиму, де церква. Але я впевнена, що прихід тих місіонерів саме в те місце і в той час був благословенням, яке Небесний Батько дав мені за проголошення своєї віри.
Минуло понад 10 років, і з того дня я ніколи не боялася сказати: “Я член Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів!”