РОЗДІЛ 11

Священство— “сила живого Бога”

Носії священства, які живуть за принципами праведності, можуть бути знаряддям в Господніх руках для служіння іншим.

З життя Гебера Дж. Гранта

”Hiколи не забуду, —розповідав Президент Гебер Дж. Грант, —як до мене звернувся мій друг, дізнавшись від лікаря, що його донька, хвора на дифтерію, помре ще до світанку. Він просив мене помолитися за його доньку, і я, вийшовши з його кабінету, молився від усієї своєї душі, щоб Бог зцілив дівчинку. Коли я молився, то відчув слова натхнення: “Тут, на землі, є сила живого Бога. На землі є священство. Поспішай! Поспішай! Піди і дай відсіч силі руйнівника, і дівчинка буде жити”.

Лікар, який знаходився біля цієї дівчинки, сказав, що вона не доживе до світанку, але коли ранок настав, він сказав, що не може нічого зрозуміти і що, на його погляд, вона одужує. Він не міг приховати свого здивування, що за ніч стан дівчинки покращився. Сила живого Бога зупинила руйнівника”¹.

Президент Грант радів через те натхнення, отримане вночі: “Тут, на землі, є сила живого Бога. Тут, на землі, є священство”. У виступах на генеральних конференціях він часто говорив святим про благословення, які вони можуть отримати завдяки силі та владі священства.

Учення Гебера Дж. Гранта

Ключі, владу, обряди та дари священства відновлено.

Під час перекладу [Книги Мормона] Джозеф Сміт дізнався, що народ Нефійців навчали ученню про хрищення і вони його практикували. Бажаючи краще зрозуміти цей принцип, він, як це робив і раніше, пішов з Олівером Каудері, своїм писарем, у ліс і палко молився. Далі наведено його слова:

“У той час, як ми молилися і зверталися до Господа, з небес зійшов посланець у хмарі світла і, поклавши свої руки на нас, висвятив нас, кажучи:

“Вам, мої товариші у служінні, в ім’я Месії я передаю свя- щенство Аарона, яке володіє ключами священнослужіння ангелів, і євангелії покаяння і хрищення зануренням для відпущення гріхів, і його ніколи вже не буде забрано знову з землі, до того часу, як сини Левія принесуть знову жертву Господу в праведності”.

Посланець, що відвідав нас у той час і надав нам це свя- щенство, сказав, що ім’я його Іван, що він є той, кого називають у Новому Завіті Іваном Христителем, і що він діє під керівництвом Петра, Якова та Івана, які мають ключі священства Мелхиседека, і що те священство буде надане нам, як він сказав, у належний час” [Див. Джозеф Сміт—Історія 1:68-69, 72].

Із цим висвяченням та відновленням Мелхиседекового священства, наданим, як і обіцялося, пізніше, повнота ключів та влади священства Всемогутнього Бога, що упродовж віків була втраченою для людства, була відновлена і залишалася в Церкві з нерозривним наступництвом до цього часу.

З відновленням священства було відкрито шлях для проповідування євангелії, виконання належних їй обрядів, а також для організації Церкви².

Я знаю, що не існує дарів, благодаті, влади, які за днів Спасителя мали Його апостоли і яких би не мав сьогодні народ Божий³.

Я свідчу вам тут сьогодні, що у нас є істина, і вона в тому, що Бог знов промовляє, що кожен дар, кожна благодать, кожна сила й кожне благословення, які були доступні силою святого священства живого Бога за днів Спасителя, є доступними і зараз. Я радію знанню, що все це доступно: благословення, зцілююча сила Всемогутнього Бога, натхнення від Його Духа, силою якого чоловіки й жінки є свідками явлень від Нього, натхнення від Духа Божого, силою якого люди говорять новими для них мовами і можуть тлумачити їх, а також всі інші дари й благодаті—всі вони доступні сьогодні святим останніх днів⁴.

Зцілююча сила священства перебуває в Церкві.

Я знаю, що в цій Церкві перебуває зцілююча сила Всемогутнього Бога. Я знаю це, бо, якби не зцілююча сила Бога, я б не стояв тут перед вами в цей день. Я знаю, що серед цих людей є живі пам’ятники зцілюючій силі Бога. Якби ми записали всі дивовижні благословення Господа, що прийшли на землю через силу священства з часу встановлення Церкви на землі, то цей запис був би значно більший, ніж Новий Завіт⁵.

Одного разу, коли мій [звідний брат] Джозеф Гайрум Грант … працював на візницькому дворі, … кілька працівників взуттєвої фабрики “Z. C. M. I.” найняли його, щоб покататися. [Джозеф], як відповідальний за цю поїздку, звернув їхню увагу на те, що насувається гроза, і порадив повернутися назад, застерігши, що під час грози у темряві візок може перекинутися. Та вони вирішили, якщо щось таке трапиться, відповідальність взяти на себе.

По дорозі назад візок перевернувся і дехто дістав доволі тяжкі ушкодження. В однієї дівчини було зламано багато кісток, і наслідком її травм та застуди стала пневмонія. Лікар, що прибув на виклик, сказав, що вона не виживе і швидше за все помре до світанку. [Джозеф] сильно непокоївся через це, бо ж був їхнім візником. Він попросив мене піти з ним і благословити ту дівчину, кажучи, що отримав свідчення від Духа, що вона виживе.

Коли ми підійшли до ліжка, я сказав йому, що вона вже помирає і помре до того, як ми знімемо з її голови свої руки. Він став блідим, як смерть, і сказав, що мав явлення від Господа і що знав, як знав про істинність євангелії, що якщо ми благословимо її, вона буде жити. Ми благословили її, і, запечатуючи помазання, я на власний подив пообіцяв їй, що кістки зростуться, що вона одужає і повернеться працювати до свого верстата на взуттєвій фабриці “Z. C. M. I.”. Я не знав, що вона працювала за верстатом, і взагалі не знав про її роботу. Того вечора я зустрівся з керівником тієї фабрики, і він сказав: “Я щойно повернувся від Марі Дегрей, вона помирала. Впевнений, що її вже немає”. Я відповів: “Брат Роу, ідіть до свого кабінету, сядьте й напишіть: “Марі Дегрей не померла. Марі Дегрей не помре, вона одужає, повернеться й працюватиме за верстатом на вашій фабриці”. Це було явлено мені Духом живого Бога”. Він сказав: “Мені не треба це записувати, бо я знаю з ваших слів, що вона житиме”.

Потім він розповів мені один випадок з історії його власної сім’ї. Він сказав: “У Лондоні, перед тим, як я прибув до цієї країни, дуже захворіла одна з моїх дочок, і наш лікар повідомив, що вона не доживе до ранку”. Як я пам’ятаю, він послав за три милі в центр Лондона за Джуніусом Ф. Уеллсом та його напарником, щоб ті прийшли і благословили його доньку; вона видужала. “Наступного дня, —сказав брат Роу, —до нас прийшов лікар і вручив мені належним чином заповнене й підписане свідоцтво про смерть моєї доньки. Я запросив його зайти до вітальні й познайомив з “трупом”. Тож, коли ви кажете мені, що ця дівчина одужає, я приймаю ваші слова, бо знаю, що в цій Церкві є зцілююча сила Бога, —знаю це так само добре, як і те, що живу”⁶.

Керуючись принципами праведності, носії священства можуть черпати сили небесні.

Це не дрібниця—мати священство Бога, мати право впливати силами небесними на добро⁷.

Стосовно влади священства Бога й того, як вона має застосовуватися, можна розказати таке. Пророк живого Бога перебував у в’язниці Ліберті, де його хотіли піддати суду і розправі, але ніякі на світі двері не можуть зупинити одкровення про задуми та волю Бога, що приходять до тих, хто має право на отримання їх. І, перебуваючи у в’язниці Ліберті, пророк Джозеф Сміт отримав одне з найвеличніших з усіх величних одкровень від Бога, воно записано в книзі Учення і Завіти. Я читаю з розділу 121:

“Чи довго можуть проточні води залишатися нечистими? Яка сила може зупинити небеса? Перешкоджати Всемогутньому проливати знання з небес на голови святих останніх днів—усе одно, що людині спромогтися простерти свою кволу руку, щоб зупинити річку Міссурі, коли вона тече у своєму звичному руслі, або повернути її проти течії.

Ось, багато покликаних, та вибраних мало. А чому їх не вибрано?

Тому що їхні серця так сильно прикипіли до речей цього світу і жадають почестей людських, що вони не засвоїли цього єдиного уроку—

Що права священства нерозривно пов’язані з силами небес і не можуть контролюватися й управлятися інакше, як тільки за принципами праведності.

Те, що їх може бути даровано нам, це правда; але якщо ми починаємо приховувати свої гріхи, чи потурати своїй гордовитості, своєму суєтному честолюбству, чи контролювати душі дітей людських, чи панувати над ними, чи примушувати їх у будь-якій мірі неправедності, ось, небеса віддаляються; Дух Господа засмучується, а коли він віддалився, —амінь священ-ству чи повноваженню того чоловіка.

Ось, до того, як він збагне, його залишено на самоті бити ногою колючки, переслідувати святих і боротися проти Бога.

Ми пізнали з сумного досвіду, що це в природі й характері майже всіх людей: як тільки вони отримують трохи влади, як вони вважають, вони починають одразу вдаватися до неправедного владарювання.

Тому багато покликаних, та вибраних мало”. [УЗ 121:33–40].

Хочу привернути вашу увагу до кінця цього одкровення, яке було дано у в’язниці. Як би влада не намагалася позбавити Джозефа Сміта волі, вона не могла перервати зв’язок цього пророка з небесами, і тоді він отримав ці натхненні слова, які не повинен забувати жоден єпископ або президент колу, або апостол, або президент Церкви, доки вони служать у своєму чині в цій Церкві:

“Жодна влада чи жодний вплив не можуть і не повинні підтримуватися через священство, а тільки переконанням, довготерпінням, м’якістю, й лагідністю, й любов’ю нелицемірною;

Добротою і чистим знанням, що вельми звеличує душу без лицемірства і без підступності—

Докоряй вимогливо в належний час, коли спонукає Святий Дух; а потім виявляй більше любові до того, кому ти докоряв, щоб він не ставився до тебе як до свого ворога;

Щоб він міг знати, що твоя вірність сильніша за узи смерті.

Нехай твоя утроба сповниться милосердям до всіх лю дей і до родини одновірних, і нехай чеснота прикрашає твої думки безупинно; тоді зміцніє твоя впевненість у присутності Бога; і вчення священства зрошуватиме тобі душу, як роса з неба.

Святий Дух буде твоїм постійним супутником,

[ціннішою за всі скарби світу є можливість мати Святого Духа за постійного супутника]

а твій скіпетр—незмінним скіпетром праведності й істини; і твоє владарювання буде вічним владарюванням, і само по собі проливатиметься на тебе віковічно” [УЗ 121:41–46]⁸.

Промовляючи до святих останніх днів, я жодне одкровення з усієї книги Учення і Завіти не цитував так часто, як це з розділу 121, що “жодна влада чи жодний вплив не можуть і не повинні підтримуватися через священство, а тільки переконанням, довготерпінням, м’якістю, й лагідністю, й любов’ю нелицемірною”.

Від такого священства, що діє з м’якістю, лагідністю, з любов’ ю нелицемірною, не може бути ніякого зла. Та коли ми намагаємося контролювати, примушувати душі людські чи панувати над ними в будь-якій мірі неправедності, ось, небеса віддаляються. Дух Господа засмучується. А коли він залишає, “амінь священству або повноваженню того чоловіка”. Це є слова Бога⁹.

Хіба неправильно застосовувати священство живого Бога тим способом, що його вказав Господь: “добротою і лагідністю”? Це єдиний спосіб, і якщо священство застосовується інакше, амінь священству і владі тих, хто має його в Церкві Христа¹⁰.

Чоловіки, які мають священство, не повинні використовувати його задля власного посилення. Спробуй вони так зробити, то відразу ж втратять дух Господа і замість того, щоб прагнути божественного, ганятимуться за мирським¹¹.

Як записано в одкровенні, ми не можемо нічого, якщо не виявляємо любов, милосердя і доброту—любов неудавану. З Господньою поміччю—ось як я повинен служити, віддаючи себе всього, у священстві Бога, що дано мені¹².