Виховання дочок батьком-одинаком

Річард М. Ромні

Співробітник редакції церковних журналів

Я знав, що виховувати дочок без дружини буде непросто. Але незабаром я виявив, що насправді я не один.

Після того як моя дружина померла від раку, я став батьком-одинаком для наших п’ятьох дітей—двох дівчаток і трьох хлопчиків. Самостійне виховання дітей, звісно, було пов’язане з певними труднощами, але складніше за все мені було виховувати двох моїх дочок. У них було стільки потреб, які могла задовольнити лише жінка. Як сказав Президент М. Рассел Баллард, діючий президент Кворуму Дванадцятьох Апостолів: “Матері й дочки відіграють одна для одної вирішальну роль, допомагаючи одна одній розкривати свої нескінченні можливості, попри руйнівний вплив світу, де сприйняття жіночості і материнства змінено і викривлено”¹. Як я міг це їм забезпечити?

І все ж кілька євангельських принципів надали мені сили, коли я намагався направляти своїх прекрасних дочок і не менш чудових синів. Ці принципи також можуть допомогти іншим самотнім батькам дочок, одиноким матерям синів і взагалі всім самотнім батькам.

Створюйте євангельський фундамент

Я зрозумів, що всім моїм дітям (і мені) слід починати, як і завжди, з дотримання вірності Небесному Батьку та Ісусу Христу. “Випробування здавна служать ґрунтом для зростання віри”,—сказав президент Генрі Б. Айрінг, другий радник у Першому Президентстві².

Живучи з вірою, ми виявили, що важливими є кілька моментів:

Пам’ятайте про маленькі й прості речі. Через сімейну молитву й вивчення Писань ми отримали “велике” (Алма 37:6) в нашому житті, таке як надія та радість.
Зміцнюйте одне одного. Проводьте час разом, розмовляйте й заохочуйте одне одного. Прості слова підтримки мають велике значення.
Подавайте одне одному приклад. Щоб заохотити своїх дітей бути хорошим прикладом, я мав сам подавати їм приклад. Я повинен був продовжувати “говори[ти] про Христа [і] втіша[тися] у Христі, … щоб [мої] діти могли знати” (2 Нефій 25:26), що вони теж мають звертатися до Нього.
Довіряйте Небесному Батькові. Його план для кожного з нас—це план щастя. Навіть у важкі часи “люди є, щоб вони могли мати радість” (2 Нефій 2:25), а сім’ї повинні бути разом навіки. Ці істини надавали нам сили кожного дня.
Приймайте й звеличуйте покликання. Я знав, що важливо продовжувати служити в покликаннях, служити підопічним і спілкуватися з іншими святими останніх днів. Коли я дізнався, що одна з моїх дочок хоче співати в хорі приходу, я теж приєднався до хору. Нам було дуже весело співати разом.
Слухайте генеральну конференцію. Одного разу, незадовго до генеральної конференції, я відчував смуток і молився, щоб дізнатися, чи розуміє хтось мою ситуацію. На тій самій конференції старійшина Девід С. Бакстер, сімдесятник, сказав: “Звичайно, є сім’ї, де єдиним з батьків є батько-одинак. Брати, ми також молимося за вас і висловлюємо вам свою вдячність”³ Це допомогло мені зрозуміти, що та ж любов і підтримка, яка надається матерям-одиначкам, доступна й батькам-одинакам.

Давайте можливість іншим допомогти

Але я все одно залишався батьком, який намагався самотужки виховати дочок. Я прагнув проводити час наодинці з ними обома, щоб зміцнити наші стосунки. Але як я міг допомогти їм підготуватися до їхньої жіночої ролі? Незабаром я виявив, що ресурсів набагато більше, ніж я собі уявляв:

Члени сім’ї. Я дякую Господу за золовку й невістку, які жили неподалік і прийшли мені на допомогу. Вони разом з моїми дочками відвідували збори, присвячені дорослішанню. Вони допомагали моїм дочкам готуватися до танців. Але найголовніше—вони слухали. Вони поділяли з моїми дочками надії, страхи, прагнення й бажання. Вони допомагали дочкам перейти від дитячого віку до підліткового й дорослого, розуміючи цей процес інакше, ніж я, який сам ніколи його не переживав.
Сусіди. Добрі сусіди доглядали не тільки за своєю, але й за моєю дочкою після школи, поки я не повертався додому з роботи. Інші сусіди відвозили моїх дітей до школи, коли я мав бути на роботі зранку. Один сусід, у якого був бізнес із догляду за газонами, регулярно безкоштовно стриг мій газон, щоб я міг більше часу проводити із сім’єю.
Брати-служителі й провідники Церкви. Мої брати-служителі координували свої дії з радою приходу, і здавалося, що всі в приході, особливо провідники Початкового товариства й Товариства молодих жінок, робили все можливе, щоб допомогти моїм дівчаткам. Я дізнався, що Товариство допомоги чудове зокрема й тому, що там дійсно можна отримати допомогу. Одного разу вони прибрали мені весь будинок. А на заходах Товариства молодих жінок хтось завжди стежив за тим, щоб мої дочки відчували свою причетність до спільноти.

Не всім щастить отримати такий самий рівень підтримки. Але я зрозумів, що поки ми не розповімо іншим, чого саме нашим дітям не дістає без матері, люди не зрозуміють, як вони можуть нам допомогти.

Пам’ятайте, що ви не самотні

Старійшина Бакстер сказав: “Батьки-одинаки, я свідчу, що коли ви докладаєте найкращих зусиль за найскладніших людських обставин, небеса усміхатимуться вам. Ви дійсно не самотні. Хай спокутна, сповнена любові сила Ісуса Христа осяває зараз ваше життя і сповнить ваше серце надією на вічну обітницю. Будьте мужніми. Майте віру й надію. Сприймайте теперішнє зі стійкістю і вдивляйтеся у майбутнє з впевненістю”⁴.

Як і будь-яка людина, що проходить через труднощі, батьки-одинаки можуть відчувати пригнічення й втому. Я теж іноді це відчував. Але я також знаю, що в Церкві Ісуса Христа Святих Останніх Днів є багато надії та багато допомоги для батьків-одинаків.