“Ходімо до храму”, Ліягона, бер. 2022.
Голоси святи останніх днів: Жінки віри
Ходімо до храму
Коли я молилася, щоб дізнатися, як можу допомогти своїй свекрусі, то подумала про храм.
Фотографія храму в Боготі, Колумбія, Івана Ортіса Понсе
Під час пандемії COVID-19 храм у Боготі, Колумбія, було зачинено. Оскільки я більше не могла в нього приходити, іноді я подумки уявляла, як ходжу по храму, згадуючи, як служила там храмовим працівником.
Невдовзі після того, як у Колумбії почався карантин, пов’язаний з COVID-19, моя свекруха дуже захворіла. Коли я молилася, щоб дізнатися, як можу їй допомогти, то подумала про храм.
Коли я думала про храм, то відчула спонукання Святого Духа запитати свою свекруху, чи хоче вона подумки відвідати зі мною “одне з найпрекрасніших місць на землі”.
Слабким голосом вона відповіла: “Так”.
Ми уявили, як виходимо з її дому в Медельїні та їдемо до мого дому в Боготі, а потім приходимо до храму. Ми уявили, як входимо і служимо в храмі. Ми уявили, як разом сидимо в целестіальній кімнаті і звертаємося до Господа в молитві вдячності.
Після цього ми просили Небесного Батька, щоб моя свекруха, згідно з Його волею, могла відновити своє здоров’я і згодом отримала можливість фізично повернутися до храму. То був особливий урочистий досвід, який зміцнив і підбадьорив її.
Одна з історій про Спасителя, яка є для мене найбільш зворушливою, відбулася в місті Капернаум. Ця історія навчає про те, що Господь може благословляти і зцілювати інших за допомогою членів сім’ї та друзів.
Коли люди в Капернаумі дізналися, що Ісус був у одному з будинків, то принесли до Нього паралізованого чоловіка.
“А що через народ до Нього наблизитися не могли, то стелю розкрили, де Він був, і пробравши, звісили ложе, що на ньому лежав розслаблений”.
Коли Ісус побачив їхню віру, то сказав тому чоловікові: “Уставай, візьми ложе своє та й ходи”. (Див. Maрк 2:1–11).
Подібно до того паралізованого чоловіка моя свекруха була зцілена Спасителевою силою, яка пролилася завдяки благословенню священства і її вірі та вірі сім’ї й друзів.
Я знаю, що у ці непевні часи ми можемо отримувати скерування, аби зміцнювати і підбадьорювати тих, хто в нужді. Якщо ми звертаємося до Небесного Батька і завжди пам’ятаємо Його та Його Сина, то зможемо здобути мир, надію та зцілення.