РОЗДІЛ 8

Йти за тими, кого Бог вибрав головувати

Ми підтримуємо керівників Церкви, якщо м олим ося за них, прислухаємося до натхнених порад й допомагаємо в трудах.

З життя Гебера Дж. Гранта

Коли старійшина Гебер Дж. Грант починав служіння в Кворумі Дванадцятьох Апостолів, то робив це з непохитною відданістю Президенту Церкви. Отримавши своє покликання, він одразу написав своєму двоюрідному братові Ентоні У. Айвінсу: “З чистим серцем можу сказати, що в моєму житті жодного разу не було так, щоб я не змінив свій план дій, якщо мені щось наказували слуги Божі”¹.

За членства у Кворумі Дванадцятьох Апостолів у старійшини Гранта було багато нагод зміцнити своє свідчення про Президента Церкви як глашатая Господа на землі. Згодом, ставши Президентом Церкви, він розповідав випадок про те, як Господь надихнув Президента Уілфорда Вудраффа [на одну справу]. У 1890 році Президент Вудрафф оголосив, що за волею Господа святі повинні започаткувати підприємницьку справу—обробляти в Юті цукровий буряк. Старійшина Грант служив у комітеті, який мав “проаналізувати це питання”. Після ретельного аналізу комітет одностайно порекомендував Церкві відмовитися від цього задуму.

Однак, як казав Президент Грант, “Президента Вудраффа це не задовольнило. Було створено ще один комітет. Я був у першому комітеті, і він призначив мене й до наступного. Я просив звільнити мене від цього обов’язку, оскільки я вже висловив свою думку, підписався під рішенням, але він не слухав мене. Ми знов заглибилися в цю справу, уважно й сумлінно, і другий комітет прийняв рішення не на користь ідеї. Президент Вудрафф сказав: “Та грець йому, тому звіту! Я відчуваю натхнення створити цукрову промисловість”.

Віддані настановам Господнього пророка Президент Грант й інші склали плани будівництва цукрового заводу. Однак криза 1891 року, що поширилася по всій країні, не дала зібрати достатньо коштів на його побудову. І знов група досвідчених підприємців дійшла висновку, що для Церкви буде недоцільним продовжувати займатися цим. Президент Грант згадував реакцію свого керівника на такий висновок:

“Коли було висловлено цю рекомендацію, Уілф орд Вудрафф відповів так: “З того дня, як я дізнався про божественність євангелії Ісуса Христа, відкритої через пророка Джозефа Сміта, з того дня, коли я, скромний священик, вирушив на проповідь євангелії, хоч мені це й видавалося тим самим, що й іти на смерть, усе ж якщо шлях обов’язку, іти яким вимагала від мене євангелія, кликав мене постати перед смертю, то я ніколи не повертав ні праворуч, ні ліворуч; тепер одкровення від Господа каже, що ми повинні побудувати цей завод. Щоразу, як я думаю, а чи не відмовитися від цієї ідеї, —настає темрява, і щоразу, як думаю про його будівництво, —проливається світло. Ми побудуємо цей завод, навіть якщо це розорить Церкву”.

“Ми таки побудували його, —пізніше говорив Президент Грант, —і це не розорило Церкву”. Дійсно, згодом Церква побудувала також інші заводи, розвинувши промисловість, яка пішла на користь і Церкві, і святим останніх днів зокрема².

Пройшли роки і Президент Гебер Дж. Грант дав святим останніх днів ось таку просту пораду, щоб вони керувалися нею в житті: “Я не знаю в житті нічого настільки цінного, як слухняність пораді і вказівкам Господа та Його слуг у наш день”³.

Учення Гебера Дж. Гранта

Господь покликає Своїх пророків і веде їх через натхнення.

З цієї нагоди, як і з будь-якої нагоди, я хочу з усією урочистістю та смиренням свідчити про божественну місію пророка Джозефа Сміта й про божественну місію кожного з тих чоловіків, яких було вибрано стати його наступниками⁴.

Вам не треба боятися, дорогі мої брати і сестри, що колись хтось стане на ч олі цієї Церкви Ісуса Христа усупереч волі нашого Небесного Батька⁵.

Я можу сказати, що благословення Господні рясно проливалися на кожного, хто стояв на ч олі цієї Церкви, бо всі вони в праведності шукали натхнення Духа Божого, яке б вело їх у всьому, за що б вони не бралися⁶.

Я познайомився з Бригамом Янгом, коли мені було років шість. Можу свідчити про його доброту, про його любов до мене як до людини, про його любов до Бога та про натхнення Господнє, яке приходило до нього, коли він стояв там, де зараз стою я, —і цей привілей я мав, знаходячись серед тих, до кого він звертався, і слухаючи його натхненні слова.

Мене було покликано до Ради Дванадцятьох Апостолів через одкровення Господа Президенту Джону Тейлору, і з часу, коли я ввійшов до складу Ради дванадцятьох, а це сталося через два роки після того, як Джон Т ей лор став Президентом Церкви, і до дня його смерті, я щотижня зустрічався з ним. Я знаю, що він був слугою живого Бога. Я знаю, що одкровення Господні приходили до нього. Я знаю, що завжди, коли він казав: “Цього бажає Господь” і коли його однодумці з ради апостолів підтримували його позицію, його правота завжди підтверджувалася, і натхнення, яке давав йому Господь, показувало, що його мудрість, завдяки силі Бога, була більшою за мудрість інших людей.

Кілька разів я приходив на збори…, знаючи, що буде розглядатися певне питання, і мав настільки остаточну думку про його вирішення, наскільки це можливо людині, яка зосереджено думала над ним. І хоч я йшов на збори…, твердо переконаний у правильності одного підходу, та все ж з готовністю й бажанням голосував за прямо протилежний, і це ставалося завдяки натхненню Господа, що приходило до Джона Тейлора. І в кожній такій ситуації правота слуги Господа, Президента Тейлора, згодом доводилася, а його надзвичайна розсудливість, натхнена Господом, спрямовувалася на досягнення того, що було найкращим для людей.

Я міг би навести безліч прикладів, коли апостолів за натхненням від Господа, що приходило до Джона Тейлора, відряджали для виконання певної роботи і коли вони не вірили, що можуть виконати цю роботу. Вони поверталися і свідчили, що з допомогою Господньою вони змогли зробити те, що їм доручив Президент Тейлор, пророк Господа.

Я можу свідчити, що Уілфорд Вудрафф дійсно був слугою живого Бога і справжнім пророком Бога. Уілфорд Вудрафф, смиренна людина, за кілька місяців навернув і охристив сотні лю дей у Херефордширі в Англії. Я думаю, що по лицю землі не ходила жодна людина, яка б навернула стільки душ до євангелії Ісуса Христа, як він. Він був надзвичайно простою і напрочуд смиренною людиною. Він ніколи не займався великими справами в бізнесовій сфері. Він повністю віддавався фермерству: вирощував фрукти, обробляв землю. Він був звичайною людиною, про яку я чув від багатьох людей, що ніби йому не вистачає здібностей, щоб очолювати Церкву Христа. Але я хочу свідчити вам, що завдяки натхненню від Господа, а також власному смиренню, завдяки його величному життю і любові Бога до нього він неодноразово був благословенний мудрістю, яка перевершувала мудрість найвидатніших фінансових умів у Церкві.

Я знаю, що Лоренцо Сноу був пророком Бога. Лоренцо Сноу прийшов у президентство Церкви, коли йому було 85 років, і те, що йому вдалося зробити за наступні три роки свого життя, просто вражає! Він відвів Церкву … від практично фінансового краху. За якісь три роки цей чоловік, який за мірками світу вже ні нащо не був здатний, цей ч оловік, який ніколи не займався фінансовою справою, який багато років свого життя присвятив роботі в храмі, під натхненням від живого Бога взявся за фінанси Церкви Христа і за ті три роки змінив все, що стосувалося фінансів, з темряви на світло.

Я свідчу вам, що з самого свого дитинства, коли я ще не міг повністю зрозуміти й осягнути вчень євангелії, тремтіло все моє єство і по щоках котилися сльози, бо я відчував натхнення від живого Бога, коли слухав, як Джозеф Ф. Сміт проповідує євангелію. Усе моє єство переповнювалося почуттями і я духовно підносився, коли слухав, як він проголошує євангелію Ісуса Христа. Я свідчу, що він був одним з найвеличніших пророків Бога, які коли-небудь жили; що з ним був Бог—з того самого дня, коли він 15-річним хлопцем вирушив на Гавайські острови на проповідь євангелії Ісуса Христа, й до дня, коли, віддавши 65 років свого життя Божій роботі, він завершив свій земний шлях⁷.

Такий випав мені жереб—хоч я слабке, просте знаряддя в руках Господа—бути наступником прекрасних мужів, які очолювали цю Церкву: пророка Джозефа Сміта, людини, величнішої за яку, я гадаю, земля не удостоювалася, Бригама Янга, цього чудового піонера, Джона Тейлора, цього могутнього поборника за справу свободи, Уілфорда Вудраффа, який був винятково успішним у наверненні душ до євангелії Ісуса Христа, Лоренцо Сноу—надзвичайного 85-річного чоловіка, який за три роки підняв фінансову репутацію Церкви, а також того чоловіка, якого лю били всі, хто знав його, одного з найвидатніших людей цілого світу—Джозефа Ф. Сміта, найкращого проповідника праведності, якого я взагалі знав⁸.

Для мене так і залишається чудом те, що я представляю на цій землі Самого Господа. Ще з дитинства я спілкувався з цими надзвичайними людьми, моїми попередниками, тож мені і в голові не вкладалося думати про себе як про рівню їм.

Я був вражений останніми словами Президента Джозефа Ф. Сміта (він помер тієї ночі), коли він, потискуючи мені руку сказав: “Нехай Господь благословить тебе, синку, нехай Господь благословить тебе; у тебе величезна відповідальність. Завжди пам’ятай, що це робота Господа, а не людини. Господь могутніший за будь-яку людину. Він знає, хто має вести Його Церкву, і ніколи не помиляється. Нехай Господь благословить тебе”⁹.

Пророки отримують натхнення на благо Церкви.

Я дякую Господу за те, що з самого дитинства близько знав президентів Бригама Янга, Джона Тейлора, Уілфорда Вудраффа, Лоренцо Сноу та Президента Джозефа Ф. Сміта. Я дякую Господу, що за п’ятдесят років спілкування з цими чоловіками я не знав про них нічого, крім доброго. Ні на людях, ні в приватній розмові я ніколи не чув з вуст Божих слуг, вибраних очолювати цю роботу, чогось, що б не підносило духовно і що б не було направлено на удосконалення Божого народу¹⁰.

Я справді дуже вдячний, що завдяки співпраці з такими людьми, як апостоли Господа Ісуса Христа Джон Тейлор, Уілфорд Вудрафф, Лоренцо Сноу та Джозеф Ф. Сміт, я, безсумнівно, знаю, що їхні серця були повністю і незмінно зосереджені на роботі заради прогресу святих останніх днів, заради поширення євангелії вдома та за кордоном, і знаю, що у своєму житті вони найбільше бажали процвітання й прогресу євангелії життя, а також спасіння святих останніх днів. Я вдячний Богові, що точно знаю, що … серця цих керівників були повністю зосереджені на благополуччі й процвітанні Божого народу, і що вони ніколи не берегли себе в роботі заради блага цього народу, що їхні щоденні думки, молитви й бажання були про розвиток цього народу. У мене немає жодного сумніву, що люди, які своєю вірою, молитвами та добрими справами підтримували їх, були благословенні Богом не тільки зміцненням віри, лю бов’ю до Бога та свідченням про божественність євангельської роботи, до якої ми залучені, вони були благословенні й тим, що було у їхніх кошиках, коморах, тим, що їхні землі були благословенні, тим, що вони були благословенні мудрістю у своїх сім’ ях, щоб виховувати їх повчанням і застереженням Бога¹¹.

Коли б я не стояв перед святими останніх днів, у мене немає бажання говорити нічого, крім того, що пішло б їм на благо, пішло б на користь, що могло б підбадьорити їх, що могло б закріпити в їхніх серцях бажання та рішучість у майбутньому бути праведнішими, стараннішими, енергійнішими, виконуючи покладені на них обов’язки, ніж вони були до цього¹².

Шануючи і наслідуючи тих, хто головує над нами, ми отримуємо благословення.

Моліться за керівників Церкви і підтримуйте їх у кожній їхній справі і у всьому, що вони роблять¹³.

Я з власного досвіду знаю, що в домівках святих останніх днів з часів президентів Бригама Янга, Джона Тейлора, Уілфорда Вудраффа, Лоренцо Сноу та Джозефа Ф. Сміта й до сьогодні день за днем линули до Бога палкі й щирі молитви про Господнє натхнення чоловікам, які очолю ю ть цю Церкву, апостолам та іншим Генеральним авторитетам, щоб усі вони і кожний могли бути натхненні Богом на звершення того, що є найкращим для Його дітей, та для поширення євангелії Ісуса Христа по всьому світу. Після всього, що довелося пережити, я певно знаю, що мужі, які в наш час є апостолами Господа Ісуса Христа були обдаровані Духом живого Бога¹⁴.

Віра—це дар від Бога, і коли люди мають віру, щоб жити за євангелією і прислухатися до порад тих, хто очолю ю ть приходи й коли, а також до Генеральних авторитетів Церкви, то вони—я переконався в цьому—щедро благословляються Господом, і багато з них виходять із серйозних фінансових та інших труднощів найдивовижнішим і найнесподіванішим чином¹⁵.

Давайте з бажанням і готовністю наслідувати наших керівників й підтримувати їх. Ви завжди матимете благословення й користь, приймаючи пораду й підказку тих, кого Бог вибрав очолювати цю Церкву. Якщо ви шануватимете обраних Богом чоловіків, то й Бог шануватиме і благословлятиме вас; якщо ви будете виконувати свій обов’язок, то зростатимете і міцнішатимете у світлі й натхненні Духа Божого. Зростання й розвиток кожного окремо приведе до зростання й розвитку Церкви в цілому. Це є робота Бога. Джозеф Сміт був пророком Бога, і ми повинні пам’ятати це. Ми повинні “шукати найперш царства Божого й правди Його”, а тоді все інше додасться [див. Матвій 6:33]. Ми трудимося заради вічного життя. Не дозволяймо, щоб мудрість, багатства чи вченість світу або ще щось засліплювало нам очі на те, що це є Божою роботою і що глашатай Бога живе на землі; коли він промовляє, давайте з бажанням і готовністю працювати для звершення задумів Бога, віддаючи свій час, свої здібності й усе, що дано нам. Кажу вам: Бог доведе, що це Його глашатай¹⁶.

Я сподіваюся, що святі будуть жити за євангелією Ісуса Христа, і молюся про це. Сподіваюся, що вони слухатимуться повчань президентів колів та єпископів приходів. Я хочу сказати, що ми очікуємо, що кожний президент колу та кожний єпископ буде вчити людей істині. Ми бажаємо, аби вони говорили людям, що ті мають дотримуватися Слова мудрості, бути чесними платниками десятини, пам’ятати завіти, укладені в Божих храмах, … і що вони мають виконувати свій обов’язок святих і проповідувати євангелію прикладом власного життя¹⁷.

Є багато людей, на яких, як кажуть, проповідування Господніх слуг з року в рік не має якогось особливого впливу. Та ці люди, отримавши пораду від когось із світу, негайно беруться її виконувати. Пригадую, … якось я проповідував стосовно Слова мудрості. І з часом довідався, що одна сестра, яка тоді слухала мою проповідь, занедужала й телеграмою викликала з Солт-Лейк-Сіті лікаря, який прибув до неї спеціальним рейсом і за кілька сотень доларів повідомив їй, що вона п’є забагато чаю, і якщо вона не припинить, то неодмінно помре. Вона прислухалася до його поради й одужала. Якби вона прислухалася до моєї поради, а це б не коштувало їй нічого, то заощадила декілька сотень доларів, не кажучи вже про те, що вона була б у повній гармонії з ученнями Господа, як їх було відкрито у Слові мудрості¹⁸.

Ми дуже часто співаємо: “Ми вдячні Тобі за пророка, сучасних святих водія” [Гімни і дитячі пісні, с. 36].

А є так багато людей, … які додають до цих слів і кажуть: “Який веде нас, щоб ми задовольняли свої забаганки й примхи”.

Божі пророки, починаючи з Джозефа Сміта й донині, вели нас і ведуть в правильному напрямку, якщо ми прислухаємося до них. Помилки, яких ми допускалися, траплялися тому, що ми не слухалися пророка, чиїм правом є вести народ Бога.

Я знаю, що для святих останніх днів безпечний шлях не тільки в тому, щоб співати “Ми вдячні Тобі за пророка, сучасних святих водія”, але й бути готовими, мати бажання й прагнути того, щоб нас вели¹⁹.