Оберіть Господа і Його пророка

Старійшина Джеффрі Р. Холланд

З Кворуму Дванадцятьох Апостолів

Найбільша турбота пророків—вести Божих дітей до Спасителя Ісуса Христа.

портрет Рассела М. Нельсона на фоні вітража із зображенням Небесного Батька і Сина.

Є один важливий момент у Старому Завіті, який, як і багато епізодів у цьому літописі, завжди змушує мене замислитися. Це сталося після того, як народом керував незрівнянний Мойсей, а після нього його відданий юний наступник Ісус Навин.

Попри дива, які відбувалися на кожному кроці, та божественну підтримку під час спроб дітей Ізраїля знову оволодіти землею їхніх батьків, Бог докоряв їм за те, що вони вдалися до ідолопоклонства, поширеного серед народів, що населяли ті землі.

“І Ізраїлеві сини чинили зло в Господніх очах, і служили Ваалам.

І вони покинули Господа, Бога батьків своїх, що вивів їх із єгипетського краю, та й пішли за іншими богами, за богами тих народів, що були в їхніх околицях, і вклонялися їм, і гнівили Господа” (Суддів 2:11–12).

Навіть у гніві Єгова виявляв співчуття, поставивши “суддів, і вони рятували їх від руки їхніх грабіжників” (Суддів 2:16). Найвеличнішим з усіх тих судів був Самуїл. Покликаний Господом ще дитиною, він настільки успішно зростав у своєму суддівстві, що був підтриманий усім Ізраїлем як “пророк Господній” (1 Самуїлова 3:20).

Ізраїль заслужив, або так здавалося, милість Божу, знову повною мірою підтримуючи провідництво пророка, якого вони не мали—і не хотіли мати—з того часу, як помер Ісус Навин. І як вплинуло на їхню долю це повернення до пророчого провідництва.

Під проводом Самуїла, пророка–судді, Єгова вразив і ворогів Ізраїля і “загримів … сильним громом” на них (1 Самуїлова 7:10). Історичні події показують, що коли Ізраїль дослухався до поради Єгови, даної через Його пророка, то мав перемогу й процвітання.

Але поступово—і це дивує мене—Ізраїль стомився від провідництва Самуїла. Вони вважали його і його провідництво застарілими, такими, що не відповідають умовам часу. Згодом старійшини Ізраїля сказали Самуїлові: “Ти постарівся” (1 Самуїлова 8:5). Таким було їхнє уявлення про суддю, навіть якщо він і був пророком. Настав час відкинути той релігійний анахронізм і вдатися до більш сучасних тенденцій у світі. Настав час царя.

“Тепер настанови нам царя, щоб судив нас, як у всіх народів”,—закричали вони (1 Самуїлова 8:5) і показали нам урок, що слід бути обережними з тим, що бажаємо, бо, найвірогідніше, ми це отримаємо. Коли Самуїл молився про це прохання, Єгова сказав йому: “Не тобою вони погордували, але Мною погордували, щоб Я не царював над ними” (1 Самуїлова 8:7).

Звичайно, як зазначено вище, то не вперше Ізраїль виявляв зневагу до Єгови та Його пророків.

“Як усі ті діла, що вони чинили від дня, коли Я вивів їх з Єгипту, і аж до цього дня, і як вони кидали Мене й служили іншим богам, так вони чинять і тобі”,—сказав Господь Самуїлові (1 Самуїлова 8:8). Потім, щоб бути до кінця справедливим, Господь сказав Самуїлові “послуха[ти] їхнього голосу” (1 Самуїлова 8:9), але застерегти народ про діяння неправедних царів.

Послухавшись, Самуїл передрік їм про зловживання владою, про загрозу сім’ям та майну. Повідомивши Ізраїль, що їхнє бажання буде виконано, він застеріг у пророцтві:

“І ви будете кликати того дня проти вашого царя, якого собі вибрали, та не відповість вам Господь того дня!

Та народ відмовився слухати Самуїлового голосу, та й сказав: Ні, нехай тільки цар буде над нами!

І будемо ми, як усі люди, і буде нас судити наш цар. І він ходитиме перед нами, і провадитиме наші війни” (1 Самуїлова 8:18–20).

Болісна іронія цього полягає в тому, що у них уже був цар, який ішов перед ними і провадив їхні війни. То був Єгова, Цар над усіма, але вони більше не хотіли, щоб Єгова правив ними. Вони більше не хотіли, щоб Він провадив їхні війни. І, відповідно до попередніх уроків в історії людства, коли болісні наслідки дали про себе знати, було вже надто пізно щось змінювати. Народ потім жалівся: “Понад усі наші гріхи додали ми ще й оце зло, що жадали для себе царя” (1 Самуїлова 12:19).

Петлі світу

Ми, належачи в широкому розумінні, до того самого дому Ізраїля, отримали заповідь не бути такими, як усі інші люди, не бути такими, як світ. Але, як Божий народ у дні Самуїла, ми стикаємося з сильною принадою бути такими, як і ті, хто ходить легшими шляхами, як ті, хто піддається мирським віянням у поведінці чи у вірі.

“Для справжніх віруючих,—зазначав старійшина Ніл А. Максвелл (1926–2004), з Кворуму Дванадцятьох Апостолів,—петлі й багри цього світу, а серед них можна назвати задоволення, владу, хвалу, гроші і зверхність, існували завжди. Тепер багато з колись корисних інституцій, що надавали духовну допомогу, або занепали, або й зовсім зникли. До того ж згубна продукція світу находить собі ринок збуту завдяки добре відпрацьованій технології розповсюдження і крикливій рекламі, яку подають засоби масової інформації, тож і не дивно, що вона може знайти собі дорогу в кожний дім, у найвіддаленіше село”¹.

Що відноситься до “згубної продукції світу”? Погляньте навколо. Поклоніння видатним людям, матеріалізм, зосередженість на собі та деякі елементи моди—у дусі старого звичного гедонізму—загрожують нашій духовності кожного разу, коли ми вмикаємо телевізор, шукаємо щось онлайн або виходимо за поріг дому.

Нас закликають відділитися від злочестивості (див. Aлма 5:57) і стати духовною закваскою для світу, при цьому духовно не опуститися на рівень світу.

“Коли люди кажуть нам: “Ви не такі, як ми”, ми відповідаємо: “Ми знаємо це; ми й не хочемо бути”,—сказав Президент Джон Тейлор (1808–1887).— Ми хочемо бути, як Господь, ми хочемо відчувати Його прихильність і схвалення, жити в світлі Його усмішки та казати, як Ізраїль у давнину в певні моменти: “Господь—то наш Бог, наш суддя і наш цар, і Він царюватиме над нами”².

Через одкровення Господь дав заповідь “відкласти те, що від цього світу, і прагнути того, що від кращого”(Учення і Завіти 25:10). Ми отримуємо допомогу, виконуючи це завдання. Бо хоча ми живемо у збентеженому, сповненому суперечок і сум’яття світі, завдяки божественному скеруванню нам немає потреби “жи[ти] без Бога у світі” (Moсія 27:31).

Шлях до безпеки

офіційний груповий портрет Кворуму Дванадцятьох Апостолів, 2018 р. — Маючи на собі мантію апостольського служіння, ми проголошуємо світові, що відновлена Церква Ісуса Христа скеровується через пророцтво, провидіння і одкровення.

Прослуживши у Кворумі Дванадцятьох Апостолів майже три десятиліття, я можу свідчити, що мудрі чоловіки, які керують Церквою Ісуса Христа Святих Останніх Днів, розуміють моральні й соціальні проблеми краще, ніж будь-яка науково-дослідна організація чи розум на землі. Наш життєвий досвід, подорожування і широта знань дають таке бачення світу, яке мало кому доступне.

Поєднуючи той колективний досвід з мантією нашого апостольського служіння, ми можемо і дійсно проголошуємо світові, що відновлена Церква Ісуса Христа скеровується через пророцтво, провидіння і одкровення. Світло, яке приносить те божественне скерування, проведе сучасний Ізраїль серед духовних і фізичних небезпек світу, який все далі занурюється в темряву.

“Кожного разу, коли я вирішував відкласти слідування натхненній пораді в своєму житті або вирішував, що я був винятком, з часом я розумів, що наражав себе на небезпеку,—сказав президент Генрі Б. Айрінг, другий радник у Першому Президентстві.— Кожного разу, коли я прислухався до поради пророків, відчував її підтвердження в молитві і тоді слідував за нею, я розумів, що рухаюся в напрямку безпеки”³.

Пророки навчають, що немає більшої турботи, ніж вести Божих дітей до Спасителя Ісуса Христа, Який поведе їх до обіцяної землі, як у давнину вів тих, хто мав бажання і виявляв послух. Але якщо не поспішати слухатися пророчої поради або відкидати її—це означає піддавати своє життя небезпеці.

За часів Ноя людям слід було каятися до того, як Ной увігнав першого цвяха в те, що мало стати ковчегом. Час дітям Ізраїля згадати свої завіти з Єговою настав раніше, ніж Мойсей зійшов з гори Синай і розбив кам’яні таблиці. Час Самуїлових сучасників відмовитися від ідеї царя настав раніше, ніж Самуїл застеріг їх про нерозумність їхньої вимоги.

У наші дні Господь сказав про Свого помазанця:

“Ви … повинні прислухатися до всіх його слів і наказів, які він даватиме вам, коли отримуватиме їх, ходячи у всій святості переді Мною;

Бо його слово ви повинні отримувати, як з Моїх власних уст, з усім терпінням і вірою” (Учення і Завіти 21:4–5).

Пророк для нашого часу

Президент Рассел М. Нельсон та інші вітають святих у Гонконзі, Китай — Під час турне по восьми країнах Президент Нельсон і старійшина Холланд разом зі своїми дружинами вітають святих у Гонгонзі, Китай, 21 квітня 2018 р.

Подібно до Самуїла, сучасні пророки, провидці й одкровителі є мудрими чоловіками, і ця мудрість здобувається переважно з віком. Президенту Расселу Меріону Нельсону 97 років. Коли ми дивимося на його натхненне служіння, немає сумніву, що перед нами пророк в Ізраїлі. Подумайте лише про кілька прикладів даних ним порад і настанов, які сповнені любові:

Президент Нельсон закликає нас “зміцнити свою духовну здатність отримувати одкровення”, застерігаючи, що “буде неможливо вижити духовно без скеровуючого, спрямовуючого, втішаючого й постійного впливу Святого Духа”⁴.
Він керує Церквою, застосовуючи “новіший, більш святий підхід до піклування про інших і служіння їм”⁵.
Він веде нас у часи пандемії, допомагаючи пристосуватися до “Церкви, зосередженої на домівці, підтриманої тим, що відбувається в приміщеннях наших філій, приходів і колів”⁶.
Він звертає увагу на необхідність зосередити недільне поклоніння на причасті, а поведінку в неділю на дотриманні дня Суботнього святим⁷.
Він прискорює храмову роботу, проголосивши про будівництво понад 80 нових храмів святих останніх днів.
Він просить нас “відновити правильну назву Господньої Церкви”, обіцяючи, що “Він, Чиєю ця Церква є, буде посилати Свою силу і проливати Свої благословення на голови святих останніх днів так рясно, як ми ще ніколи не бачили”⁸.
Він просить нас “відчу[ти] зміцнюючу силу щоденного покаяння, яка полягає в тому, що ви потроху щодня чините краще і стаєте кращими”⁹.
Він заохочує святих: “Слухайте Його”, бо це “модель для досягнення успіху, щастя й радості в цьому житті”¹⁰.
Він озвучив проголошення до двохсотої річниці [Першого видіння], запрошуючи всіх дізнатися, що “небеса відкриті” і “що Бог робить відомою Свою волю Своїм улюбленим синам і дочкам”¹¹.
Він пропонує святим “зустрічати майбутнє з вірою” в Господа Ісуса Христа, яка “вивільняє силу Бога в нашому житті”¹².

Президент Нельсон проголосив: “Пророки бачать майбутнє. Вони бачать жахливу небезпеку, яку супротивник поставив або ще поставить у нас на шляху. Пророки також бачать величні можливості та привілеї, які очікують тих, хто слухає з наміром коритися”¹³.

Я свідчу, що Президент Нельсон був передвисвячений стати вартовим на башті (див. 2 Царів 9:17) у наші дні:

Пророк, який закликає:
Хай Бог буде понад усе,
І збирає Ізраїль
По обидва боки завіси14.

Ми енергійно співаємо співзвучний гімн: “Був Ізраїль ти в полоні”¹⁵. То відгукнімося ж ми, святі останніх днів, на заклик так само, як хлопчик Самуїл, який згодом став Божим пророком: “Говори, Господи, бо [служитель] Твій слухає Тебе!” (1 Самуїлова 3:9; див. також вірш 10).