“Я вирішила слухати Його”, Ліягона, бер. 2022.
Голоси святи останніх днів: Жінки віри
Я вирішила слухати Його
Коли одна сестра заговорила під час свого свідчення про пиріг, я підвела очі й почала дослухатися.
Я з народження в Церкві, тож я відвідувала Початкове товариство й молодіжні заходи. У Початковому товаристві мені подобалися пісні й уроки.
Втім у підлітковому віці я почала відходити від Церкви після переїзду в новий приход. Я відвідувала заходи для молоді майже кожен тиждень, але трималася окремо від усіх і не дуже долучалася до участі. Мені не подобалося ходити до церкви в неділю, але я час від часу туди ходила. Я розуміла, що не була по-справжньому навернена до євангелії та її вчень. У мене не було власного свідчення.
Як завжди під час зборів посту й свідчень мої думки десь блукали. Я по-справжньому не слухала свідчення членів приходу, однак я казала “амінь” у кінці кожного свідчення. І ось одна сестра вийшла до трибуни і почала свідчити. Коли вона заговорила про пиріг, я підвела очі й почала дослухатися.
“Я завжди розмовляю з Небесним Батьком, навіть коли я печу пиріг,—сказала вона.— Я промовляю коротку молитву, щоб пиріг піднявся і вийшов смачним. Я знаю, що Він відповідає на наші молитви”.
Я не дуже замислювалась над тим свідченням, поки одного дня наша машина ніяк не заводилася, коли нам потрібно було поїхати до магазину за продуктами. У ту мить я згадала слова тієї сестри. Тож я повернулася до своєї спальні, щоб попросити Бога допомогти нам, аби машина завелася. Я стала на коліна і помолилася. Коли я закінчила, то взяла ключ від машини і спробувала її завести. А після того надійшла відповідь на мою молитву—звук заведеної машини.
Завдяки тій відповіді на просту молитву я, яка майже відійшла від Церкви, стала на шлях, який допоміг мені здобути особисте свідчення і стати повністю наверненою до євангелії. Слова моєї улюбленої пісні Початкового товариства “Спасителя любов”1 стали для мене чимось більшим за слова пісні. Вони описували почуття, які я справді мала.
Тепер я молюся про все. І хоча відповідь на молитву або час її надходження не завжди відповідають моїм очікуванням, я все ж приймаю рішення слухати Його, згадуючи слова Нефія: “Але ось, я кажу вам, що ви повинні молитися завжди, і не слабнути” (2 Нефій 32:9).