РОЗДІЛ 12

Праця і самостійність

Якщо ми працюватимемо так, як тільки можемо, Господь благословить нас.

З життя Гебера Дж. Гранта

Президент Гебер Дж. Грант часто проповідував принципи наполегливої праці та самостійності. Він радив: “Нехай кожна людина знає, що є архітектором і будівничим власного життя і що своєю працею вона може зробити його успішним. “Шість день працюй і роби всю працю свою”, а в день сьомий—відпочинь [див. Вихід 20:9–11]. Не налаштовуйтесь працювати чотири або п’ять днів, а решту—працювати впівсили. Нехай кожен святий останніх днів щосили працює над усім, за що береться, чи то його робота, чи якась справа”¹.

Коли Президент Грант говорив про цінність праці, то робив це, ґрунтуючись на власному життєвому досвіді. Він, єдина дитина овдовілої матері, з раннього дитинства вчився підмітати підлогу, мити й витирати посуд. Він також допомагав матері, яка працювала швачкою, щоб заробити їм обом на життя. “Увечері, сівши на підлогу, —пізніше згадував він, —я до ночі натискав на педаль швейної машини, щоб дати відпочити її втомленим ногам”². Гебер продовжував допомагати матері й тоді, коли виріс й увійшов у світ бізнесу, щоб підтримувати її.

Одним з найбільших бажань Президента Гранта було “укорінити в розумі молоді Сіону красу, невимовну красу праці”³. У серії статей для церковного часопису Improvement Еrа Президент Грант ділився особистим досвідом, як його бажання працювати принесло доволі швидкий успіх у підприємництві. “Я кажу про це, —писав він, —не для того, щоб, образно кажучи, кидати квіти до своїх ніг, але зі сподіванням, що цим можу надихнути своїх читачів і викликати у них бажання працювати. Визнано, що розповідь про власний досвід, усна вона чи письмова, криє в собі більше сили і залишає глибокий слід в розумі слухачів і читачів, ніж будь-що інше. Це і має бути виправданням переказу мною стількох епізодів з професійної сфери мого життя.

Коли я був ще юнаком, навчався у школі, мені показали одного чоловіка, який був бухгалтером в банку “Wells, Fargo and Co’s.” у Солт-Лейк-Сіті, і сказали, що його заробітна платня—150 доларів на місяць. Я добре пам’ятаю, як підрахував, що він заробляє по 6 доларів на день, не враховуючи неділі, що для мене було просто шаленими грішми. Я мріяв стати бухгалтером і працювати на банк “Wells, Fargo & Co.”, тож негайно пішов навчатися на бухгалтера в університеті “Дезерет” [тепер це Університет штату Юта], сподіваючись, що колись матиму, як тоді здавалося мені, величезну платню.

Мені подобаються слова … лорда Балвера Літтона: “Те, чого хоче людина, —не дар, це—мета; не здатність досягнути, а воля до праці”. Сем’ю ел Смайлс якось сказав: “Цілі—як ті курячі яйця: якщо з них не висиджувати курчат, вони тухнуть”.

Лорд Літтон вважав само собою зрозумілим: якщо молодь мріє про щось благородне і мужнє, то це надихатиме її мати в житті мету і “висиджувати” її, не дозволяючи їй “протухнути”. Поставивши собі мету стати бухгалтером, я негайно розпочав роботу, щоб досягти цього. Я добре пам’ятаю, як з мене глузували мої одногрупники. Один, зазирнувши в мій зошит, спитав: “Щ о це? Тут що, курка бігала?” А інший сказав: “Чи не блискавка вдарила у твою чорнильницю?” Ці й подібні до них зауваження, хоча сказані не для образи, а з доброго природного гумору, все ж таки глибоко западали в серце і піднімали в мені дух рішучості. Я прийняв рішення в майбутньому бути переписувачем при університеті, а також стати викладачем з каліграфії та ведення книг. Маючи мету і “волю до праці”, а також погодившись із лордом Літтоном, що “в яскравому лексиконі молоді слова “провал” немає”, я став у вільний час віддаватися виробленню каліграфічного почерку, і так рік за роком, поки мене не стали називати “найкращим писакою на землі”.

Завдяки цьому я через декілька років отримав посаду бухгалтера-діловода в одному страховому агентстві. Хоч мені було тільки 15, я вмів дуже красиво писати, і цього було достатньо, щоб я спокійно справлявся з роботою на тій посаді, але мені цього не було достатньо, тож я продовжував мріяти і “писати”, поки не отримав нову роботу. Я працював у фойє банку “A. W. White & Co’s.” і, якщо був незайнятий, добровільно допомагав у банківській роботі, роблячи все, що завгодно, аби не гаяти часу, ніколи не думаючи, заплатять мені чи ні, і маючи лише бажання працювати і вчитися. Пан Морф, діловод банку, писав дуже добре і прагнув допомогти мені стати досконалим писарем. Я навчився так добре писати, що, підписуючи в позаурочний час листівки, запрошення та складаючи карти, заробляв більше, ніж за основну роботу. Через декілька років мені було вручено диплом територіального ярмарку за найкращу каліграфію в Юті. Коли я вже сам увійшов у бізнес, в університеті звільнилося місце викладача каліграфії та ведення записів, і щоб здійснити те обіцяння, що його я дав собі у 12 чи 13 років, що одного дня буду викладати в цій сфері, я подав заяву на цю посаду. Заяву розглянули і мене прийняли, і тепер я виконав усі взяті на себе зобов’язання”⁴.

“Воля до праці” в духовному житті Президента Гранта мала таке саме місце, як і в мирських прагненнях. Він був невтомним працівником як батько, як євангельський учитель і як особливий свідок Господа Ісуса Христа. Принцип, якому він часто навчав, проявлявся в кожній сфері його життя: “Закон успіху в цьому житті та житті прийдешньому в тому, щоб мати смиренне й сповнене молитви серце, а також працювати, працювати, ПРАЦЮВАТИ”⁵. Він радив: “Якщо у вас є прагнення, мрійте про те, чого ви хочете досягти, а тоді плечем налягаєте на колесо і працюйте. Мрії без праці не варті нічого; праця—ось що має вагу. Віра без діл мертва, як каже нам Яків, —мертва, як тіло без духа [див. Яків 2:17, 26]. Є безліч людей, які мають віру, але їм бракує справ, а я вірю в людей, в яких є і віра, і справи, і рішучість робити діло”⁶.

Учення Гебера Дж. Гранта

Працюючи, ми повинні докладати всі свої зусилля.

Ми повинні прагнути, повинні бажати працювати так добре, як це тільки можливо для нас. Праця є приємною для Господа⁷.

У моєму житті не було жодного такого дня, щоб я не хотів виконати хоч найнезначнішу [чи найнеприємнішу] роботу (якщо таке поняття стосовно роботи взагалі існує, в чому я сумніваюся), а просто байдикував⁸.

Мені було важко читати цього ранку Учення і Завіти, де говориться про нероб, і знати, що серед нас таки є нероби. У 75 розділі книги Учення і Завіти ми читаємо:

“Нехай кожна людина буде старанною в усьому. І ледар не матиме місця в Церкві, якщо він не покається і не виправить свої шляхи” [УЗ 75:29.]

У 88-му розділі читаємо:

“Перестаньте бути ледачими; перестаньте бути нечистими; перестаньте знаходити вади один у одного; перестаньте спати довше, ніж необхідно; відходьте до сну рано, щоб вам не бути втомленими; уставайте рано, щоб ваше тіло та розум могли бути сповненими енергії” [УЗ 88:124].

Будь ласка, запам’ятайте, що це не слова Гебера Дж. Гранта, а слова Господа:

“І жителі Сіону також мають пам’ятати свою працю, оскільки їх призначено працювати, з усією вірністю; бо ледаря буде згадано перед Господом.

Тепер, я, Господь, не зовсім задоволений жителями Сіону, бо є ледарі серед них; і їхні діти також зростають у злоче-стивості; вони також не прагнуть щиро багатств вічності, але їхні очі повні жадібності” [УЗ 68:30–31].

“Не будь лінивим; бо той, хто лінується, не їстиме хліба і не носитиме одяг трудівника”. [УЗ 42:42].

“Ось, їх було послано проповідувати мою євангелію серед громад злочестивих; отже, я даю їм заповідь, таким чином: Не марнуй свого часу, і не ховай свій талант так, щоб про нього не було відомо” [УЗ 60:13].

Сподіваймося, що дух незалежності, що був з нашими предками-піонерами, знов прокинеться і в нас, і що жоден святий останніх днів, який має священство Бога, не буде винним у ледарстві. Працюймо з ранку до вечора!⁹.

У сьогоднішньому світі поширюється дух небажання служити, небажання викладатися, повсюдно відчувається прагнення отримати якомога більше, а зробити якомога менше. Все це неправильно. Ми повинні бути так налаштовані й мати таку мету, щоб у встановлений період часу робити все, що в наших силах, для блага людей, які найняли нас, і блага тих, з ким ми разом працюємо.

Інший дух—взяти якомога більше, а віддати якомога менше—суперечить євангелії Господа Ісуса Христа¹⁰.

Я завжди намагався закарбувати в розумі нашої молоді, наскільки важливо працювати якнайкраще, і якщо вони так працюватимуть, то ніколи не будуть втрачати ентузіазм.

“Стань і зроби, і нехай Господь буде з тобою!” [Див. 1 Хронік 22:16.]

У цій битві життя я для себе нічого ціннішого не знайшов, ніж щоденне якнайкраще виконання свого обов’язку, і я знаю: якщо молодь чинитиме так, вона буде краще підготовленою до роботи завтрашнього дня.

Коли мені було 19 років, я працював діловодом на пана Генрі Уодсворта, представника “Wells, Fargo & Co.”. Праця у мене була погодинна. Я працював не на компанію, а безпосередньо на цього її представника. Я … за власним бажанням розкладав безліч банківських листів та паперів, а також вів записи по “Sandy Smelting Co.”, що було прямим обов’язком пана Уодсворта.

Щоб довести вам справедливість наведеної раніше цитати з 1 Хронік, зауважу, що це так подобалося панові Уодстворту, що він найняв мене збирати матеріали для “Wells, Fargo & Co.” і за це платив ще 20 доларів до встановленої мені платні 75 доларів у страховій справі. Отже, я працював на “Wells, Fargo & Co.”, і, таким чином, здійснилася ще одна моя мрія.

Напередодні Нового року я надовго затримався на роботі. Підійшов пан Уодсворт і з радістю повідомив, що справи йдуть непогано, що гроші тягнуться до грошей або щось таке. Він нагадав, що я безкоштовно вів записи по “Sandy Smelting Co.”, і похвалив мене, від чого я відчув себе дуже щасливим. Потім він вручив мені чек на сто доларів, що двічі компенсувало мені платню за всю мою надурочну роботу. Задоволення від почуття, що я добре себе зарекомендував і що мій роботодавець покладається на мене, було для мене ціннішим за два чеки по сто доларів.

Кожна молода людина, яка прагнутиме займати себе роботою весь час, ніколи не зупиняючись, аби підрахувати гроші, які вона має отримати за це, і яка буде натхненна бажанням працювати і вчитися, я обіцяю, що така людина досягне успіху в життєвій битві¹¹.

Праця допомагає нам бути самостійними.

Існує закон, безповоротно встановлений на небесах, згідно з яким всі благословення зумовлені, і жодна людина не отримає певного благословення, якщо не дотримається закону [див. УЗ 130:20–21]¹².

Нашою головною метою було встановити, наскільки це можливо, систему, за якою прокляття ледарства разом із негативними наслідками допомоги з безробіття були б скасовані, а незалежність, працьовитість, економність та самоповага знов зайняли своє місце серед наших людей. Мета Церкви—допомогти людям допомагати собі. Праця має бути знов зведена на престол як керівний принцип в житті членів нашої Церкви.

Наш великий провідник Бригам Янг якось сказав за подібних умов:

“Дайте бідному роботу—обробляти сади, колоти дрова, копати ями, ставити огорожі або робити ще щось корисне, і нехай він заробить собі на їжу, борошно та найнеобхідніше” [See Discourses of Brigham Young, sel. John A. Widtsoe (1954), 275.]

Цей заклик настільки ж актуальний сьогодні, як і тоді, коли його проголосив Бригам Янг¹³.

Будьмо всі працьовитими і використовуймо всі свої сили і здібності. Нам сказано, що в поті лиця свого ми будемо заробляти собі на хліб [див. Буття 3:19].

Неважко кинути людині долар, але щоб бути небайдужим до неї і намагатися допомогти їй досягнути благополуччя і користі, необхідно виявити співчуття й чуйність. Саме в цьому і полягає принцип євангелії Ісуса Христа, і завжди полягав—надати допомогу кожній людині, щ об допомогти собі—допомогти кожній дитині нашого Батька Небесного здійснити своє власне спасіння—і матеріальне, і духовне¹⁴.

Хочу звернути вашу увагу на слова Президента Бригама Янга:

“Досвід навчив мене, і для мене це стало принципом, що немає ніякої користі давати і давати чи то чоловікові, чи то жінці гроші, їжу, одяг або ще щось, якщо вони фізично здорові, можуть працювати і заробити собі на все необхідне, і для них є на землі що робити. Це мій принцип, і я намагаюся дотримуватися його. Інший шлях розвалить будь-яку громаду у світі і зробить його членів ледарями”. [See Discourses of Brigham Young, 274.]

А те, що розвалить громаду, розвалить і штат, і, дозвольте принагідно зауважити, також і цілий народ¹⁵.

Ми прагнемо наскільки це можливо укорінити в пам’яті лю дей ці слова Бригама Янга, … що він взяв собі за правило нікому нічого не давати, якщо людина цього не заробила; люди повинні зробити щось, щоб заробити те, що отримують. Ніщо так не знищує особистість чоловіка, жінки або дитини, як залежність¹⁶.

Праця є обов’язком всього життя.

Праця не дає людям старіти. Ледарство починає ослаблю вати їх, як тільки вони припиняють працювати. Президент Янг був активною, життєрадісною людиною до останнього дня, коли він помер від апендициту. Його наступникові Джону Т ей лор у було сімдесят три, коли він став Президентом Церкви. Уілфорду Вудраффу, наступнику Джона Тейлора, було вісімдесят з лишком років, коли він став Президентом Церкви, і тому багато лю дей казало, що він мав би піти на відпочинок ще двадцять років тому. Лоренцо Сноу очолив цю Церкву, будучи енергійним, як юнак, у свої 85 років, і дуже розсудливим, тоді Церква перебувала у фінансовому занепаді, і він вивів її із цього становища. Ті три роки свого служіння, по завершенню якого йому було вже 88 років, він мислив ясно і швидко, як і будь-хто з тих, які очолювали цю Церкву.

Джозеф Ф. Сміт, як казало багато людей, мав піти на відпочинок ще два роки до того, як став Президентом цієї Церкви, те саме стосується і мене. Наступного місяця, як дехто каже, буде вже 22 роки, як я мав піти на відпочинок¹⁷.

Я не прошу жодну людину або дитину в цій Церкві, хоч мені вже більше 80 років, працювати більше, ніж працюю я… Я не знаю нічого, що швидше погіршує здоров’я людини, ніж неробство¹⁸.

Здається дехто зі святих останніх днів схильний думати так: “Доживу до 65 років, і тоді вже не треба буде працювати”. За останні 16 років, які пройшли з мого 65-річчя, я виконав стільки ж роботи, скільки й раніше. І з Господнім благословенням, якщо Він залишить мене тут ще на 15–16 років, у чому я дуже сумніваюся, я хотів би зробити стільки ж, якщо не більше, скільки зробив за останні 16 років. Я твердо впевнений, що праця нікого не вбиває, це ледачість вбиває людину в її молодому віці.

Кожен чоловік і кожна жінка повинні заявити у своєму серці: “Я буду жити. Нічого мені не дано, крім часу для життя, і я щодня прагнутиму виконувати приємну в очах мого Небесного Батька роботу, і, якщо буде можливо, сьогодні виконаю її трохи краще, ніж учора”¹⁹.