Нам допомогли черниці

Майкл Р. Морріс, співробітник церковних журналів

Ми міркували, що скажуть католицькі черниці, коли ми попросимо їх про допомогу.

Ми з напарником дуже раділи, що відкриваємо новий район для місіонерської роботи в маленькому містечку в західній гірській частині Гватемали. Втім невдовзі після нашого прибуття керівники і члени місцевих церков почали поширювати про нас лякливі історії. Внаслідок цього люди почали нас боятися.

Однак ми зі старійшиною Тоддом Хінкінсом не втрачали оптимізму, особливо після того, як три сім’ї погодилися прийти на день відкритих дверей, присвячений Церкві. Аби допомогти їм дізнатися про євангелію, ми запланували показати діафільми про Відновлення.

Однак, коли ми тестували діапроєктор перед зборами, лампа в ньому перегоріла. Стрибок напруги вочевидь пошкодив наш конвертор напруги. Тепер він не міг конвертувати електричний струм з напругою 220 вольт на 110 вольт, що було потрібно для нашого діапроєктора.

“Що ж нам робити?”—вигукнули ми з напарником.

Брат Чавес, єдиний член Церкви, який жив у тому містечку, сказав, що, на його думку, черниці, які живуть у місті, мають конвертор напруги. Тож поки брат Чавес їхав до Кецальтенанго, найближчого міста, щоб придбати нову лампу, ми, помолившись, вирушили до місцевого жіночого монастиря.

Ми постукали, назвали себе і пояснили свою проблему, міркуючи, що ж скажуть черниці. Не вагаючись, вони дали нам свій конвертор і побажали успіху. Невдовзі повернувся брат Чавес і ми провели свої збори.

Аби подякувати черницям, ми зі старійшиною Хінкінсом приготували їм печиво. Невдовзі після того як ми принесли печиво, черниці здивували нас, запросивши на обід.

Ми погодилися.

Через кілька днів ми зі старійшиною Хінкінсом разом з сімома черницями сідали за красиво накрити стіл. П’ятеро з них були з Канади, одна зі Сполучених Штатів і одна з міста Гватемала.

Під час обіду ми розповіли їм про відновлену Церкву і про нашу роботу в якості місіонерів повного дня. Після цього ми подарували їм Книгу Мормона і склали своє свідчення про неї. Черниці подякували нам і похвалили за наші зусилля приводити людей до Христа.

У свою чергу, вони описали, чим відрізняється “порядок” черниць. Вони розповіли нам про свою роботу і про те, як вони пристосувалися до життя в горах.

Ми поглянули на черниць новими очима, побачивши в них споріднені душі, які мають однакові цілі, бажання і випробування. Вони служили іншим, жертвували заради віри і присвячували своє життя Богові.

А наш обід? То був найкращий обід, який я їв того року—разом з нашими друзями, сестрами з католицької церкви.