РOЗДІЛ 17

Бути добропорядними громадянами

Як святі останніх днів, ми зобов’ язані бути законослухняними громадянами й робити все від нас залежне, аби допомагати нашим владним органам діяти згідно з принципами моралі.

З життя Гебера Дж. Гранта

Президент Гебер Дж. Грант став Президентом Церкви в 1918 році—в році, коли закінчилася Перша світова війна. Він служив Президентом Церкви до своєї смерті в 1945 році, це був рік, коли закінчилася Друга світова війна. Він керував Церквою в період економічних негараздів Великої депресії, яка розоряла сім’ї та цілі суспільства по світу. Він підбадьорював святих і допомагав їм пережити фінансову кризу, війну, повоєнні труднощі, коли по всьому світу змінювалися уряди. Ці зміни позначилися на ролі влади в житті людей, а також вплинули на ставлення людей до урядів своїх країн.

У ці нелегкі часи Президент Грант радив святим активно братися до тих справ, які б впливали на їхні органи влади на місцевому, регіональну і національному рівнях. Але він не тільки дав таку пораду, він і сам виконував громадянський обов’язок. Його зайнятість як Президента Церкви не заважала йому старанно працювати на підтримку “сухого закону”—кампанії у Сполучених Штатах за заборону виробництва, продажу й розповсюдження алкогольних напоїв.

Президент Грант був слухняний законам своєї країни і вчив, що Конституція Сполучених Штатів прийшла від Бога. “З самого дитинства, — казав він, — я розумів, що ми безумовно віримо, що Конституція нашої країни є натхненним знаряддям і що Бог направляв тих, хто писав її і хто захищав незалежність цієї країни”¹.

За часів служіння Президента Гранта апостолом і Президентом Церкви, її членами були переважно громадяни Сполучених Штатів Америки. Тому сказане ним стосовно влади стосується здебільшого Сполучених Штатів. Однак його настанови стверджують істину, яка є прийнятною для всього світу.

Учення Гебера Дж. Гранта

Святі останніх днів повинні підтримувати керівників і дотримуватися законів своїх країни.

У мене немає й тіні сумніву в тому, що в обов’язок кожного святого останніх днів входить підтримувати закон і жити за законом².

Я наводжу слова з проголошення Церкви, яке міститься в розділі 134 книги “Учення і Завіти”, стосовно нашого ставлення до влади і законів взагалі, прийняте одностайним голосуванням на генеральній асамблеї Церкви більше століття тому:

“Ми віримо, що уряди було запроваджено Богом на благо людини і що він покладає на людей відповідальність за їхні вчинки стосовно них, як у законотворчості, так і у нагляді за виконанням закону, заради блага і безпеки суспільства.

Ми віримо, що жодний уряд не може мирно існувати, якщо не встановлено і не зберігаються в непорушності такі закони, які уможливлюють для кожної особи вільний вияв свободи совісті, право на власність і на розпорядження нею, а також на захист життя.

Ми віримо, що всі уряди за необхідністю мають потребу в державних службовцях і урядовцях для нагляду за виконанням виданих ними законів; і що таких, які будуть виконувати закон у рівноправності й справедливості, слід шукати й підтримувати голосом народу, якщо це республіка, або волею монарха.

Ми віримо, що релігію встановлено Богом і що люди відповідальні перед Ним, і тільки перед Ним, за те, як вони її сповідують, якщо їхні релігійні погляди не схиляють їх до порушення прав і свобод інших; але ми не віримо в те, що людський закон має право втручатися у визначення правил поклоніння, щоб зв’язувати совість людей, ані диктувати форми публічного та приватного богослужіння; ми віримо, що цивільний суддя має стримувати злочинність, але ніколи не контролювати совість; має карати провину, але ніколи не придушувати свободу душі.

Ми віримо, що всі люди зобов’язані підтримувати й захищати уряди тих країн, де вони живуть, маючи в законах цих урядів захист своїх невід’ємних і невідчужених прав; і що заклик до заколоту і бунт є неприйнятними для кожного громадянина, якого захищено таким чином, і мають каратися відповідно; і що всі уряди мають право встановлювати такі закони, які, на їхній розсуд, найкраще розраховані на захист інтересів народу, але які, у той самий час, зберігають святість свободи совісті.

Ми віримо, що кожну людину слід шанувати на її посаді, правителів та урядовців, як таких, кого було поставлено для захисту безвинних і покарання винних; і щоб до законів усі люди обов’язково мали повагу і шану, оскільки без них мир і гармонію буде витіснено анархією та терором; людські закони встановлено саме для того, щоб регулювати наші інтереси як окремих людей і як народів, між людиною і людиною; а божественні закони, дані з небес, приписують правила того, що стосується духовного, для віри й поклоніння; за ті та інші людина відповідає перед своїм Творцем.

Ми віримо, що правителі, держави й уряди мають право й зобов’язані запроваджувати закони для захисту всіх громадян у їхньому вільному сповідуванні своїх релігійних вірувань; але ми не віримо, що вони мають справедливе право позбавляти громадян цього привілею або обмежувати щодо поглядів, якщо виявляється увага і благоговіння до законів і якщо такі релігійні погляди не виправдовують заклик до заколоту чи змову.

Ми віримо, що скоєння злочину має каратися відповідно до природи порушення; що убивство, зрада, грабіж, крадіжка і порушення миру в суспільстві в усіх проявах, мають каратися за характером злочину і мірою зла, яке нагромаджується серед людей, за законами уряду тієї країни, де порушення скоєно; і заради миру в суспільстві і спокою всі люди мають пропонувати свою допомогу і використовувати свої сили для притягнення порушників добрих законів до покарання.

Ми не віримо в справедливість змішування релігійного впливу і цивільного врядування, коли одна релігійна спільнота підтримується, а інша обмежується у своїх духовних привілеях, і особисті права її членів як громадян заперечуються” [УЗ 134:1–9].

Будь ласка, пам’ятайте, що це було опубліковано ще в 1835 році як офіційну позицію Церкви, і відтоді вона ніколи не змінювалася³.

Святі зібралися на цій Генеральній конференції [жовтень 1940 р.] в час, коли світ розриває війна [мається на увазі Друга світова війна]. Мільйони Господніх дітей страждають і тужать. На них звалилися всі біди і нещастя, якими супроводжується війна.

Наші брати і сестри перебувають по обидва боки цього жахливого конфлікту. І на тому, і на іншому боці вони пов’язані зі своєю країною походженням, родинними стосунками і патріотизмом.

У святих ні на тому, ні на іншому боці немає іншого шляху, як тільки підтримувати ту владу, якій вони присягнули. Але вдень і вночі їхні молитви повинні підноситися до Бога, щоб Він повернув серця їхніх керівників до миру, щоб прокляття війни скінчилося⁴.

Наскільки ми поважатимемо владу країни, частиною якої ми є, і підтримуватимемо посадовців, настільки ми і є справжніми її громадянами, і настільки наш уряд буде поважати і підтримувати нас⁵.

Якщо закон прийнято, і він набирає чинність, тоді жодна людина, яка витрачає гроші, щоб сприяти іншим порушувати цей закон, не може чесно назвати себе відданим громадянином⁶.

Я б хотів закарбувати в серцях кожного святого останніх днів, який чує мене, цю думку [Авраама Лінкольна, 16-го президента Сполучених Штатів], що її зараз прочитаю:

“Нехай повага до законів передається від кожної американської матері до її дитини, яка ще сидить у неї на колінах і тільки починає говорити; нехай законів навчають у школах, семінаріях та коледжах; нехай про них буде написано в букварях, прописах і підручниках; нехай вони проповідуються з трибун, проголошуються в залах законодавчих органів та доводяться в судах” [See “The Perpetuation of Our Political Institutions, ” quoted in The Speeches of Abraham Lincoln (1908), 6.]⁷

Ми повинні брати учать у виборах достойних керівників та ініціювати хороші закони.

Я молюся Господу за нашу країну і прошу Його благословити всіх тих, хто очолює країну, штати, міста й округи. Я молюся, щоб Бог надихнув народ, аби вони дотримувалися Його заповідей і обирали на високі посади достойних людей; аби вони поховали свої політичні суперечності й шукали хороших людей для таких посад, а не тих, які б потурали порушникам законів нашої країни. Одне з уложень нашої віри полягає в тому, що ми дотримуємося законів країни й підтримуємо їх [див. Уложення віри 1:12]. Нехай Бог допомагає нам у цьому⁸.

Часто поширювалися чутки, вони й зараз доходять до мене, що Президентство Церкви Ісуса Христа, очолюючи Церкву і маючи священство, бажає бачити того чи іншого чоловіка на такій-то посаді.

Щодо Президентства Церкви, то вони стверджують, що кожний чоловік, кожна жінка і дитина, яка достатньо доросла, щоб голосувати, можуть віддавати свій голос згідно з їхніми переконаннями. Але при цьому ми закликаємо всіх чоловіків і жінок, щоб вони усвідомили, яка відповідальність лежить на них, і прагнули провідництва Бога, нашого Небесного Батька, в політичних питаннях, так само як і релігійних, та сили, щоб відстоювати правду⁹.

І хоч я категорично заперечую переплетіння справ церкви святих останніх днів із справами влади, але я як член цієї Церкви, будь на те моя воля, і на мить би не відмовився від того, щоб, ставити служити людям найкращу людину, і користувався б цією можливістю усе своє життя¹⁰.

Мені політика дуже нагадує кір. Висип на тілі від кору не викликатиме біль, якщо ви будете потроху пити [трав’яний] шафрановий чай або щось таке інше, щоб цей висип не пішов усередину. А як тільки це станеться, ваша шкіра пожовтіє і хвороба іноді вражає навіть очі. Отже, не дозволяйте політиці проникати у вас. Я абсолютно переконаний, що є найкращі для таких посад люди. Я вірю в те, що на такі посади слід обирати чесних, справедливих і порядних людей¹¹.

Кожен святий останніх днів повинен щодня молитися Господу, аби Він допомагав їм тверезо мислити, просуватися вірним курсом, не керуючись особистими уподобаннями, груповими інтересами або політичними переконаннями¹².

Влада повинна ґрунтуватися та функціонувати на принципах моралі.

У своїй прощальній промові до американського народу Джордж Вашингтон [перший президент Сполучених Штатів] сказав:

“З усіх настроїв і тенденцій, що ведуть до успіху в політиці, релігія і мораль є незамінними. Пусті заяви людини про її патріотизм, якщо вона прагне повалити ці величні стовпи людського щастя, ці найміцніші опори виконання людських і громадянських обов’язків.

Яким би не визнавався вплив найдосконалішої освіти на розум людини, усе ж підказує здоровий глузд і досвід, що немає чого сподіватися, ніби моральність нації торжествуватиме при ігноруванні релігійних принципів.

Давайте обережно підходити до припущення, що моральність може підтримуватися без релігії”. [Див. “George Washington: Farewell Address, ” in William Benton, pub., The Annals of America, 21 vols. (1968-1987), 3:612.]¹³

Ми … проголошуємо, що Бога засмучує війна і що Він піддасть вічним покаранням тих, хто в неправедності розпочав її.

Ми стверджуємо, що міжнаціональні суперечки можуть бути владнані [мирним] шляхом, якщо народи не вестимуть егоїстичну політику і будуть праведно поводитися один з одним. Ми закликаємо керівників усіх країн, а також усіх людей залагодити непорозуміння й усунути розбіжності, що їх вони мають, аби чашу Божого гніву не було вилито на землю, адже Він сказав, що відвідає нечестивих Своїм нескінченним гнівом¹⁴.

Бог незадоволений ані війною, ані злочестивістю, яка завжди провіщає її. Ми звертаємося до всіх народів: залагодіть мирно свої суперечності. Так хоче Господь¹⁵.

Жодна людина, яка чинить нечесно або порушує закони своєї країни, не може і називатися справжнім святим останніх днів. Жодна нація і жодні керівники націй не можуть чинити зло, порушувати свої зобов’язання і не бути під осудом Бога і людей, як і будь-яка людина, що чинить недобре. Істина переможе. “За правду стіймо у битві стійко”—ось яким має бути гасло кожного святого останніх днів¹⁶.