Жінки, які йшли за Ісусом з Галілеї

Лані і Джон Хілтон

Три уроки від вірних жінок, які йшли за Ісусом Христом.

У 1833 році Хелен Мар Уітні написала, що “у житті Христа [ми можемо] бачити відданість, яку виявила жінка. Вона була останньою, хто залишався біля хреста, і першою біля Гробниці”¹. Хоча сестра Уітні не вказує, яких жінок вона має на увазі, але до них належать і ті, які йшли за Христом з Галілеї. Лука описує цих жінок таким чином: Ісус “проходив містами та селами, проповідуючи. … Із ним Дванадцять були, та дехто з жінок, що були вздоровлені …: Марія, Магдалиною звана, … Іванна, дружина Худзи, урядника Іродового, і Сусанна, і інших багато, що маєтком своїм їм служили” (Лука 8:1–3; курсив додано).

Фраза “інших багато” має на увазі, що то була досить чисельна група. Багато вірних жінок були з Христом. Ці жінки навчають нас будувати царство Боже і бути поруч з тими, хто страждає. Вони навчають нас бути відважними і залишатися біля Христа навіть тоді, коли важко. Можливо, найважливіше, чого вони нас навчають—це те, що завдяки Христу ми можемо вийти з темряви на світло.

Марія Магдалина, Іванна, Сусанна² та багато інших жінок, які йшли за Христом, не були пасивними; натомість вони активно і матеріально підтримували Його у служінні (див. Лука 8:2–3). Про Іванну згадується більш конкретно: вона була дружиною Іродового урядника. Ймовірно це означає, що її чоловік обіймав посаду, яка давала йому засоби і становище перед царем Іродом Антипою, правителем Галілеї.

Коли ці жінки супроводжували Христа в Галілеї, вони, ймовірно, чули багато Його проповідей, слухали його притчі та бачили чудеса, такі як зцілення жінки, яка страждала на кровотечу, та жінки, яка хворіла 18 років (див. Лука 8:43–48; 13:11–13). Вони, ймовірно, були під час нагодування 5 000 людей та багатьох інших (див. Лука 9:12–17; 14:1–4). Коли служіння Христа в Галілеї наближалося до кінця, дехто з жінок супроводжували його в тижневій подорожі до Єрусалима (див. Maтвій 27:55–56).

Ісус розмовляє з жінкою, а інші дивляться на них — У Євангеліях згадуються імена кількох жінок, які йшли за Ісусом і допомагали Йому, зокрема: Марія, Іванна, Сусанна. Вони та “інших багато” чули, як Спаситель навчає, і, вірогідно, бачили чудеса.

Сумувати з тими, хто сумує

На мить замислимося над тим фактом, що ці жінки прийшли з Христом з Галілеї і були під час його Розп’яття. Хоча в Писаннях не згадується про їхню участь в інших подіях останнього тижня Спасителевого життя, можна припустити, що вони були під час тріумфального в’їзду в Єрусалим, чули Його настанови в храмі і, ймовірно, брали участь в інших подіях.

Лука пише, що ця група жінок була на Череповищі: “Усі ж знайомі [Христа] й ті жінки, що прийшли були з Ним із Галілеї, здалека стояли й дивились на [Розп’яття]” (Лука 23:49). Матвій згадує ту саму групу жінок, коли пише, що біля хреста “було … багато й жінок, що дивилися здалека, і що за Ісусом прийшли з Галілеї, і Йому прислуговували. Між ними була Марія Магдалина, і Марія, мати Якова й Йосипа, і мати синів Зеведеєвих” (Maтвій 27:55–56).³

Подумайте про глибокий сум, який відчували ці жінки біля хреста, коли вони дивилися на страждання Спасителя. Усім нам доводилося бачити, як близькі нам люди переживають трагедію, і ми не маємо змоги якось допомогти. Хоча жінки біля хреста не могли змінити ситуацію, вони залишалися біля Спасителя, коли Він переживав неймовірний біль. Їхній приклад показує нам, що один зі способів “сумувати з тими, хто сумує” (Moсія18:9)—це просто бути поруч з тими, хто страждає.

Будьте мужніми й залишайтеся поруч

Ці жінки також показали приклад мужності. Залишаючись біля хреста, вони, можливо, наражали себе на небезпеку з огляду на те, що були поруч з людиною, яку Рим засудив на смерть. Те, що написала Камілла Фронк Олсон про Марію, матір Ісуса (яка також була біля хреста), стосується і тих жінок: “Залишаючись біля Ісуса за умов, які інші вважали ганебними, Марія також цим показала, що боїться Бога більше, ніж людей. Які б звинувачення не закидали їй інші присутні, спокійне поводження Марії було свідченням того, що, на відміну від інших Його послідовників, вона не зречеться своєї причетності до Ісуса”⁴.

Ця група, яка складалася з багатьох жінок, не лише була присутня під час смерті Христа, але також “ішли слідом, і вони бачили гроба, і як покладене тіло Його. Повернувшись, вони наготували пахощів і мира, а в суботу, за заповіддю, спочивали” (Лука 23:55–56). З огляду на небезпеку, яка їм загрожувала з боку юдейських правителів або римлян, ці жінки могли б швидко підготуватися, щоб залишити місто. Натомість вони підготували пахощі для тіла Христового (див. Лука 24:1). І хоча їхнє майбутнє було непевним, вони залишалися поблизу того місця, де був Ісус. Кажучи про Суботній день після Розп’яття, Макс Лукадо, один з авторів, які пишуть на християнську тематику, запитує: “Коли настає субота у вашому житті, як ви реагуєте? Коли ви опиняєтеся десь між учорашньою трагедією і завтрашньою Перемогою, що ви робите? Ви полишаєте Бога—чи припадаєте до Нього?”⁵ Ці жінки навчають нас залишатися поблизу Ісуса навіть у важкі часи.

Прийдіть до Світла

Не дивно, що та сама група жінок була першою біля гробниці у Великодній ранок (див. Лука 24:1–10)⁶. Саме їм ангел проголосив радісну новину:

“Чого ви шукаєте Живого між мертвими?

Нема Його тут, бо воскрес! Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебував у Галілеї” (Лука 24:5–6).

Жінки “пригадали Його слова”, повернулися і “про все те сповістили Одинадцятьох та всіх інших” (Лука 24:8–9).

Апостол Іван розповідає нам, що Марія Магдалина була першою людиною, яка побачила воскреслого Спасителя (див. Іван 20:11–17). Ймовірно, це має особливе значення, якщо візьмемо до уваги те, що записав Лука: колись Марія була визволена від “сімох демонів” (Лука 8:2). Можливо, в цьому ми бачимо шлях Марії: від сповненого дуже складних випробувань життя до того, щоб стати першою людиною, яка побачила воскреслого Христа. Це показує, що коли ми встановлюємо зв’язок з Ісусом Христом, Він допомагає нам залишити темряву і прийти до світла. Якими б не були випробування в минулому, ми можемо знаходити радість у тому, щоб іти до Христа зараз.

Марія Магдалина, Іванна, Сусанна та інші жінки, які йшли за Христом з Галілеї, служать могутнім прикладом учнів, які допомагають у розбудові Божого царства. Вони навчають нас бути поруч з тими, хто страждає, бути відважними і не залишати Ісуса навіть у важкі часи. Ці жінки, свідки воскреслого Христа, навчають нас, що завдяки Йому ми можемо вийти з темряви на світло.

У 1893 році свята останніх днів на ім’я Лу Дальтон написала такі рядки, що відображають силу жінок, які йшли за Ісусом Христом:

“Першою вітає появу людини у світі,
Останньою відходить від неї, коли помирає.
Першою створює домашній затишок,
Останньою зневірюється і опускає руки.

Останньою була біля хреста свого розіп’ятого Господа,
Першою побачила Його воскреслим,
Першою проголосила, що Він знову живе,
Подолавши морок кайданів смерті”7.