Наші душі об’єдналися в пісні

Лорі Вільямс Соубі, шт. Юта, США

Мовний бар’єр зник, оскільки ми знали, Кому і що ми співаємо.

Зображення

літак, який летить перед хмарою у формі серця

Коли я разом з подругою зайшла в літак у Сеулі, Південна Корея, ми кивком привіталися з літньою жінкою-кореянкою, яка сиділа на місці біля проходу. Ми з подругою прослизнули повз неї на свої місця: подруга на місце посередині, а я—біля вікна.

Ми були в повітрі лише кілька хвилин, коли я почула тихі звуки гімну. Я впізнала в звуках гімн “Хвала Тобі!”¹, який знають у багатьох християнських конфесіях і який я нещодавно вивчила напам’ять.

Я непомітно роззирнулася, щоб визначити, звідки йдуть звуки. І тут я помітила, що жінка-кореянка у нашому ряду поклала руку на маленький збірничок гімнів своєї протестантської церкви, надрукований корейською.

Я швидко помінялася місцями зі своєю подругою і тихенько приєдналася до співу жінки на радість нам обом. Вона не розмовляла англійською, і я також не говорю корейською і не можу прочитати жодного слова цією мовою. Але я вмію читати ноти.

Тож, коли вона гортала сторінки свого збірника гімнів, я дивилася на перший рядок нот і кивала, якщо впізнавала гімн. Потім я задавала тон, і ми починали співати: вона корейською, а я—англійською. Вона співала мелодію, а я співала другим голосом.

Невдовзі до нас приєдналися пасажири перед нами, позаду нас і ті, що сиділи збоку від нас. Приблизно годину наш імпровізований хор співав кілька поширених християнських гімнів своїми рідними мовами. Мовний бар’єр зник завдяки музиці і завдяки тому, що ми знали, Кому і що ми співаємо. Наші душі об’єдналися в пісні.

Перед тим, як стюардеси почали розносити вечерю, нашим останнім гімном був “Тиха ніч”²—і це в середині жовтня.

Після цього випадку я думала, як незвично, однак чудово, що група незнайомих між собою людей об’єднала свої голоси у співі гімнів у реактивному лайнері високо над водами Тихого океану.

Я й досі відчуваю клубок у горлі кожного разу, коли співаю “ХвалаТобі” й “Тиха ніч”. Співаючи ті гімни, я згадую жінку-кореянку і дар музики, який дав нам можливість поділитися спільною вірою в нашого Спасителя Ісуса Христа.