Дорослій молоді
Скромність: це більше, ніж одяг
Багато уваги приділяється тому, щоб мати скромний зовнішній вигляд. Але як бути скромним всередині?
Багатьох з нас у наші молоді роки навчали про скромність у церкві. І зрозуміло чому—скромність є важливим євангельським принципом, який може допомагати нам скеровувати власні думки та вчинки, а також те, як ми представляємо себе. Дізнаючись, як засвоїти цей та пов’язані з ним євангельські принципи, ми можемо стати більше схожими на Спасителя.
Поки ми зростали, нас, можливо, навчали, що скромність стосується лише зовнішнього вигляду. Учення про скромність можуть зосереджуватися виключно на тому, щоб одяг не був надто відкритим, або торкатися інших аспектів самовираження, яке може бути надто зухвалим, наприклад: пірсингу, тату, зачісок чи загального зовнішнього вигляду. Втім скромність стосується не лише одягу чи того, як ми виглядаємо зовні, але також того, що у нас всередині.
Скромність визначають як “вияв смирення і добропристойності в одязі, зовнішньому вигляді, мові і поведінці. Якщо ви дотримуєтеся принципу скромності, то не привертаєте до себе недоречної уваги. Натомість ви намагаєтеся “прославля[ти] Бога в тілі своєму та в дусі своєму” (1 Коринтянам 6:20; див. також вірш 19)”1.
Якщо ми розуміємо це більш повне визначення і дотримуємося його в житті, намагаючись прославляти Бога, скромність стає мірилом, яке ми можемо застосовувати до всіх своїх вчинків, а не лише до того, що обираємо одягати.
Наше внутрішнє зобов’язання
Сестра Елейн Ш. Дальтон, колишня генеральна президентка Товариства молодих жінок, навчала: “Скромність—це набагато більше, ніж зовнішній вигляд. Це—стан серця. Це зовнішній вияв внутрішнього знання і зобов’язання. Це вияв того, що ми розуміємо свою сутність як [діти] Бога. Це вияв того, що ми знаємо, яких дій Він від нас очікує. Це проголошення того, що ми дотримуємося завітів”2.
Тож якщо скромний одяг дійсно є зовнішнім виявом нашого внутрішнього зобов’язання жити скромно, як же тоді нам розвинути те внутрішнє зобов’язання?
Найперше, ми можемо поглиблювати своє розуміння того, ким ми є, що для нас означають завіти і що означає святість наших тіл. І ми можемо пам’ятати про справжні причини того, чому слід приймати рішення одягатися скромно. Це пояснюється бажанням жити так, як очікує від нас Бог.
Ми можемо почати, запитавши себе: “Чи буде мені зручно, якщо в нинішньому зовнішньому вигляді я опинюся в присутності Господа?” Подібним чином ми можемо проаналізувати свою мову й поведінку: “Запитайте себе … : “Чи сказав би я ці слова або брав би участь у цих заходах, якщо був би присутній Господь?” Ваша чесна відповідь на ці запитання може призвести до великих змін у вашому житті”3.
Сестра Керол Ф. Мак-Конкі, колишня перша радниця у генеральному президентстві Товариства молодих жінок, навчала:
“Скромність у одязі, зовнішньому вигляді, думках і поведінці—це індивідуальне, особисте свідчення перед Господом, що ми шануємо Його і що завіти, які ми уклали під час священних обрядів, є “приємністю”.
Наші щоденні рішення стосовно одягу, який носимо, слів, які промовляємо, думок, які обдумуємо, зображень, які дивимося, музики, яку впускаємо в свою домівку, та медіа, яким дозволяємо входити в свій розум і серце, та наша поведінка на людях і в приватній обстановці—усе це є відображенням того, як добре ми шануємо цей завіт”4.
Ми можемо настільки зосередитися на одному аспекті скромності, що навіть не думаємо, чи скромні ми в усіх інших. Крім того, що ми одягаємо, слід брати до уваги, а що ж ми дивимося, читаємо, слухаємо або про що говоримо чи жартуємо з друзями? Ви можете мати скромний вигляд, і все ж не бути скромними всередині.
Є багато видів поведінки, які ми вважаємо такими, що не відповідають принципу скромності, зокрема: пліткування, засудження або неприйняття інших людей, гордовитість або хвалькуватість, вульгарна чи груба мова, гнівлива або недоречна поведінка на публіці та заздрощі. Ці якості та поведінка є порушенням не лише заповіді бути скромними, але й, наприклад, заповіді любити свого ближнього і уникати засудження. Втім вони також вказують на брак смирення, лагідності й тісного зв’язку з Богом—усі ці якості безпосередньо пов’язані зі скромністю.
Внутрішня скромність може бути для нас новим поняттям, але ми можемо працювати над тим, щоб змінити своє мислення й почати бачити мету в тому, чому Небесний Батько просить нас бути скромними в усьому. Він хоче, щоб ми зосереджувалися на тому, що ми можемо робити, аби зростати духовно, служити іншим, виявляти доброту й мати чисті думки. Він хоче, щоб наші тіла в його руках були не прикрасою, а інструментом5.
Як ми можемо навчати скромності
Маючи таке поглиблене розуміння того, що включає скромність, ми можемо краще навчати цього принципу інших людей.
Ми можемо навчати, що скромність—це внутрішнє зобов’язання перед Ісусом Христом, і ми можемо допомагати іншим зрозуміти, як узяти на себе таке зобов’язання.
Ми можемо пояснити, що скромність не полягає в тому, щоб ми соромилися своїх тіл. Скромність не полягає в тому, що ми прикриваємо своє тіло через те, що воно від природи є поганим. Старійшина Роберт Д. Хейлз (1932–2017), з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, навчав: “Коли ми розуміємо, що наші тіла є даром, і усвідомлюємо, яку місію вони допомагають нам виконати, то захищаємо і шануємо їх своєю поведінкою і одягом”6.
Ми можемо робити все можливе, щоб скромності навчали і хлопчиків, і дівчаток, як чоловіків, так і жінок. І ми можемо ділитися істиною, що ми маємо силу “діяти самостійно, а не бути під дією” (2 Нефій 2:26)—тож коли нас оточує нескромність світу, ми маємо силу застосовувати самоконтроль і не потурати неналежним думкам. Але ми також можемо мати співчуття до інших людей і робити все можливе, аби допомагати одне одному утримувати свої думки та вчинки в тому руслі, про яке просить нас Бог.
І, нарешті, ми можемо навчати, що скромність не слід застосовувати як інструмент для осуду інших людей. Ми повинні в першу чергу любити, бути приязними та приймати інших людей, а не викликати в них погані почуття з огляду на те, у що вони вдягнені. Якщо ми зосередимося на тому щоб допомагати іншим зрозуміти їхню божественну цінність та сутність, то вони природним чином почнуть дотримуватися принципів скромності в своєму житті—як ззовні, так і зсередини.
Уславлення Бога
Коли ми зосереджуємося на тому, щоб бути скромними зсередини, то здатні краще відчувати вплив Святого Духа у своєму житті. Старійшина Хейлз навчав: “Бути скромними—це бути смиренними, а смирення запрошує Духа перебувати з нами”7. Дух може нас скеровувати до розуміння, що одягати, що казати і що робити, аби залишатися скромними в усьому.
Писання навчають нас, що ми—“вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власности Божої, щоб звіща[ти] чесноти Того, Хто покликав [нас] із темряви до дивного світла Свого” (1 Петра 2:9). Ми прославляємо Бога своїми скромними вчинками і зовнішнім виглядом. Це не є питанням виключно нашого одягу; це стосується також того, як ми особисто здійснюємо роботу, до якої покликані.
Звичайно, Ісус Христос є нашим досконалим прикладом того, як бути лагідним і скромним в усіх аспектах життя. Він завжди вказує не на Себе, а на Свого Батька як на джерело Своєї сили. Він уславлює Бога усім, що робить, і всім, ким Він є. І саме в цьому й полягає суть скромності.