РОЗДІЛ 23

Розвиток і доля Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів

Церква досягне своєї божественної долі, а підготуватися, щоб бути частиною цієї величної роботи—наш привілей.

З життя Гебера Дж. Гранта

Гeбер Дж. Грант народився в 1856 році, коли святі докладали всіх сил для встановлення Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів у долині Солоного озера. На той час у Церкві було 7 колів і приблизно 64 тис. членів. Не було жодного діючого храму.

У 1882 році, коли Гебера Дж. Гранта висвятили на апостола, Церква міцно стояла в долині Солоного озера. Багато людей у світі в той час упереджено ставилися до святих останніх днів і мали хибні уявлення про них, але Церква продовжувала зростати. Кількість членів Церкви досягла відмітки в 146 тис., а кількість колів збільшилася до 24. За п’ять років до того було освячено храм у Сент-Джорджі, штат Юта, —єдиний діючий на той час храм.

Як апостол старійшина Грант міг зблизька спостерігати за розвитком Церкви. У 1902 році, коли у Церкви було 4 діючих храми, 50 колів і майже 300 тис. членів Церкви, він зауважив наступне: “Ніщо не стоїть на місці. Церква не стоїть на місці. У нас сьогодні є докази її зростання, збільшення десятини, покращення результатів її місіонерської діяльності по всьому світу та підвищення ефективності діяльності коледжів, церковних університетів та академій. Помітне також зростання в Недільних школах. Справа Божа просувається вперед, і сила та вплив ворога і всіх тих, хто чинить нам перепони, слабшають”¹.

Коли з листопада 1918 року по травень 1945 року Гебер Дж. Грант був Президентом Церкви, вона продовжувала стрімко зростати. Членів Церкви збільшилося з 496 тис. до 954 тис. Кількість колів збільшилася з 75 до 149, а кількість діючих храмів—з 4 до 7.

Президент Грант часто відзначав, що люди почали ставитися до святих останніх днів більш прихильно. “Я бачу, —казав він, —що всі, хто знає нас, визнає нас богобоязливим народом, праведною, чесною спільнотою”². На жовтневій Генеральній конференції 1937 року, щойно повернувшись з поїздки європейськими місіями, він навів такий приклад:

“Коли я 30 з чимось років тому був у Європі [служив президентом місії], … за всі три роки на Британських островах я не домігся того, щоб у газетах надрукували хоча б одну мою статтю. Про нас друкувалися найогидніші, найзліші, найобразливіші, найжахливіші речі, але нас редактори навіть не хотіли і слухати.

Під час цієї останньої подорожі мені сказали, що про нас писали схвальні замітки газети Німеччини, Швейцарії, Чехословаччини, Голландії та Бельгії. Ніякої критики або негативних оцінок—самі тільки приємні замітки про наші збори, а у Британії в деяких випадках ці замітки були такого характеру, що навіть якби ми мали можливість писати їх самі, то не змогли б скласти більш приємного для себе тексту. Наскільки я можу судити, за час подорожі не було написано жодної статті, яка б не подавала чесної, поважної та приємної розповіді про наш народ. Я радію цьому. Який це дивовижний перехід від духу ворожнечі і майже ненависті, що панував між газетярами, з якими я спілкувався більше 30 років тому”³.

Президент Грант часто висловлював почуття вдячності за матеріальний і духовний прогрес Церкви. Виражаючи вдячність, він визнавав благословення Господа і відданість святих останніх днів, які не зважали на всі свої випробування. У жахливі часи Великої депресії він казав: “Ніщо, крім довершеного й абсолютного знання, яке є в нас як народу, не дало б нам силу досягти чогось подібно до того, що досягнуто. Тільки подумати: у ці дні депресії та труднощів ми можемо дозволити собі витрачати мільйони доларів на будівництво домів зборів! Майже кожної неділі вже тижні поспіль мені доводиться освячувати доми зборів, і кожного разу ці будинки переповнені людьми, які відвідують ті збори. Ми стрімко зростаємо. В цьому немає жодних сумнівів. Ми не сумніваємося щодо остаточного тріумфу Божої роботи”⁴.

Учення Гебера Дж. Гранта

Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів має божественну долю.

Я свідчу вам тут у цей день, що Джозеф Сміт був пророком істинного і живого Бога, що він був знаряддям у руках Бога для відновлення на землі плану життя і спасіння—не тільки для живих, але й померлих, що ця євангелія, яку люди у світі часто називають “мормонізмом”, насправді є планом життя і спасіння, євангелією Господа Ісуса Христа, що камінь було відсічено від гори і що він котитиметься вперед, доки не заповнить всю землю [див. Даниїл 2:31–45; УЗ 65:2]⁵.

Господь установив у ці останні дні Свою Церкву, щоб прикликати людей до покаяння, спасіння і піднесення їхніх душ. Він знов і знов казав пророку Джозефу та його соратникам, що “ниви вже білі для жнив”. (УЗ 4:4; 6:3; 11:3; 12:3; 14:3; 33:3, 7.) Він знов і знов наказував нічого не проголошувати цьому поколінню, окрім покаяння (УЗ 6:9; 11:9; 14:8), і врешті-решт сказав:

“І проголошуй радісну новину, так, сповіщай її на горах і на кожному високому місці, і серед кожного народу, який тобі буде дозволено побачити.

І виконуй це з усією покірністю, довіряючи мені, не кривдячи кривдників.

І не говори про доктрини, а проголошуй покаяння і віру в Спасителя, і відпущення гріхів хрищенням і вогнем, так, саме Святим Духом.

Знай, це велика і остання заповідь, яку я дам тобі щодо цієї справи; бо цього буде достатньо для твоєї щоденної ходи, аж до кінця твого життя.

І нещастя ти отримаєш, якщо ти нехтуватимеш цими порадами, так, саме знищення тебе самого і твоєї власності” (УЗ 19:29–33).

Ми повинні виконувати ці накази, щоб люди пізнали Бога й Ісуса Христа, якого Він послав, бо Він “життя ж вічне”. (Іван 17:3).

З цієї причини було організовано Церкву, знов явлено євангелію в її повноті, відновлено священство Бога з усіма його правами, владою, ключами і функціями. Це і є місією Церкви. У наші дні було повторено божественне доручення, дане давнім апостолам (Матвій 28:19; Марк 16:15), щоб євангелія дійшла до всіх народів (УЗ 38:33), до іудеїв та іновірців (УЗ 18:26); її проголошуватимуть з радістю (УЗ 28:16), вона докотиться до кінців землі (УЗ 65:2), і ми повинні проповідувати її—ті, кому дано царство (УЗ 84:76). Ні наші дії, ні дії Церкви не повинні заважати цьому Божому наказу⁶.

Місія Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів мирна. Вона полягає в підготовці народів світу до другого пришестя Христа та зустрічі того благословенного дня, коли настане тисячоліття і коли Христос правитиме як Цар царів, очолюючи всесвітнє братерство людей⁷.

Розвиток і прогрес Церкви на початку Відновлення були здійсненням пророцтва.

Досягнення святих останніх днів абсолютно і повністю узгоджуються з пророцтвом, проголошеним на березі р. Міссісіпі пророком Джозефом Смітом, записаним у щоденнику пророка 6 серпня 1842 року:

“Я пророкував, що святі й надалі терпітимуть багато лиха і будуть вигнані до Скелястих гір. Багато з них відійдуть від Церкви, інші загинуть від руки переслідувачів або від холоду і хвороб, а дехто виживе, допомагатиме у заснуванні поселень і побудові міст і буде свідком того, як святі стануть могутнім народом у Скелястих горах”. [History of the Church, 5:85.]

Для нас це пророцтво виповнилося у всьому, незважаючи на те, що західні землі вважалися малопривабливими. Якщо ви подумаєте про цей неродючий край, подумаєте про те, що він зовсім не цінувався, а тоді пригадаєте, чого було досягнуто, то зникнуть усі сумніви щодо здійснення цього передречення⁸.

Я радію зростанню і розвитку роботи Бога тут, на землі. Я згадую, як стояв поруч з Президентом Уілфордом Вудраффом на візку в Айдахо, … і він говорив до півдюжини чи дюжини молодих членів Церкви, яких направили туди, і я також дуже добре пам’ятаю про те, що тоді говорив цей пророк Бога. Я пам’ятаю, що та молодь була дещо розчарованою, побачивши Сенд-Крік—місцевість, де не було жодного дерева, жодного куща, був один полин, не було домів, окрім єдиного дерев’яного будиночка. Брат Вудрафф сказав тій молоді: “Не розчаровуйтеся, не впадайте у відчай, бо над цією землею Боже благословення. Пройде зовсім небагато часу, і тут будуть процвітаючі й щасливі поселення святих останніх днів. Ви думаєте про те, що залишили своїх друзів, що опинилися майже на краю світу, але пройде небагато часу, і у вас буде свій дім зборів, своя школа і все, що у вас було вдома до того, як ви прийшли сюди. Бог благословить цю землю і примножить її багатства”. І що ми маємо сьогодні? На тому клаптику землі стоїть місто Айона, центр одного з колів Сіону, в якому мешкає близько п’яти тисяч людей, а не шестеро чи семеро молодих людей. Слова пророка Уілфорда Вудраффа справдилися всі до останнього⁹.

Коли я думаю про досягнення в Божій роботі, то не можу підібрати слів, щоб виразити належну хвалу за все, що було зроблено¹⁰.

Я думаю, що переслідування і проблеми, крізь які ми пройшли, підготували нас, навчили нас і зміцнили як народ для здійснення ще величніших справ¹¹.

Святі останніх днів насправді, як і передрікав це пророк Джозеф, є могутнім народом у Скелястих горах, а це ще тільки-но наше “дитинство”. Ми починаємо зростати і ставати могутнім народом, але це ще ніщо порівняно з тим, якими ми станемо¹².

Ніщо не зупинить просування Церкви до її долі.

Щороку Церква стає міцнішою, ніж у році попередньому. Вона йде вперед, і аж ніяк не назад. Люди можуть припускатися помилок, але Церква—непохитна¹³.

Ворог людських душ, руйнівник, який прагне знищити роботу Бога—він і його емісари думали, що загибель пророка [Джозефа Сміта] та патріарха [Гайрума Сміта] зупинить роботу живого Бога, відновлену на землі. Але дивовижне зростання Церкви, величний храм Бога у [Солт-Лейк-Сіті], наша прекрасна Скинія, чудова споруда [будинку церковної адміністрації]…, пам’ятники і храми від Канади до Гаваїв і Сент-Джорджа, а також стрімкий прогрес в роботі Бога—все це є докором для тих, хто вважав, що може зупинити роботу Господа. Свідчення про Ісуса Христа, яке палало в серцях пророка і патріарха і за яке вони віддали своє життя, палає і в серцях кожного з нас, кого було благословено світлом, знанням і свідченням про божественність роботи, до якої ми залучені¹⁴.

Дехто зазначав…, що якщо Церква у своєму розвитку і прогресі не пристосується до вимог нашої доби, як це роблять інші церкви, то вона приречена до падіння. Святий останніх днів, який хоч на мить припускає, що ця Церква може зазнати невдачі, не є по-справжньому наверненим святим останнім днів. Про невдачу цієї Церкви не може й мова йти. її встановлено востаннє—її ніколи не буде передано іншому народові і ніколи не буде повалено¹⁵.

Наші вороги не змогли зробити нічого такого, що зашкодило б Божій роботі, і ніколи нічого не зроблять. Я озираюся навколо, я читаю, я розмірковую і запитую: “Де ж ті впливові люди, люди владні й відомі, які виступали проти святих останніх днів? Чи вшановує їх хто? їх не знайти. Де ті люди, які критикували цю роботу? Куди подівся їхній вплив?” Вони зникли, немов роса на сході сонця. Нам немає чого боятися, ми—святі останніх днів. Бог і надалі підтримуватиме цю роботу, Він підтримуватиме правду¹⁶.

Бог живе, Ісус є Христос, Джозеф Сміт був пророком істинного і живого Бога, і ця робота, яку називають “мормонізмом”, є євангелією Ісуса Христа, нашого Викупителя, планом життя і спасіння; і вся недовіра цього світу, будь-яке протистояння всього світу не може зупинити її—Бог установив її і вона буде призначена йти вперед, поки не справдиться її доля!¹⁷.

Ми повинні підготувати себе, щоб допомагати у здійсненні призначення Церкви.

Стосовно цього народу Бог дав багато прекрасних обіцянь. Нас чекає славетна доля, і ми поступово готуємося до неї і стаємо гідними неї¹⁸.

Якщо і є щось, що я найбільше хотів би закарбувати в серцях святих останніх днів, так це те, що ми повинні служити Богу всією нашою могуттю, розумом і силою, щоб не відставати від прогресу Його роботи на землі¹⁹.

Доля святих останніх днів є надзвичайно величною. Я знаю, що всі до останнього пророцтва, проголошені щодо цього народу, будуть виконані. Невеликий камінь, без рук відсічений від гори, має котитися і наповнити всю землю. Я знаю, що наші діти повинні стати гідними й підготуватися завдяки навчанню, розвитку, а також вірі в Бога, нашого Небесного Батька, та Його Сина Ісуса Христа, щоб успішно виконати своє призначення. Знаю, що святі виконають своє призначення, що вони зроблять все, що їх просить Бог, і в цьому я не має сумнівів. Чи буде кожен з нас робити для цього все, що в наших силах, —це особисте питання. Виступаючи перед святими, я часто говорив, що кожен з нас є будівничим власного життя і що Бог благословить нас відповідно до нашої відданості й старанності²⁰.

У мене немає сумнівів у тому, що в майбутньому Господь звеличить святих останніх днів і рясніше благословить їх, ніж благословляв до цього, якщо, звісно, ми будемо смиренними і старанними, якщо будемо прагнути прогресу Божого царства, а не тільки того, чого нам хочеться. Для нас відновлено євангелію Ісуса Христа. У нас є план життя і спасіння. У нас є обряди євангелії не тільки для живих, але й за померлих. У нас є все необхідне не тільки для власного спасіння, але й щоб самим бути “спасителями на горі Сіон” [див. Овдій 1:21], увійшовши до храмів нашого Бога і спасаючи своїх предків, які померли без знання про євангелію²¹.

Якщо ми віддані, якщо вірні, якщо гідні цієї євангелії, про яку Бог дав нам свідчення, то можна не боятися, що світ зашкодить нам. Нам, мої брати і сестри, не зашкодить жодний смертний, окрім нас самих. Якщо ми не служимо Богу, якщо не чинимо правди, то обкрадаємо себе в можливості й силі зростати, зміцнюватися у вірі й знанні, мати владу з Богом і праведними²².

Не буде хибним спрогнозувати, що народ Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів й надалі буде процвітати і розквітати духовно і матеріально, поки вони (1) будуть виконувати заповіді Бога і (2) ходитимуть дорогою, яку Він укаже їм через Своїх натхненних слуг, які є носіями святого священства. Це народ, чия віра, вчення, розвиток і матеріальний та духовний прогрес будуть благословенням і підуть на користь всієї нації. Народ, якого нікому не треба боятися, а навпаки—благословляти і вітати, бо вони прагнуть виконувати волю Господа, ставитися до людей за принципами справедливості і праведності, вони самі віддані й законослухняні, слухняні наказам і розпорядженням справедливих урядів на землі та життєдайній євангелії Ісуса Христа, встановленої та відновленою через Джозефа Сміта явленням Бога та Його Сина Ісуса, який є Христос і який стоїть на чолі величної і дивовижної роботи, що до неї ми залучені. їхнє гасло—“Істина і свобода”, і вони прагнуть поділитися ними з усім людством, дати всім людям відчути мир і праведність, що супроводжують істинну євангелію Ісуса Христа, і це єдиний спосіб, яким мир і братерство людей може встановитися у всьому світі²³.